ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 555/816/22

провадження № 61-18381св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 »,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) в якому просив:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 308 990 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 % від суми отриманих коштів в розмірі 61 798 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки в сумі 110 000 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 0,5 % за кожен день прострочення терміну виконання умов договору в сумі 60 000 грн.

21 червня 2023 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, де просив пункт 4 позову викласти в такій редакції: стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь штрафні санкції у розмірі 0,5 відсотка коштів за кожен день прострочення терміну виконання умов договору загальною сумою 200 000 гривень, а решту вимог - залишити без змін, проте таку заяву суд першої інстанції до розгляду не прийняв.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 жовтня 2018 року у м. Тернопіль сторони уклали письмовий договір про будівництво індивідуального житлового будинку за ціною 460 676 грн. Відповідно до умов правочину ФОП ОСОБА_2 зобов`язався придбати будівельні матеріали та здійснити побудову будинку у м. Борщів Тернопільської області у строк до 01 червня 2019 (п. 2.1.).

П. 1.2 договору передбачені три етапи фінансування: 1. Авансовий платіж у сумі

168 540 грн (передається в день підписання угоди); 2. Авансовий платіж у сумі

140 450 грн (передається за наявності усіх будівельних матеріалів та складеної конструкції на території с. Малинськ Березнівського району Рівненської області);

3. 151 686 грн (передаються при транспортуванні за рахунок останнього усіх будівельних матеріалів на будівельний майданчик за адресою:

АДРЕСА_1 та побудови житлового об`єкта).

На виконання договірних зобов`язань відповідач отримав 168 540 грн, що підтверджується власноручно написаною розпискою із вказівкою про дату її складання. Наприкінці грудня 2018 року позивач прибув до с. Малинськ Березнівського району Рівненської області, де встановив на одній із виробничих ділянок поряд із майстернею (цехом) ФОП ОСОБА_2 факт зведеної дерев`яної конструкції - будинку зі зрубу, передав наступну обумовлену договором частину коштів у сумі 140 450 грн. Передача цієї суми також підтверджена розпискою, власноручно написаною відповідачем.

Вважав, що відповідач всіх умов договору не виконав, будівельні матеріали у

м. Борщів Тернопільської області не доставив, житловий будинок не побудував, чим грубо порушив п. 2.1. договору. Знехтував і тим, що відповідно до п. 4.7. договору мав можливість відстрочити будівництво житлового об`єкту до 01 липня 2019 року, чим теж не скористався.

Разом із тим договором також обумовлена процедура стягнення інфляційних втрат та штрафних санкцій.

Отже позивач має право на отримання від ФОП ОСОБА_2 усіх коштів, які він отримав від нього, включаючи усі завдані йому збитки, обумовлені договором

від 07 жовтня 2018 року і передбачені вимогами закону.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Березнівський районний суд Рівненської області рішенням від 21 червня 2023 року під головуванням судді Мельничук Н. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 не підготував фундамент для житлового будинку, не передав ФОП ОСОБА_2 будівельний майданчик для виконання робіт, договір про будівництво індивідуального житлового будинку від 07 жовтня 2018 року між сторонами не розірваний та не визнаний недійсним, а штраф у розмірі 20 % коштів і пеня у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності.

Рівненський апеляційний суд постановою від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 21 червня 2023 року скасував.

Позов задовольнив частково.

Стягнув із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 308 990 грн сплачених грошових коштів (авансових платежів), 61 798 грн як санкцію у 20 % від отриманих грошових коштів, 109 602,10 грн інфляційних втрат та 60 000 грн штрафу за прострочення зобов`язання.

Приймаючи оскаржену постанову про часткове задоволення позову суд апеляційної інстанції вказував, що умовами від 07 жовтня 2018 року не передбачалося обов`язку замовника змонтувати фундамент у розмірах згідно з проектом та звітувати перед підрядником про цю обставину, а тому висновки місцевого суду з цього приводу не ґрунтуються на обставинах справи.

Щодо забезпечення підрядника планом будинку, виконаним з усіх сторін, скат та вид даху, детально розрахованим у розмірах план фундаменту, першого поверху, мансарди, то копії документів, які підтверджують виконання позивачем зазначеного обов`язку, долучено до відзиву на позовну заяву самим відповідачем (а. с. 34-63,

том 1). Тобто надання замовником зазначених документів підряднику до початку будівництва повністю відповідає умовам п. 3.1.2 договору, а тому свідчить про виконання ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань.

При цьому підрядник не спростував тієї обставини, що будівельний майданчик позивачем був підготовлений для будівництва індивідуального житлового будинку відповідно до вимог п. 3.1.1. договору.

Апеляційний суд вважав, що стягненню із ФОП ОСОБА_2 на користь позивача підлягають сплачені за умовами договору 308 990 грн (168 540 грн + 140 450 грн).

Вважав, що не заслуговують на увагу й висновки суду про те, що штраф у розмірі

20 % коштів, обчислених від загально отриманих коштів, та штраф у сумі 0,5 % за кожен день прострочення зобов`язання від загальної суми будівництва є одним і тим самим видом відповідальності, тоді як стаття 61 Конституції України забороняє притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення. Натомість положення статті 611 ЦК України передбачають у разі порушення зобов`язання настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

П. 4.8 договору сторони обумовили, що у разі невиконання ФОП ОСОБА_2 зобов`язань він повинен сплатити інфляційні збитки та 20 % коштів від усієї отриманої суми.

З п. 8.1.1 договору вбачається, що у разі порушення терміну побудови житлового будинку (п. 2.1) підрядник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення умов угоди.

За таких умов апеляційний суд вважав, що правова природа та характер санкцій, що передбачені п. 4.8 і п. 8.1.1 договору є різними, а тому їх не можна тлумачити як один вид юридичної відповідальності.

Разом з тим до стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача підлягає сума у 60 000 грн як цього вимагав ОСОБА_1 у редакції позовної заяви, яка подана до суду 01 червня 2022 року, адже заява про збільшення розміру позовних вимог

від 21 червня 2022 року судом прийнята до розгляду не була.

Щодо 61 798 грн як 20 % від суми отриманих грошових коштів, то ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 , оскільки вимога позивача про це є доведеною і обґрунтованою. Ця сума вираховується шляхом ділення

308 990 грн на 100 %, отримавши 3 089,90 грн, що складає 1 %; помноживши

3 089,9 грн на 20 % одержимо 61 798 грн.

Позов в частині стягнення 110 000 грн інфляційних втрат належить до часткового задоволення, адже захист порушеного суб`єктивного права позивача у такий спосіб передбачений п. 4.8 договору, однак їх розмір складає 109 602,11 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2023 року представник ФОП ОСОБА_2 адвокат Денисюк О. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року в якій просила оскаржену постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правової позиції Верховного Суду викладених у постановах від 17 лютого 2020 року у справі № 916/1701/18, від 30 березня 2020 року у справі № 752/16304/18.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладений між сторонами договір не розірваний у передбаченому законом порядку, позивач такої вимоги не заявляв, докази відмови замовника від договору відсутні також, отже відсутні докази припинення договору підряду.

Апеляційний суд не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові

від 21 листопада 2023 року у справі № 553/1268/15-ц де мова йшла про те, що визнання аудіозапису у справі є правомірним у разі відсутності переконливих аргументів і доказів, які ставили б під сумнів допустимість аудіозапису як доказу.

Аргументом касаційної скарги також є те, що суд першої інстанції правильно встановив, що будівництво житлового будинку повинне було виконуватись на фундаменті, побудованому замовником із залученням третіх осіб. Будівництво фундаменту не входило в обов`язок підрядника за договором. Підтвердженням того, що замовник не підготував фундамент належних розмірів, як це було визначено домовленістю сторін, є аудіозаписи телефонних розмов позивача та відповідача, показання свідка, який був допитаний у суді.

Сам позивач під час надання усних пояснень у справі, про що у матеріалах справи наявний звукозапис судового засідання 30 травня 2023 року (з 9:00 по 11:00 хвилини звукозапису) підтверджував те, що фундамент повинен був збудувати позивач самостійно і це не входило до обов`язків підрядника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові

від 13 вересня 2019 року у справі № 911/1433/18 та від 16 березня 2020 року у справі № 910/2051/19 де зазначено, що відмова замовника від договору підряду у разі недоведення порушення його умов з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитись від договору.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у лютому 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив у задоволенні касаційної скарги відповідача відмовити, а оскаржену постанову залишити без змін.

Позивач вказує, що апеляційний суд правильно встановив всі фактичні обставини у справі, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про відсутність у позивача права вимоги через відсутність судового рішення про розірвання договору не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору прямо передбачено, що замовник має одностороннє право на розірвання договору. Позивач в усному та у письмовому порядку сповіщав відповідача про розірвання договору, що узгоджується з його умовами.

Вказує, що висновок апеляційного суду про те, що аудіозапис розмови не може бути речовим доказом правильний, оскільки такий запис був здійснений неуповноваженою особою.

Твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки підрядник повинен письмово інформувати замовника про хід та стан будівництва, про виникнення обставин, що загрожують виконанню договору з вини замовника.

Сторона відповідача уникає визнати ту обставину, що в укладеному між сторонами договорі не врегульовано питання фундаменту і він не міг бути перешкодою для доставки будівельних матеріалів, супутніх товарів, монтажу об`єкта.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Березнівського районного суду Рівненської області.

15 березня 2024 року цивільна справа № 555/816/22 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

07 жовтня 2018 року сторони уклали договір про будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 , де замовником зазначено - ОСОБА_1 , а підрядником - ФОП ОСОБА_2 . Предметом договору визначено зобов`язання підрядника виконати роботи з будівництва індивідуального житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1 згідно із будівельним паспортом, виданим

08 травня 2018 року Відділом містобудування та архітектури Борщівської районної державної адміністрації за № 28/01-22 проектно-кошторисною документацією та здати в подальшу експлуатацію об`єкт до 01 червня 2019 року.

До зобов`язань замовника належало надання підряднику будівельного майданчика, до початку виконання робіт забезпечити підрядника планом будинку, виконаним з усіх сторін, скат та вид даху, детально розрахований у розмірах план фундаменту, першого поверху, мансарди; до початку виконання робіт зробити передоплату готівкою у розмірі 180 000 грн; прийняти результати робіт за цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством України; сплатити вартість виконаних підрядником робіт за цим договором у порядку та в обсягах, передбачених Розділом 1 цього договору (п. 3.1.1 - 3.1.5 договору).

Загальний термін виконання робіт відповідно до п. 2.1. договору обумовлено не пізніше 01 червня 2019 року.

Підрядник зобов`язався розпочати заготівлю та виготовлення будівельних матеріалів для об`єкта не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання усієї документації і першого етапу передачі коштів; виконати власними силами та за власні кошти, зі свого матеріалу, якісно і у встановлений цим договором термін та передбачені цим договором роботи підрядника відповідно до отриманих розмірів, планів стін, кімнат та будівельного паспорта від 08 травня 2018 року № 28/01-22, здати об`єкт у встановлений п. 2.1 цього договору термін; надати замовнику документи, що підтверджують якість матеріалів і обладнання, що використовуються підрядником для виконання робіт, передбачених цим договором; надати гарантію відповідності якості матеріалів та обладнання, що використовуються ним для виконання робіт, матеріалам і обладнанню; при виконанні робіт дотримуватися на будівельному майданчику всіх необхідних заходів протипожежної безпеки, техніки безпеки з охорони праці та охорони довкілля протягом всього терміну проведення робіт до моменту здачі об`єкта в експлуатацію замовнику відповідно до норм і правил згідно з чинним законодавством України; виконати роботи підрядника за цим договором з дотриманням будівельних норм та правил, що діють в Україні; забезпечити збереження матеріалів і обладнання, а також результат виконаних робіт до моменту здачі об`єкта в експлуатацію; до 10 числа кожного місяця надавати замовнику письмову інформацію про хід та стан будівництва об`єкта; до моменту здачі об`єкта в експлуатацію передати замовнику всю виконану документацію, необхідну технічну документацію, паспорти та сертифікати на використовувані матеріали й обладнання (п. 3.1.1 - 3.1.8 договору).

Відповідно до п. 4.8. договору у разі припинення робіт за цим договором з ініціативи підрядника він зобов`язаний протягом 3-х банківських днів з дня отримання письмової вимоги замовника повернути суму авансових платежів, зроблених замовником, інфляційні втрати та на 20 % більше коштів вирахуваної від загально отриманих коштів. Підрядник також відшкодовує замовнику всі збитки, пов`язані з припиненням договору і сплачує штраф у розмірі 5 % від загальної вартості робіт підрядника - 449 440 грн за актом зупинення або припинення робіт (а. с. 201-203,

том 1).

На виконання умов договору після отримання від замовника плану будинку, передачі першої частини коштів у сумі 165 540 грн підрядник підготував будівельні матеріали, а саме ліс-кругляк породи «сосна» та склав конструкцію житлового будинку, на майданчику у с. Малинськ Березнівського району Рівненської області (а. с. 204,

том 1).

18 грудня 2018 року позивач, перебуваючи у с. Малинськ Березнівсього району Рівненської області, переконавшись у наявності виготовленої підрядником дерев`яної конструкції - будинку із зрубу, який відповідав умовам укладеного між сторонами договору, оплатив відповідачу виконані ним належним чином роботи в сумі

140 450 грн (а. с. 205, том 1).

В подальшому виконання зобов`язань за договором про будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 підрядником було припинено з тих міркувань, що замовник не змонтував фундамент, який повинен був бути побудований ОСОБА_1 із залученням третіх осіб, тобто без участі ФОП ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо питання стягнення із відповідача 20 % від отриманих коштів, інфляційних і штрафу, то Верховний Суд оскаржену постанову у цьому аспекті не перевіряє, а здійснює перевірку лише в межах наведених заявником доводів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з частиною третьою статті 16 ЦК України, яка регулює способи захисту цивільних прав, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Загальні положення про правочини визначено в статтях 202-214 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині першій статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Статтею 876 ЦК України встановлено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Частинами першою та другою статті 877 ЦК України визначено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором на замовника може бути покладений обов`язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Підрядник, який зобов`язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до частин першої-другої статті 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Таким чином, вказаними нормами передбачено способи захисту прав замовника внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору будівельного підряду.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, зокрема безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Відповідно до приписів статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Колегія суддів зазначає, що апеляційний суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що умовами договору про будівництво індивідуального житлового будинку від 07 жовтня 2018 року не передбачалося обов`язку замовника змонтувати фундамент у розмірах згідно з проектом та звітувати перед підрядником про цю обставину, а тому апеляційний суд правильно вважав, що висновки суду першої інстанції з цього питання не ґрунтуються на обставинах справи.

Вказуючи на обставину забезпечення підрядника планом будинку, виконаним з усіх сторін, скат та вид даху, детально розрахованим у розмірах план фундаменту, першого поверху, мансарди, апеляційний суд зазначив, що копії документів, які підтверджують виконання позивачем зазначеного обов`язку, долучено до відзиву на позовну заяву самим відповідачем (а. с. 34-63, том 1). Тобто надання замовником зазначених документів підряднику до початку будівництва повністю відповідає умовам пункту 3.1.2 договору, а тому свідчить про виконання ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань. При цьому підрядник не спростував і тієї обставини, що будівельний майданчик позивачем був підготований для будівництва індивідуального житлового будинку відповідно до вимог п. 3.1.1. договору.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та одночасно відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції правильно встановив, що будівництво житлового будинку повинне було виконуватись на фундаменті, побудованому замовником із залученням третіх осіб, оскільки такі висновки суперечать умовам укладеного між сторонами договору про будівництво індивідуального житлового будинку від 07 жовтня 2018 року.

Крім того із додаткових пояснень ОСОБА_1 у справі вбачається, що він не заперечує обставини будівництва ним фундаменту восени 2018 року, а навесні

2019 року бетонної плити згідно запланованих розмірів (а. с. 105, 106, том 1).

Доказів доставки будівельних матеріалів ФОП ОСОБА_2 на будівельний майданчик матеріали справи не містять.

Щодо аргументу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правової позиції Верховного Суду викладених у постановах від 17 лютого 2020 року у справі № 916/1701/18, від 30 березня 2020 року у справі № 752/16304/18 колегія суддів доходить таких висновків.

Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 916/1701/18 виклав правовий висновок за обставин, коли відповідач у строк, встановлений п. 3.1 договору, свої зобов`язання з виконання підготовчих робіт, розробки технічної документації, закупівлі матеріалів та виготовлення інструменту до 14 вересня

2017 року не виконав, у зв`язку з чим, позивач 22 травня 2018 року звернувся до відповідача з претензією щодо повернення авансу, а 07 серпня 2018 року з відповідним позовом до господарського суду. За обставинами наведеної справи Верховний Суд вказував, що вимоги про повернення авансу не можуть з урахуванням встановлених судами обставин справи розцінюватись як вимога про розірвання договору чи як заява про відмову від договору. Вона повинна бути заявлена чітко, тобто таким чином, щоб однозначно сприймалась іншими особами.

Верховний Суд у постанові від 30 березня 2020 року у справі № 752/16304/18 виклав правовий висновок про відмову у задоволення позову за обставин коли зі змісту вимоги від 30 березня 2018 року № 1, яка міститься у матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 не заявляв про відмову від укладених договорів у порядку, передбаченому частиною другою статті 849 ЦК України. Сама по собі вимога про повернення сплачених коштів не може розцінюватися як вимога про розірвання договору. Вона повинна бути заявлена чітко, тобто таким чином, щоб однозначно сприймалась іншими особами.

Разом із тим у матеріалах справи міститься повідомлення ОСОБА_1 адресоване відповідачу про розірвання договору про будівництво індивідуального житлового будинку в односторонньому порядку (а. с. 108, том 1), а тому наведені правові висновки викладені за фактичних обставин відмінних, від фактичних обставин цієї справи.

Аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 листопада 2023 року у справі

№ 553/1268/15-ц де мова ішла про те, що визнання аудіозапису у справі є правомірним у разі відсутності переконливих аргументів і доказів, які ставили під сумнів допустимість аудіозапису як доказу колегія судів відхиляє, оскільки висновки у цій справі зроблені за позовними вимогами про визнання шлюбу недійсним. За обставинами цієї справи Ленінський районний суд м. Полтави ухвалою від 01 червня 2016 року визнав аудіозапис речовим доказом. Верховний Суд виклав висновок про те, що аудіозаписи можуть визнаватися судами речовими доказами в справі за відсутності переконливих аргументів, які б ставили під сумнів допустимість таких аудіозаписів як доказів.

Разом із тим правовідносини у цій справі виникли з підстав неналежного виконання підрядником договору про будівництво індивідуального житлового будинку

від 07 жовтня 2018 року, яким сторони угодили свою позицію щодо взаємних прав та обов`язків.

Щодо аргументу касаційної скарги про те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 вересня 2019 року у справі

№ 911/1433/18 та від 16 березня 2020 року у справі № 910/2051/19 де зазначено, що відмова замовника від договору підряду у разі недоведення порушення його умов з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитись від договору колегія суддів доходить таких висновків.

Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2019 року у справі № 911/1433/18 дійшов висновку, що недоведеність наявності порушень зі сторони підрядника може бути підставою для визнання недійсною відмови замовника від договору підряду, здійсненої саме на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України, а не частини четвертої цієї норми.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16 березня

2020 року у справі № 910/2051/19 вказала, що у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4). Відповідно правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 ЦК України є різними.

Враховуючи, що за встановлених у цій справі фактичних обставин підрядник своїх обов`язків за договором не виконав, посилання на правові позиції у вказаних постановах колегія суддів відхиляє.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Вирішення питання про поновлення виконання оскарженого судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що Верховний Суд ухвалою від 21 лютого 2024 року зупинив виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року до закінчення касаційного розгляду справи, то виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 401 406 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров