Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.09.2020 року у справі №295/14208/18

Постанова

Іменем України

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 295/14208/18

провадження № 61-12879св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 лютого 2020 року Перекупка І. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2020 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н.

Й., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просила: встановити факт проживання

її (ОСОБА_1) та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 14 вересня 2010 року до 17 лютого 2015 року; визнати гараж АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю

її та померлого ОСОБА_4; визнати за нею право власності на 1/2 частини цього гаража.

Зазначала, що з весни 2008 року вона разом з ОСОБА_4 проживали однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. У 2012 році вони за спільні кошти придбали вищевказане нерухоме майно, право власності на яке зареєстрували за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 останній помер. Крім неї, спадкоємцями

є його мати - ОСОБА_2 та донька померлого від першого шлюбу - ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 14 вересня 2010 року до 17 лютого

2015 року ОСОБА_4 з ОСОБА_1. У решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції встановлюючи факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу послався на показання свідків зі сторони позивача, які підтвердили факт спільного проживання сторін

у справі протягом декількох років, спільний відпочинок за кордоном

ОСОБА_4 з ОСОБА_1, вказані обставини також підтверджуються довідкою голови правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Польський бульвар 18" від 21 серпня 2018 року згідно якої ОСОБА_4

у квартирі АДРЕСА_1 проживав без реєстрації з 2008 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, наданими договорами від імені ОСОБА_4 на виготовлення вікон, дверей, меблів, акт приймання-передачі телевізора "THOMSON" та побутової техніки на загальну суму

10 149,00 грн, договір на страхування життя ОСОБА_4.

Суд відхилив доводи позивача в частині визнання гаражу спільною сумісно власністю, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4, під час сумісного проживання,

у 2012 році за спільні сімейні кошти, придбали гараж АДРЕСА_4, проводили в ньому ремонт, придбавши необхідні будівельні матеріали, облаштували його, оскільки вона не зазначила джерело своїх доходів та суми коштів які вона особисто вкладала в купівлю

та облаштування гаражу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2020 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 лютого 2020 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу скасовано,

у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оцінюючи покази свідків, як зі сторони позивача так і відповідачів, суд не зазначив, у який саме період спільно проживали ОСОБА_4

та ОСОБА_1, які ознаки проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу підтверджені цими свідками. Спільний відпочинок не може бути обставиною, що підтверджує факт їх спільного проживання та придбання спірного майна.

Крім того, факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав

і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Отже, достатніх доказів на підтвердження проживання позивачки

з ОСОБА_4 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу

з 14 вересня 2010 року до 17 лютого 2015 року позивач суду не надала, у зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій частині.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 295/14208/18, витребувано її з Богунського районного суду м. Житомира.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції встановивши факт спільного проживання сторін у справі у спірний період, не врахував презумпцію спільної сумісної власності майна подружжя, та висновків, викладених

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року

у справі № 372/504/17, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17. Суд апеляційної інстанції відхилив покази усіх свідків, які підтверджували факт спільного проживання та спільне ведення господарства, спільного відпочинку

та спільних витрат. Крім того судом не застосував правову позицію, викладену

у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 588/350/15.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову апеляційного суду залишити без змін, зазначила, що відповідно

до технічного паспорта на спірний гараж, зазначено, що рік побудови 2006 року, а державна реєстрація права власності на цей гараж у 2012 році

не є підтвердженням того, що спірне майно придбане саме у цьому році,

що спростовує доводи позивача про придбання гаража за спільні сумісні кошти.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що згідно з копією паспорта громадянина України ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_2 з 08 липня 2015 року.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_2, вбачається,

що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано 28 грудня 2007 року, актовий запис №
1179.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_3, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано 13 вересня 2010 року, актовий запис № 726.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрували шлюб 18 лютого 2015 року.

Згідно з довідкою голови правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Польський бульвар 18" від 21 серпня 2018 року ОСОБА_4,04 січня 1968 року у квартирі

АДРЕСА_1 проживав без реєстрації з 2008 року до дня смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки директора Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №9" Житомирської міської ради № 5004 від 14 грудня 2018 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 у будинку

АДРЕСА_3 був зареєстрований з 23 червня

2007 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зі змісту авіаційних квитків, реєстраційних документів бронювання готелів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 протягом

з 03 до 10 квітня 2010 року, з 18 до 25 квітня 2013 року, з 07 до березня 2014 року разом здійснювали перельоти та відпочивали до Турецької Республіки.

В обґрунтування того, що ОСОБА_4 проживав саме з ОСОБА_1 у квартирі

АДРЕСА_1 проживав без реєстрації з 2008 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачі надали договори від імені ОСОБА_4 на виготовлення вікон, дверей, меблів, акт приймання-передачі телевізора "THOMSON" та побутової техніки на загальну суму 10
149,00 грн, договір

на страхування життя ОСОБА_4.

В свою чергу відповідачі, в обґрунтування того, що ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою у будинку АДРЕСА_3

з 23 червня 2007 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 надали довідки,

що ОСОБА_4 спілкувався з онуком, ОСОБА_8, договір на обслуговування телекомунікацій, придбав побутові прилади (газовий котел, праска), металеві конструкції.

Відносно гаража АДРЕСА_4 суду надані: Свідоцтво про право власності, видане

на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 19 грудня

2012 року № 553, технічний паспорт на гараж.

Згідно висновку та інформації голови правління гаражного кооперативу "Хмільники", власником гаражу, розташованого на

АДРЕСА_4, є ОСОБА_4, який є членом кооперативу з 01 січня 2013 року. Вартість гаражу, станом на 18 вересня 2018 року, складала 56 640,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Згідно із частиною 1 статті 24 Сімейного кодексу України (далі -

СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Частиною 1 статті 36 СК України встановлено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до частини 2 статті З СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права

та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік

у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 статтею 74 СК України.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають

у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік

та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова

та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Встановлюючи факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, місцевий суду обґрунтовував своє рішення, зокрема, показаннями свідків.

Проте, надані позивачем докази не підтвердили обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання гаражу сумісною власністю, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про помилкове задоволення місцевим судом позовних вимог, без урахування всіх обставин справи та без належної оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що підтверджено належними доказами проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період набуття останнім спірного майна у власність, оскільки апеляційним судом надано належну правову оцінку цим обставинам справи

і доказам на їх підтвердження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено

як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року,

так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня

2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне

по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи та вирішена справа із застосуванням норм матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає,

що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська