Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.06.2020 року у справі №316/1247/17

Постанова

Іменем України

16 червня 2020 року

місто Київ

справа № 316/1274/17

провадження № 61-44605св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Центр досугу «Промінь» Енергодарської міської ради Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Центр досугу «Промінь» Енергодарської міської ради Запорізької області(КП «ЦД «Промінь») про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Позивач обґрунтовував позов тим, що з 02 січня 2013 року він, ОСОБА_1 , працює у КП «ЦД «Промінь» на посаді головного технічного керівника згідно з наказом від 02 січня 2013 року № 02-ос. Свої обов`язки здійснював відповідно до посадової інструкції.

26 травня 2017 року наказом відповідача № 135-од йому оголошена догана на підставі службової записки старшого інспектора з кадрів ОСОБА_2 від 15 травня 2017 року про питання, які порушені на проведених оперативних засіданнях 10 квітня 2017 року та 24 квітня 2017 року з усунення недоліків організації охорони праці у структурних підрозділах, а саме: несвоєчасно виконує поставлені директором підприємства задачі з питань усунення недоліків, з питань охорони праці, неякісно виконує свої посадові обов`язки, передбачені посадовою інструкцією головного технічного керівника та не в повній мірі створює безпечні умови праці в приміщеннях та на робочих місцях підлеглого йому персоналу.

З цим наказом позивач не погоджується, будь-яких порушень трудової дисципліни та посадових обов`язків з його боку не було. У наказі не зазначено, який саме дисциплінарний проступок ним вчинено, а лише міститься перелік вимог, якими повинен керуватися в своїй роботі головний технічний керівник.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 19 березня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ від 26 травня 2017 року № 135-од про оголошення догани головному технічному керівникові ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що доводи відповідача щодо відповідальності позивача за несвоєчасну розробку робочих інструкцій та інструкцій з охорони праці є необґрунтованими, оскільки згідно з наданою посадовою інструкцією головного технічного керівника до переліку його обов`язків не входить розробка посадових та робочих інструкцій, а тільки їх узгодження. Також надані приписи свідчать про те, що на його підлеглих були покладені відповідні обов`язки з розробки інструкцій у встановлений строк. Крім того, оспорюваний наказ винесено з порушенням вимог частини другої статті 252 КЗпП України, тобто без узгодження з профспілковим комітетом Первинної профспілкової організації відповідача.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, увалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що відповідно до посадової інструкції головного технічного керівника КП «ЦД «Промінь» головний технічний керівник зобов`язаний погоджувати посадові та робочі інструкції, інструкції з охорони праці, пожежної та техногенної безпеки. Також головний технічний керівник зобов`язаний додержуватися сам, забезпечувати та здійснювати контроль за додержанням підлеглими працівниками вимог трудової, виробничої та техногенної дисципліни, правил і норм безпеки, нормативних документів з питань охорони праці. Згідно з пунктом 3.8 посадової інструкції головний технічний керівник має право визначати права та обов`язки підлеглих працівників, оформлюючи їх відповідними інструкціями. Згідно з пунктом 4.2 посадової інструкції головний технічний керівник несе відповідальність за невиконання, неякісне та несвоєчасне виконання обов`язків, невикористання прав, передбачених цією інструкцією, невиконання заходів із забезпечення безпечних умов праці в приміщеннях та на робочих місцях підлеглого персоналу.

Відповідно до припису служби охорони праці організації відповідача від 21 квітня 2017 року ЕМР № 11, виданого позивачу ОСОБА_1 , невиконаним є пункт № 4 - обов`язок розробити та ввести в дію інструкцію для водія АТЗ до 12 травня 2017 року. В матеріалах справи міститься інструкція водія автотранспортних засобів, яка розроблена головним технічним керівником ОСОБА_1 25 травня 2017 року, тобто із пропуском визначеного йому строку. При цьому невиконаними залишилися також приписи служби охорони праці працівниками, які підпорядковані головному технічному керівнику. Отже, ОСОБА_1 не було здійснено належного контролю за виконанням його підлеглими працівниками приписів № 9 та № 10. У визначені у цих приписах строки завдання не було виконано.

Матеріалами справи не підтверджено і позивач не довів, що він є членом виборного профспілкового органу, з огляду на що висновки суду першої інстанції у наведеній частині також є необґрунтованими.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у вересні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що в оскаржуваному наказі не зазначено, у чому полягає вчинене позивачем порушення трудової дисципліни та у чому воно знайшло прояв. Під час винесення догани відповідачем не врахована бездоганна поведінка позивача під час виконання його трудових обов`язків. Судом неналежним чином дано оцінку листів позивача від 05 травня 2017 року та 12 травня 2017 року про виконання приписів позивачем, внаслідок чого дійшов суд помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 01 червня 2012 року прийнятий на посаду інженера з охорони праці організації відповідача, з 02 січня 2013 року його переведено на посаду головного технічного керівника. За час роботи до дисциплінарної відповідальності він не притягувався.

Згідно з приписом служби охорони праці КП «ЦД «Промінь» від 21 квітня 2017 року ЕМР № 11 позивача ОСОБА_1 повідомлено про виявлені сім недоліків у виконанні його трудових обов`язків, шість з яких мають позначку про їх виконання. Для усунення виявленого недоліку, зазначеного у пункті № 4 зазначеного припису - відсутність робочої інструкції для водія АТЗ, надано строк для розробки та введення в дію такої інструкції до 12 травня 2017 року. Пункт № 4 недоліків не містить відмітки про виконання позивачем.

Згідно з приписом служби охорони праці КП «ЦД «Промінь» від 21 квітня 2017 року ЕМР № 10 майстра електродільниці ОСОБА_3 , головного енергетика ОСОБА_4 повідомлено про шість недоліків у виконанні ними їх трудових обов`язків, один з яких містить позначку про виконання. Для усунення виявленого недоліку, зазначеного у пункті № 1 зазначеного припису, надано строк для виконання до 05 травня 2017 року, пунктах № 4-6 припису - до 28 квітня 2017 року. Зазначеними працівниками не розроблені посадові інструкції для головного енергетика, майстра електродільниці, посадова інструкція для електромонтера.

Згідно з організаційною структурою управління відповідача, затвердженою 15 квітня 2017 року, головний технічний керівник підпорядкований директору, а у підпорядкуванні головного технічного керівника перебувають робітники транспортної дільниці, головний енергетик, майстер електродільниці.

Відповідно до протоколу оперативного засідання КП «ЦД «Промінь» від 24 квітня 2017 року одним із розпоряджень директора ОСОБА_5 на поточний тиждень є: усунення недоліків з охорони праці на об`єктах електрогосподарства та господарчого відділу, згідно з приписами інженера з охорони праці ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3

15 травня 2017 року старшим інспектором з кадрів ОСОБА_2 , яка веде протокол оперативних засідань, подано директору ОСОБА_5 службову записку з інформацією про порушені на попередніх нарадах питання.

Відповідно до протоколу оперативного засідання КП «ЦД «Промінь» від 22 травня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повинні були підготувати пояснювальні записки щодо неповного та несвоєчасного виконання приписів від 21 квітня 2017 року №№ 9, 10, 11 інженера з охорони праці та повільної роботи з усунення недоліків з охорони праці.

23 травня 2017 року ОСОБА_1 надав пояснювальну записку директору відповідача щодо повільного усунення недоліків з охорони праці на підприємстві, в якій зазначив таке: «До січня 2017 року на підприємстві в штатному розкладі інженер з охорони праці не враховувався, тобто і служби охорони праці не існувало, а велися тільки первинні та поточні документи. Пріоритетом на той час ставилося виконання завдань згідно з розпорядженнями директора підприємства. У 2017 році робота у напрямку служби охорони праці почалася з лютого місяця, але належного рівня готовності ще не досягнуто. На це вплинуло недостатнє матеріальне забезпечення, зміни в законодавстві, перегляд інструкції, забезпечення підрозділів не в повному обсязі журналами, недостатній рівень знань відповідальних осіб. На даний час зі зміною пріоритетів, законодавчої бази, усі особи, задіяні у службі охорони праці, чітко розуміють цілі та завдання, і найближчим часом всі необхідні завдання будуть виконані».

Відповідно до наказу від 26 травня 2017 року № 135-од, виданого на підставі службової записки старшого інспектора з кадрів ОСОБА_2 від 15 травня 2017 року про питання, які були порушені на проведених оперативних засіданнях 10 квітня 2017 року та 24 квітня 2017 року, з усунення недоліків з організації охорони праці в структурних підрозділах, головний технічний керівник ОСОБА_1 станом на час видання наказу не організував належну роботу з питань охорони праці у підлеглих йому структурних підрозділах, а саме: несвоєчасно виконує, поставлені директором підприємства завдання з питань усунення недоліків з охорони праці, неякісно виконує свої посадові обов`язки, передбачені посадовою інструкцією головного технічного керівника КП «ЦД «Промінь», та не у повній мірі створює безпечні умови праці в приміщеннях та на робочих місцях підлеглого йому персоналу. ОСОБА_1 оголошено догану за неякісне виконання його посадових обов`язків головного технічного керівника.

Позивач стверджував, що він звертався в усній формі до ОСОБА_6 перенести строк виконання пункту №4 припису, яка визначила новий термін виконання завдання до 25 травня 2017 року. Однак належних та допустимих доказів цієї обставини позивачем не надано.

Стосовно листів ОСОБА_1 від 05 травня 2017 року та 12 травня 2017 року про виконання приписів на ім`я інженера з охорони праці ОСОБА_6 суд встановив, що вони не містять відомостей щодо їх отримання ОСОБА_6 . У матеріалах справи зазначені відомості також відсутні.

При цьому, у пояснювальній записці від 23 травня 2017 року ОСОБА_1 також не повідомив адміністрацію про зазначену обставину, не посилався на службові записки від 05 травня 2017 року, від 12 травня 2017 року, не просив змінити строк виконання завдання.

Також судом встановлено, що невиконаними є приписи служби охорони праці працівниками, які підпорядковані головному технічному керівнику.

Згідно з пунктом 2.1 посадової інструкції головного технічного керівника КП «ЦД «Промінь» головний технічний керівник зобов`язаний погоджувати посадові та робочі інструкції, інструкції з охорони праці, пожежної та техногенної безпеки.

Відповідно до пункту 2.10 інструкції головний технічний керівник зобов`язаний додержуватися сам, забезпечувати та здійснювати контроль за додержанням підлеглими працівниками вимог трудової, виробничої та техногенної дисципліни, правил і норм безпеки, нормативних документів з питань охорони праці.

Згідно з пунктом 3.8 інструкції головний технічний керівник має право визначати права та обов`язки підлеглих працівників, оформлюючи їх відповідними інструкціями.

Згідно з пунктом 4.2 посадової інструкції головного технічного керівника КП «ЦД «Промінь» головний технічний керівник несе відповідальність за невиконання, неякісне та несвоєчасне виконання обов`язків, невикористання прав, передбачених цією інструкцією, невиконання заходів із забезпечення безпечних умов праці в приміщеннях та на робочих місцях підлеглого персоналу.

Згідно з пунктом 4.1 Положення про службу охорону праці КП «ЦД «Промінь» спеціаліст служби охорони праці має право видавати керівникам структурних підрозділів КП «ЦД «Промінь» обов`язкові для виконання приписи установленої форми на усунення існуючих недоліків, отримувати від них необхідні відомості, документацію та пояснення з питань охорони праці. Приписи інженера з охорони праці може скасувати тільки директор.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України

(частина третя статті 21 КЗпП України).

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до усталеної судової практики при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо (пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 грудня 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Крім того, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є неправомірні дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Тобто, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону праці» спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов`язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції, встановивши, що видання оскаржуваного наказу про оголошення догани позивачу пов`язане з невиконанням приписів служби охорони праці організації відповідача від 21 квітня 2017 року ЕМР №№ 10, 11, якими, зокрема, вимагалося від позивача та його підлеглих працівників у певні строки розробити та ввести в дію інструкції для водія АТЗ, для головного енергетика, майстра електродільниці, для електромонтера.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що невиконання підлеглими вимог припису так само є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки відповідно до пункту 2.10 посадової інструкції головний технічний керівник зобов`язаний додержуватися сам, забезпечувати та здійснювати контроль за додержанням підлеглими працівниками вимог трудової, виробничої та техногенної дисципліни, правил і норм безпеки, нормативних документів з питань охорони праці.

При цьому, згідно з пунктом 4.2 головний технічний керівник несе відповідальність за невиконання, неякісне та несвоєчасне виконання обов`язків, невикористання прав, передбачених цією інструкцією, невиконання заходів із забезпечення безпечних умов праці в приміщеннях та на робочих місцях підлеглого персоналу.

Наведене свідчить про факт порушення позивачем вимог посадової інструкції, що визначені у пунктах 2.10, 3.8, 4.2 цього акта, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у позові.

Доводи касаційної скарги про те, що в оскаржуваному наказі не зазначено, у чому саме полягає вчинене позивачем порушення трудової дисципліни, спростовуються встановленими обставинами у справі та змістом самого наказу, у якому міститься посилання на певні вчинені порушення, норми матеріального права та документи, що стали підставою для притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності.

При цьому посилання касаційної скарги на те, що відповідачем не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу позивача, є безпідставними, оскільки відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Під час обрання виду стягнення позивачу відповідачем враховано наведене та застосовано до нього менш суворий із заходів стягнення - оголошено догану.

Доводи касаційної скарги про те, що судом неналежним чином оцінені листи позивача від 05 травня 2017 року та 12 травня 2017 року про виконання приписів позивачем, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 11 ЦПК України 2004 року, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 57 ЦПК України 2004 року).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004 року).

Статтею 59 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України 2004 року суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Таким чином, Верховний Суд, враховуючи, що позивач не довів належним чином обставини, на які він посилався, дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Щодо підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідач звернувся до Верховного Суду із клопотанням, у якому просив передати вирішення цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми, а також у зв`язку з тим, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна одночасна наявність двох підстав: виключна правова проблема та необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені підстави для прийняття зазначеного процесуального рішення у цій справі відсутні, доводи, наведені з цього приводу, є надуманими. Верховним Судом не встановлено наявності виключної правової проблеми, яка зумовлювала б необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому, вирішення процесуального питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за ініціативою суду касаційної інстанції відноситься до дискреційних повноважень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вирішується за його розсудом та є можливим виключно у разі, якщо суд встановить для цього достатні та об`єктивно існуючі підстави, передбачені процесуальним законом.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко