Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.07.2020 року у справі №2-283/11

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 2-283/11

провадження № 61-9336 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс",

суб'єкт оскарження - державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2020 року у складі судді Твердохліб А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс")звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заінтересована особа - ОСОБА_1.

Скарга мотивована тим, що відповідно до постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20 березня 2017 року прийнято до виконання виконавче провадження № 47231549 щодо примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2-283/11, виданого 31 грудня 2014 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ніко-Тайс" суму основного боргу у розмірі 38 666,30 грн, пені за порушення терміну оплати платежів у розмірі 1
143,78 грн, штрафу за порушення терміну оплати платежів у розмірі 11 599,89 грн, інфляційних втрат у розмірі 464 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15 681,54 грн, тобто всього 67 555,51 грн.

У період з 20 березня 2017 року по 16 серпня 2019 року державним виконавцем, згідно з інформацією, яка містяться на офіційному веб-сайті автоматизованої системи виконавчих проваджень, допустимих та об'єктивних виконавчих дій, у тому числі щодо встановлення майнового стану боржника, крім застосування такого виду як звернення стягнення на заробітну плату, державним виконавцем не вчинялось, що є порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, державним виконавцем було допущено бездіяльність при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа.

З урахуванням викладеного ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" просило суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, допущену у період з 20 березня 2017 року по 16 серпня 2019 року у виконавчому провадженні № 47231549.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2020 року у задоволенні скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" відмовлено.

Рішення суд першої інстанції мотивовано тим, що вимоги заявника щодо бездіяльності державного виконавця є необґрунтованими, оскільки ним у спірний період було встановлено місце роботи боржника, що надало можливість проводити регулярні відрахування грошових коштів із його заробітної плати на користь заявника, також були направлені запити щодо наявності рухомого та нерухомого майна у ОСОБА_1, які показали відсутність зареєстрованих транспортних засобів за останнім, та з'ясовано факт накладення арешту на все нерухоме майно боржника.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 рокуапеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" залишено без задоволення, судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державним виконавцем у період з 20 березня 2017 року по 16 серпня 2019 року були вчинені виконавчі дії у межах наданих йому повноважень, зокрема, були направлені запити щодо наявності рухомого та нерухомого майна у ОСОБА_1, з'ясовано факт накладення арешту на все нерухоме майно останнього і відсутність за ним зареєстрованих транспортних засобів. Державним виконавцем встановлено місце роботи боржника, що надало можливість проводити регулярні відрахування грошових коштів із його заробітної плати на користь заявника. Вищевказані обставини свідчать про те, що державним виконавцем не допускалось порушення положень Закону України "Про виконавче провадження", а вимоги заявника є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-283/11 з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий лист у справі № 2-283/11, виданий 31 грудня 2014 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області, є невиконаним, а у період з 20 березня 2017 року по 16 серпня 2019 року державним виконавцем виконавчі дії, крім звернення стягнення на заробітну плату боржника, не вчинялись. Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду, проте ним таких положень Закону України "Про виконавче провадження" виконано не було, що свідчить про його бездіяльність, чим порушено права заявника на виконання рішення суду, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено та ефективно.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2011 року у справі № 2-283/11 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" (далі - ТОВ "Корпорація Агросинтез") задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Корпорація Агросинтез" суму основного боргу у розмірі 38 666,30 грн, пеню за порушення терміну оплати платежів у розмірі 1 143,78 грн, штраф за порушення терміну оплати платежів у розмірі 11 599,89 грн, інфляційні втрати у розмірі 464 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15 681,54 грн, а всього 67
555,51 грн.

31 грудня 2014 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист у цивільній справі № 2-283/11 з примусового виконання вищевказаного судового рішення.

31 грудня 2014 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист у цивільній справі № 2-283/11 з примусового виконання вищевказаного судового рішення.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2013 року заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну сторони (стягувача) при примусовому виконанні виконавчого листа у цивільній справі № 2-283/11, виданого 12 вересня 2011 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області, задоволено. Здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення суду, замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-283/11, з ТОВ "Корпорація Агросинтез" на її правонаступника ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

Таким чином, стягувачем за вищевказаним виконавчим листом є ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20 березня 2017 року прийнято до подальшого виконання виконавче провадження № 47231549 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-283/11, виданого 31 грудня 2014 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" суми основного боргу у розмірі 38
666,30 грн, пені за порушення терміну оплати платежів у розмірі 1 143,78 грн, штрафу за порушення терміну оплати платежів у розмірі 11 599,89 грн, інфляційних витрат у розмірі 464 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15 681,54 грн, а всього у розмірі 67 555,51 грн.

30 березня 2017 року старшим державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1, працюючого у приватному підприємстві "Укртранслогістика".

06 вересня 2019 року старшим державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 у зв'язку із працевлаштуванням ним у товаристві з обмеженою відповідальністю "Алло".

Відповідно до звіту про здійснені відрахування та виплати приватним підприємством "Укртранслогистика" у виконавчому провадженні № 47231549, за період з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2017 року здійснено відрахування та виплата на суму 5 455,43 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

У статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені права та обов'язки державного виконавця.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження".

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Зокрема, виконавець зобов'язаний вживати передбачених стаття 13 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається у першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частина 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частиною 5 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на те, що відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, чи проводив державний виконавець зазначені перевірки з періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець