Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.11.2022 року у справі №641/9154/19

Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 641/9154/19

провадження № 61-4821св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Фінанс», ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Комунальне підприємство «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2021 року у складі судді Боговського Д. Є. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 травня 2022 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «ФК «Капітал Фінанс», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, КП «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області, про скасування запису та рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позов мотивовано тим, що 21 травня 2008 року між ОСОБА_1 та

ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір № 2001/0508/71-014, грошові кошти за яким направлені на придбання квартири за адресою:

АДРЕСА_1 , яка, в свою чергу, була передана в іпотеку в забезпечення виконання основного зобов`язання. В подальшому, між

ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» укладались додаткові угоди до кредитного договору, а також договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору.

ПАТ «Сведбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором № 2001/0508/71-014 від 21 травня 2008 року, а останнє в свою чергу

11 квітня 2019 року уклало із ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» Договір купівлі-продажу майнових прав, за яким було продано і право вимоги за кредитним договором

№ 2001/0508/71-014 від 21 травня 2008 року.

19 вересня 2019 року державним реєстратором КП «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Малишевим В. В. зареєстровано право власності на квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Капітал Фінанс», того ж дня між ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко І. А.

Позивачка вважала, що державна реєстрація права власності за ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» на спірну квартиру відбулась з порушенням встановленого законом порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки нею не отримано від нового кредитора письмової вимоги про усунення порушень, державному реєстратору не було надано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя. Всупереч вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»було звернуто стягнення на предмет іпотеки без згоди власника на її відчуження, а в порушення статті 38 Закону України «Про іпотеку» - за майже в два рази заниженою ціною.

Також, позивачка вважала, що наступний вчинений щодо спірної квартири правочин, договір-купівлі продажу між ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» та

ОСОБА_2 , було укладено із порушенням вимог законодавства, що має наслідком його недійсність.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень та доповнень, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19 вересня 2019 року між ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко І. А., реєстровий № 3027; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 33295404 від 17 вересня

2019 року на квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48758621 від 19 вересня 2019 року, прийняте державним реєстратором КП «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області

Малишевим В. В.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 листопада

2021 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції зробив висновок про те, що законодавцем виключено такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про державну реєстрацію, а тому заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 у практичному аспекті не зможуть забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможні надати особі ефективний захист її прав.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 листопада

2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суд умотивована тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

30 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова

від 03 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 03 травня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно частини четвертої статі 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Вимоги позивача, відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду міста Полтави.

25 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

21 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір № 2001/0508/71-014, за умовами якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 58 000,00 доларів США строком до 20 травня 2038 року включно. Кредитні кошти були призначені для здійснення ОСОБА_1 розрахунків по договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з метою придбання квартири за адресою:

АДРЕСА_1 .

21 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бервено Н. І., за умовами якого у забезпечення належного виконання ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором № 2001/0508/71-014 від 21 травня 2008 року передано в іпотеку належну ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2008 року квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 .

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами іпотеки, договорами застави та договорами поруки, вказаними у додатку, в тому числі і щодо кредитного договору № 2001/0508/71-014 від 21 травня 2008 року та договору іпотеки № 2001/0508/71-014 від 21 травня 2008 року, укладених з

ОСОБА_1 .

В повідомленні ПАТ «Дельта Банк» від 05 червня 2012 року на адресу позивача ОСОБА_1 щодо відступлення права вимоги містилась вказівка на здійснення усіх платежів за кредитним договором з 25 травня 2012 року на реквізити

АТ «Дельта Банк».

11 квітня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Іванченко В. Ю., за яким до ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором

№ 2001/0508/71-014 від 21 травня 2008 року та договором іпотеки

№ 2001/0508/71-014 від 21 травня 2008 року, укладених з ОСОБА_1

17 вересня 2019 року державним реєстратором КП «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Малишевим В. В. було зареєстровано право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» на підставі іпотечного договору, посвідченого 21 травня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бервено Н. І.

Згідно іпотечного повідомлення від 02 липня 2019 року, надісланого ОСОБА_1 в порядку стате 37, 38 Закону України «Про іпотеку», ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» вимагало від ОСОБА_1 погасити заборгованість, а в разі невиконання даної вимоги новий кредитор залишить за собою право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

19 вересня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу

Харченко І. А., право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 перейшло від ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» до ОСОБА_2

11 жовтня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу

Карташовою С. І., право власності на вказану квартиру перейшло від

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

Згідно з даними Реєстру територіальної громади м. Харкова позивач

ОСОБА_1 , разом із донькою ОСОБА_7 були зареєстровані за адресою:

АДРЕСА_1 у період з 18 квітня 2019 року по 19 вересня 2019 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію

У спірних правовідносинах вимога ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності не є ефективним способом захисту її прав, оскільки згідно з пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, з 16 січня 2020 року, законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про державну реєстрацію права, а отже, обраний позивачем спосіб судового захисту шляхом скасування запису про державну реєстрацію не ґрунтується на вимогах закону.

Зазначене узгоджується з правовими висновкам, викладеними Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, від

16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 та від 22 серпня 2022 року у справі № 597/977/21.

Таким чином відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про обрання позивачем не ефективного способу захисту.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі

№ 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 22 червня 2021 року у справі

№ 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та багатьох інших.

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

Ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Отже, ані позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу, ані позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності не відповідають належному способу захисту у цій справі.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження

№ 14-93цс20).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції врахувавши наведене, зробив обґрунтований висновок про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу у цій справі не призведе до повернення у власність позивача спірного нерухомого майна, а отже, і до поновлення порушених прав.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішень про державну реєстрацію

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада

2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що: «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) вказано, що: «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц)».

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Тлумачення вказаної норми матеріального права, дає підстави зробити висновок про те, що законодавством визначено підстави для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, зокрема такими є: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, 2) а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав.

Таким чином, слід зробити висновок про те, що судове рішення, яким скасовано рішення про державну реєстрацію та судове рішення, яким визнано недійсним чи скасовано документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки за обставин цієї справи спірна державна реєстрація була проведена за іпотекодержателем спірної квартири згідно Закону України «Про іпотеку» та не є пов?язаною із спірним договором купівлі-продажу.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв?язку з обранням неефективного способу захисту порушених прав, апеляційний суд не врахував, що первинною підставою переходу права власності від боржника до іпотекодавця було рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» від 17 вересня

2019 року, яке оспорюється позивачем.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку проте, що постанова Полтавського апеляційного суду від 03 травня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішень про державну реєстрацію підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова Полтавського апеляційного суду від 03 травня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Капітал Фінанс», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, КП «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області, про скасування рішень про державну реєстрацію ухвалена без додержання норм процесуального та матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову в частині вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Капітал Фінанс»,

ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, КП «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області, про скасування рішень про державну реєстраціюскасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Полтавського апеляційного суду від 03 травня

2022 року слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 03 травня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал Фінанс», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Комунальне підприємство «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області, про скасування рішень про державну реєстрацію скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Полтавського апеляційного суду від 03 травня

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов