Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.11.2024 року у справі №752/20709/17
Ухвала КЦС ВП від 25.04.2019 року у справі №752/20709/17

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 752/20709/17

провадження № 61-8018св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: державне підприємство "Сетам", Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна,

представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), Голосіївського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, за участю третіх осіб без самостійних вимог: ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В. М., про визнання недійсними проведення ДП "Сетам" електронних торгів з відчуження 2-кімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 81,9 кв. м, що відбулися 24 листопада 2016 року, визнання недійсним складеного за результатом проведення 24 листопада 2016 року ДП "Сетам" електронних торгів протоколу № 214720 від 24 листопада 2016 року про проведення електронних торгів з реалізації 2-кімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 81,9 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2019 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ДП "Сетам", Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.

Києві, за участю третіх осіб без самостійних вимог: ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіна В. М. про визнання недійсними прилюдних (електронних) торгів задоволено.

Визнано недійсними електронні торги з відчуження квартири АДРЕСА_1, які проведені 24 листопада 2016 року ДП "Сетам".

Визнано недійсним протокол від 24 листопада 2016 року № 21720 про проведення електронних торгів з реалізації 2-кімнатної квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ДП "Сетам" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 320,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 480,00 грн.

Стягнуто з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 320,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 480,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач, не будучи учасником виконавчого провадження не має права на оскарження дій державного виконавця, натомість, має право скористатись одним із способів захисту свого права власності, визначеного статтями 15, 16 ЦК України, звернувшись до суду з позовом про визнання правочину недійсним. Факт реєстрації спірного майна на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише тій особі, на ім'я якої воно зареєстровано. Державний виконавець не звернувся до суду із поданням для визначення частки боржника у спільному майні, а обмежився лише констатацією факту, що спірна квартира зареєстрована лише на боржника - чоловіка ОСОБА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_4. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

Задоволено клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та зупинено виконання постанови суду апеляційної інстанції.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статтю 121-2 Господарського процесуального кодексу, не застосував належну у даному випадку статтю 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку щодо неможливості оскарження позивачем дій державного виконавця, не інакше як на підставі подання позову про визнання електронних торгів не дійсними в порядку статей 15, 16 ЦК України, не встановивши та не дослідивши, що скарга на дії державного виконавця повинна подаватися позивачем відповідно до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження"; допустив невірне тлумачення норм статей 203, 215 ЦК України; не зазначив конкретних вимог, встановлених статтею 203 ЦК України, яких не було дотримано сторонами правочину (електронних торгів) під час їх вчинення, не визначив, які положення Закону України "Про виконавче провадження" та/або Положення про порядок реалізації арештованого майна порушено державним виконавцем під час проведення електронних торгів, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про застосування статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину (електронних торгів); застосовуючи статті 203, 215 ЦК України щодо недійсності правочину у зв'язку з наявністю порушень органом державної виконавчої служби під час проведення електронних торгів не врахував, що позивач не заявляв вимог щодо оскарження або визнання незаконними дій, вчинених державним виконавцем під час здійснення електронних торгів; справу розглянуто без урахування доводів третьої особи - ОСОБА_2, що є порушенням його права власності на придбану з електронних торгів квартиру, як добросовісного набувача на неї.

Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставин справи, оцінив надані докази на підставі чого дійшов вірного висновку, що дії державного виконавця щодо порушення проведення виконавчих дій з опису та арешту майна, не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів не дійсними.

У травні 2019 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 21 липня 2000 року ВРАЦС Печерського РУЮ м. Києва зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7.

Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради 10 грудня 2009 року на ім'я ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 стягнуто 1 474 989 грн.

Державним виконавцем Голосіївського РДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві 26 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Подільського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 боргу у розмірі 1 481 089 грн, в межах якого з метою виконання судового рішення проведено опис та арешт майна, що належить на праві власності боржнику.

ДП "Сетам" 24 листопада 2016 року провело електронні торги на веб-сайті електронних торгів https://setam. net. ua, протокол № 214720, реєстраційний номер лота № 178393, щодо реалізації двокімнатної квартири АДРЕСА_1 за ціною 1 423
494,00 грн, про що складено акт від 07 грудня 2016 року та протокол № 214720 проведення електронних торгів від 24 листопада 2016 року, реєстраційний номер лоту № 178393.

Переможцем торгів оголошено громадянина Канади ОСОБА_2.

Державним виконавцем Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві 13 грудня 2016 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення суд апеляційної інстанції свій висновок мотивував тим, що позивач, не будучи учасником виконавчого провадження не має права на оскарження дій державного виконавця, натомість, має право скористатись одним із способів захисту свого права власності, визначеного статтями 15, 16 ЦК України, звернувшись до суду з позовом про визнання правочину недійсним. Факт реєстрації спірного майна на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише тій особі, на ім'я якої воно зареєстровано. Державний виконавець не звернувся до суду із поданням для визначення частки боржника у спільному майні, а обмежився лише констатацією факту, що спірна квартира зареєстрована лише на боржника - чоловіка ОСОБА_1.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком враховуючи наступне.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у статтею 16 ЦК України, згідно з пунктом 2 частини другої якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1, 2, 3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства ( ЦК України).

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 3 статті 411 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно положень статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 60 СК України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Із справи відомо, що звертаючись до суду ОСОБА_1 у позовній заяві зазначала, що 21 липня 2000 року між нею та ОСОБА_7 укладено шлюб. Зазначений факт встановлений у судових рішеннях.

Проте, відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 8) та копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 15) шлюб між позивачем та ОСОБА_7 укладено 21 липня 2006 року.

Також у позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що у 2006 році, під час шлюбу, подружжям придбано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 81,9 кв. м. Право власності на квартиру зареєстровано на ім'я ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 4-7).

Відповідно до свідоцтва від 10 грудня 2009 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_7. Зазначене свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 19 листопада 2009 року № 1778-С/КІ (т. 1, а. с. 9).

У матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують коли саме та який правочин укладено для набуття у власність квартири, чи здійснено цей правочин під час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_7, унаслідок чого судами дані обставини не досліджувались.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про визнання недійсними електронних торгів з відчуження квартири АДРЕСА_1, лише зазначив, що факт реєстрації спірного майна на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише тій особі, на ім'я якої воно зареєстровано, однак правові підстави набуття у власність спірної квартири ОСОБА_7 не дослідив.

Відповідно до частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на частину 4 статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Із змісту розписки від 15 березня 2013 року про отримання у борг коштів вбачається, що кошти ОСОБА_7 позичалися за згодою дружини - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 74).

Апеляційний суд зазначеній борговій розписці оцінки не надав.

Також не надано оцінку й тому факту, що позивачу ОСОБА_1 02 листопада 2016 року стало відомо про проведення 24 листопада 2016 року електронних торгів спірної квартири, однак більш, як за 20 днів нею не здійснювалось будь-яких дій в рамках виконавчого провадження під час опису і арешту майна або подання позову про визнання за нею права власності на частку спірної квартири.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, провадження № 12-128гс18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.

У справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись усі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор торгів та переможець.

Із справи відомо, що у жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП "Сетам", Голосіївського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, за участю третіх осіб без самостійних вимог: ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В. М., про визнання недійсними проведення ДП "Сетам" електронних торгів з відчуження 2-кімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 81,9 кв. м, що відбулися 24 листопада 2016 року, визнання недійсним складеного за результатом проведення 24 листопада 2016 року ДП "Сетам" електронних торгів протоколу № 214720 від 24 листопада 2016 року про проведення електронних торгів з реалізації зазначеної квартири.

Отже, власник відчужуваного майна боржник - ОСОБА_7 до участі у справі не залучений, а переможець оскаржуваних прилюдних торгів ОСОБА_2 залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, указане свідчить про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову без залучення до участі у справі належного відповідача - ОСОБА_2 та власника відчужуваного майна боржника - ОСОБА_7.

Суд першої інстанції у порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 189 ЦПК України питання про склад учасників судового процесу не вирішив, а апеляційний суд на вказані порушення закону уваги не звернув.

Зазначене має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки, не вирішивши питання про склад учасників судового процесу, суди допустили неповноту з'ясування обставин у справі.

Під час нового розгляду справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як у цілому, так і кожному доказу окремо.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін, то оскаржувані судові рішення відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу задоволено частково, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. А. Калараш І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є.

В. Петров