Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 208/7291/13-ц

провадження № 61-5596св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписна представником ОСОБА_3, на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року у складі судді: Похвалітої С. М. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Деркач Н. М., Осіяна О. М.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ПАТ «Страхова компанія «Країна» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 червня 2012 року відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ 21083, реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Цивільно-правова відповідальність при експлуатації забезпеченого автомобіля ВАЗ 21083, реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована на підставі страхового полісу № АВ/6507472 від 20 травня 2012 року Позивач на підставі заяви потерпілої особи від 12 червня 2012 року, звіту про оцінку № 10/05/12 від 30 липня 2012 року, страхового акту № 07/23794/3.2.29, відшкодував ОСОБА_4 збитки в розмірі 5 791,90 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 збитки в порядку регресу у розмірі 5 791,90 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія «КРАЇНА» 5 791,90 грн суми завданих збитків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем не надано суду доказів того, що він повідомив страховика про настання ДТП у встановлений законом строк відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземним транспортних засобів», тому на підставі статті 38 цього закону позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів пприймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 11 червня 2012 року в м. Дніпродзержинську на перехресті пр. Комсомольський та вул. Бойко, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21083, реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 червня 2012 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, яка набрала законної сили 30 червня 2012 року.

Відповідно до платіжного доручення №659 від 28 вересня 2012 року ПАТ СК «Країна» перерахувала кошти на масові виплати в розмірі 88 185,09 грн, де згідно до додатку платіжного доручення, в отримання виплат увійшов й ОСОБА_4, автомобіль ВАЗ-21154 реєстраційний номер НОМЕР_2 якого був пошкоджений 11 червня 2012 року з вини відповідача, отримавши виплату в розмірі 5 791,90 грн.

При задоволенні позову суди зробили висновок, що відповідачем не надано суду доказів того, що він повідомив страховика про настання ДТП у встановлений законом строк відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземним транспортних засобів», тому на підставі статті 38 цього закону позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте із цими висновками погодитися неможливо з таких підстав.

У підпункті «ґ» 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Такий обов'язок встановлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. Проте в разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування шкоди у недоговірних зобов'язаннях.

Це узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 6-2011цс16.

Отже, встановивши, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сама страхова компанія відповідача його визнала, узгодила із потерпілим розмір страхового відшкодування та сплатила його, висновки судів про те, що неповідомлення страховика про настання страхового випадку є підставою для пред'явлення регресного позову, не ґрунтуються на правильному застосуванні підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпункту «ґ» 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Крім того судами не було встановлено та ПАТ «Страхова компанія «Країна» не доведено, що відсутність письмового повідомлення про ДТП призвело до необґрунтованих виплат.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідачем було сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 252,35 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 275,60 грн, а тому з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписна представником ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 5 791,90 грн відмовити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_2 527,95 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило