Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.03.2019 року у справі №554/5007/18

Постанова

Іменем України

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 554/5007/18

провадження № 61-4296св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: держава Україна в особі прокуратури Полтавської області і Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2018 року у складі судді Бугрія В. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю.

В., Кузнєцової О. І., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі прокуратури Полтавської області і Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що в провадженні Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - Полтавський РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області) перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частинами 1 , 4 статті 190 КК України. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнано потерпілим.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2017 року встановлено строк у 3 місяці з моменту надходження матеріалів кримінального провадження № 12015170300001109, внесеного до ЄРДР від 08 серпня 2015 року, за ознаками частин 1 , 4 статті 190 КК України до Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження. Проте, станом на 27 червня 2018 року ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2017 року не виконана.

За відсутністю відповідного належного процесуального реагування держави в особі прокуратури Полтавської області, щодо вищевказаного кримінального провадження вважав, що йому завдано матеріальних збитків в сумі 10 500,00 дол. США. Також зазначав, що внаслідок такої бездіяльності він був вимушений відстоювати у судових засіданнях свої порушені права та інтереси та направляти велику кількість звернень та листів, а відтак йому завдано моральних збитків на суму 10 000 000,00 грн.

Позивач просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 291 472,00 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 000,00 грн, завдану неправомірними діями та бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду належних доказів душевних страждань, приниження честі та гідності, існування факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідачів, факту протиправної поведінки відповідачів, внаслідок чого йому могло б бути завдано моральної шкоди, існування втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань які він поніс та співвідношення їх з розрахованим розміром моральних збитків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано практику Європейського суду з прав людини, бездіяльність прокуратури підтверджена матеріалами справи, яка спричинила тяжкі, тривалі моральні страждання.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що в провадженні Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частинами 1 , 4 статті 190 КК України (а. с. 21).

ОСОБА_1 визнано потерпілим, який зазначає на те, що ОСОБА_2 протягом 2013-2015 років шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 10 500,00 дол. США та 2 500,00 грн, чим завдав матеріальної шкоди на вказану суму.

У листі прокуратури Полтавської області від 01 лютого 2017 року встановлено факт порушення розумних строків досудового розслідування, у зв'язку з чим надіслано листа керівнику Полтавської місцевої прокуратури та начальнику СУ ГУНП в Полтавській області з вимогою активізувати слідство та прийняти законне процесуальне рішення у стислі строки, але вказана вимога проігнорована (а. с. 22).

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2017 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про встановлення процесуальних строків.

Встановлено строк у 3 (три) місяці з моменту надходження матеріалів кримінального провадження № 12015170300001109, внесеного до ЄРДР від 08 серпня 2015 року, за ознаками частин 1 , 4 статті 190 КК України до Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження (а. с. 27).

Станом на 27 червня 2018 року ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2017 року не виконана.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2018 року скасована постанова заступника начальника СВ Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області Нездійминоги В. М. від 13 лютого 2018 року про закриття кримінального провадження № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року, за ознаками частин 1 , 4 статті 190 КК України. Суд зазначив, що постанова про закриття кримінального провадження винесена передчасно та підлягає скасуванню, оскільки слідчим не здійснено заходів щодо збирання доказів в порядку статей 91, 92, 93, 94 КПК України (а. с. 30-31).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини 2 статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позову посилався на бездіяльність слідчих, прокуратури при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні, безпідставне затягування строків досудового розслідування, а також на наявність ухвали слідчого судді, якими встановлено факт бездіяльності відповідача.

Відповідно до положень частини 3 статті 12 ЦПК України, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у позові місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факту заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між зазначеними діяннями відповідачів та можливим настанням шкоди.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не застосовано практику Європейського суду з прав людини, бездіяльність прокуратури підтверджена матеріалами справи, яка спричинила тяжкі, тривалі моральні страждання, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська