Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.11.2023 року у справі №357/13634/21
Постанова КЦС ВП від 15.11.2023 року у справі №357/13634/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 357/13634/21

провадження № 61-9627св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Самусем Олексієм Вікторовичем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2023 року у складі судді Ярмоли О. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності, припинення права спільної часткової власності, зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2009 року у справі № 2-2011 2009 проведено розподіл спільного майна подружжя, належного їй та ОСОБА_3 , визнано за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , залишено у власності ОСОБА_3 1/2 частину вказаної квартири.

Вказувала, що 17 серпня 2021 року їй стало відомо, що власником 1/2 частини квартири на підставі договору дарування від 11 квітня 2012 року є ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 .

Вважала, що ОСОБА_3 здійснив відчуження своєї частини квартири шляхом укладення договору дарування з метою не виконання вимог частини першої статті 362 ЦК України, оскільки у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу.

Позивач зазначала, що звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Судова незалежна експертиза України» з проханням провести будівельно-технічне експертне дослідження спірної квартири та отримала висновок, відповідно до якого існує технічна можливість шляхом проведення перепланування та переобладнання виконати розподіл квартири АДРЕСА_1 між співвласниками і цей розподіл буде відповідати вимогам державних будівельних норм та стандартів.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- припинити її право спільної часткової власності на 1/2 частку та 14/2 часток ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;

- виділити в натурі та визнати за нею у порядку виділу у натурі 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що є у спільній частковій власності, право власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно - приміщення загальною площею 130,5 кв. м для формування відокремленої квартири АДРЕСА_1 , а саме:

в квартирі (відповідно до додатку 2.1 висновку експерта № ЕD-1727-1-1863.21 від 08 жовтня 2021 року):

1- коридор (частково) - 5,9 кв. м;

2 - ванну - 5,70 кв. м;

3 - гардероб - 3,00 кв. м;

4 - кімнату - 28,90 кв. м;

5 - кімнату - 31,40 кв. м;

6 - ванну - 6,80 кв. м;

7 - гардероб - 3,0 кв. м;

8 - кухню (частково) - 13,3 кв. м;

І - лоджію - 2,5 кв. м;

ІІ - лоджію - 2,5 кв. м;

ІІІ - лоджію - 0,9 кв. м;

- в підсобних приміщеннях (відповідно до додатку 2.2 висновку експерта № ЕD-1727-1-1863.21 від 08 жовтня 2021 року) виділити в особисту власність приміщення гаражу НОМЕР_1 площею 26,6 кв. м;

- виділити в натурі та визнати за ОСОБА_2 , у порядку виділу у натурі 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що є у спільній частковій власності, право власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно - приміщення загальною площею 129,2 кв. м для формування відокремленої квартири АДРЕСА_1 , а саме:

в квартирі (відповідно до додатку 2.1 висновку експерта № ЕD-1727-1-1863.21 від 08 жовтня 2021 року):

1 - коридор (частково) - 10,9 кв. м;

8 - кухню (частково) - 18,3 кв. м;

9 - веранду - 13,9 кв. м;

10 - кімнату - 32,60 кв. м;

11 - кімнату - 11,40 кв. м;

12 - ванну - 4,00 кв. м;

13 - гардероб - 3,60 кв. м;

IV - лоджія - 2,5 кв. м;

- в підсобних приміщеннях (відповідно до додатку 2.2 висновку експерта № ЕD-1727-1-1863.21 від 08 жовтня 2021 року) виділити в особисту власність приміщення гаражу НОМЕР_2 площею 26,7 кв. м та комору 5 площею 5,3 кв. м;

- зобов`язати її та ОСОБА_2 створити самостійні виходи з новостворених квартир, шляхом улаштування цегляних перегородок та дверних прорізів, в частині коридору створити допоміжне приміщення - тамбур площею 6,3 кв. м, яке залишити у спільному користуванні її та ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь половину вартості експертного дослідження об`єкту у розмірі 8 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для поділу в натурі належної сторонам на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , оскільки відсутні докази щодо можливого виділу часток квартири з додержанням при цьому вимог будівельних норм та стандартів.

Суд зазначив про відсутність підстав для поділу належної сторонам на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 в натурі, згідно із запропонованим у висновку експерта № ED-1727-1-1863.21 від 08 жовтня 2021 року варіантом поділу, оскільки при поділі в натурі кожному співвласнику за його згоди має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати не лише окремий вхід, а й окрему систему життєзабезпечення (електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна.

При цьому районний суд посилався на висновок судової експертизи № 5250/22-44 від 17 листопада 2022 року, у якому зазначено, що поділ спірної квартири є неможливим.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самуся О. В. залишено без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, встановивши неможливість виділення сторонам по 1/2 частині спірної квартири, яка складатиме окремий об`єкт нерухомого майна, з додержанням при цьому вимог будівельних норм та стандартів, суд першої інстанції з урахуванням встановлених у справі обставин дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду на відсутність у висновку експерта № ЕО-1727-1-1863.21 від 08 жовтня 2021 року проектних рішень щодо здійснення відокремлення інженерних систем, свідчить про не врахування судом положень Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66., оскільки у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц зазначено, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є саме висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення у справі додаткового рішення задоволено частково.

Ухвалено у справі додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована доведеністю відповідачем понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, який є співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають положенням матеріального та процесуального права, відтак підлягають скасуванню.

Зазначає, що районний суд необґрунтовано відхилив клопотання про виклик в судове засідання для дачі пояснень експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) Лисака О. С.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про виклик в судове засідання для дачі пояснень експерта КНДІСЕ Лисака О. С. та про призначення повторної судової експертизи.

При цьому апеляційний суд встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають статтям 263-265 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2009 року у справі № 2-2011 2009 позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено.

Проведено розподіл спільного майна подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Виділено у власність ОСОБА_1 рухоме майно.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Залишено у власності ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Виділено у власність ОСОБА_3 рухоме майно.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю вартості часток в розмірі 751,76 грн (том 1, а. с. 13).

ОСОБА_1 зареєструвала право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 29 грудня 2009 року, що підтверджується витягом № 24955510 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29 грудня 2009 року (том 1, а. с. 14).

Відповідно до копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 за реєстровим номером 13509 від 22 грудня 2009 року квартира розташована на другому поверсі триповерхового будинку та складається з чотирьох кімнат: 1-а кімната - 28,90 кв. м, 2-а кімната - 31,40 кв. м, 3-а кімната - 32,60 кв. м, 4-а кімната - 11,40 кв. м, а також: кухня площею - 31,60 кв. м, ванні кімнати - 5,70 кв. м, 6,80 кв. м, 4,00 кв. м, коридор - 23,10 кв. м, лоджії - 0,90 кв. м, 2,50 кв. м, 2,50 кв. м, 2,50 кв. м, гардероб - 3,00 кв. м, 3,00 кв. м, 3,60 кв. м, веранда - 13,90 кв. м, гараж - 26,60 кв. м, 26,70 кв. м, комора -5,30 кв. м.

Житлова площа квартири становить 104,3 кв. м, загальна площа - 266,00 кв. м (том 1, а. с. 15-20).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 11 квітня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук І. М. (том 1, а. с. 21)

З 2012 року через спірні питання співвласники квартири АДРЕСА_1 не користуються своєю житловою квартирою, ніхто в квартирі не проживає, незначні витрати щодо утримання даного помешкання несе відповідач ОСОБА_2 .

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження своїх вимог надала висновок експерта ТОВ «Судова незалежна експертиза України» Комашко Р. В. № ED-1727-1-1863.21 від 08 жовтня 2021 року, виготовлений на її замовлення, згідно з яким існує технічна можливість шляхом проведення перепланування та переобладнання виконати розподіл квартири АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 із часткою 1/2 та ОСОБА_2 із часткою 1/2, який буде відповідати вимогам державних будівельних норм та стандартів.

Виходячи із варіанту, наданого ОСОБА_1 , об`ємно-планувального рішення квартири та вимог нормативної документації експертом запропоновано наступний варіант розподілу квартири АДРЕСА_1 :

першому співвласнику виділити приміщення загальною площею 130,5 кв. м для формування відокремленої квартири АДРЕСА_1 , а саме:

в квартирі: 1 - коридор (частково) - 5,9 кв. м; 2 - ванну - 5,70 кв. м; 3 - гардероб - 3,00 кв. м; 4 - кімнату - 28,90 кв. м; 5 - кімнату - 31,40 кв. м; 6 - ванну - 6,80 кв. м; 7 - гардероб - 3,0 кв. м; 8 - кухню (частково) - 13,3 кв. м; І - лоджію - 2,5 кв. м; ІІ - лоджію - 2,5 кв. м; ІІІ - лоджію - 0,9 кв. м;

в підсобних приміщеннях виділити в особисту власність приміщення гаражу 4 площею 26,6 кв. м;

другому співвласнику виділити приміщення загальною площею 129,2 кв. м для формування відокремленої квартири АДРЕСА_1 , а саме:

в квартирі: 1 - коридор(частково) - 10,9 кв. м; 8 - кухню (частково) - 18,3 кв. м; 9 - веранду - 13,9 кв. м; 10 - кімнату - 32,60 кв. м; 11 - кімнату - 11,40 кв. м; 12 -ванну - 4,00 кв. м; 13 - гардероб - 3,60 кв. м; IV - лоджія - 2,5 кв. м;

в підсобних приміщеннях виділити в особисту власність приміщення гаражу 3 площею 26,7 кв. м та комору 5 площею 5,3 кв. м.

Для можливості обох співвласників створити самостійні виходи з новостворених квартир, шляхом улаштування цегляних перегородок та дверних прорізів, в частині коридору створити допоміжне приміщення - тамбур площею 6,3 кв. м (ШхД 1,35м х 4,64м), яке залишити у спільному користуванні співвласників.

При даному варіанті розподілу квартири АДРЕСА_1 та належних до неї підсобних приміщень загальною площею 266 кв. м площа, що виділена кожному із співвласників, становить: першому співвласнику: 103,9 + 6,3/2 + 26,6 = 133,7 кв. м, що становить 1/2 частки від загальної площі квартири;

другому співвласнику: 97,2 + 6,3/2 + 26,7 + 5,3 = 132,3 кв.м, що становить 1/2 частки від загальної площі квартири.

Також експертом запропоновано варіанти розділу інженерних систем та обладнання.

Для відокремлення часток в обох варіантах, необхідно виконати наступні роботи:

- першому співвласнику улаштувати цегляну перегородку, яка буде розділяти приміщення коридору 1 площею 23,10 кв. м на спільний тамбур та відокремлені коридори; улаштувати дверний проріз в перегородці між коридором 1 площею 23,10 кв. м та виділеною частиною кухні.

- другому співвласнику: улаштувати перегородку, яка буде розділяти приміщення кухні 8 площею 31,6 кв. м на дві кухні площами: 10,2 кв. м для І-го співвласника та 21,4 кв. м для ІІ-го співвласника.

Замурувати дверний проріз з приміщення коридору 1 площею 23,10 кв. м в приміщення кухні 8 площею 31,60 кв. м (том 1, а. с. 22-107).

Відповідно до висновку № 4 від 14 січня 2022 року Приватного науково-технічного підприємства «Ефект», наданому представником ОСОБА_2 - адвокатом Поліщуком В. А., виготовлений на замовлення ОСОБА_2 запропонований варіант поділу 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 на дві двокімнатні порушує наступні чинні будівельні норми:

1. ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки» п.10.2 вимагає забезпечення інсоляції в двокімнатній квартирі не менше, ніж в одній житловій кімнаті. В запропонованому варіанті двокімнатна квартира з північної сторони (кімнати 10 і 11) не забезпечена інсоляцією.

2. Кухня квартири ІІ-го співвласника (№ 8) не має каналізаційного стояка (пункт 7.19 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки»), а прокладання внутрішніх каналізаційних мереж під стелею, у стінах і у підлозі житлових кімнат і кухонь не допускається (ДБН В.2.5-64-2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» п.19.11).

3. Кухня квартири ІІ-го співвласника (№ 8) не має холодного і гарячого водопостачання (пункт 7.19 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки») та власної системи опалення (пункт 7.26 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки»). Згідно з пунктом 7.32 В.2.2-15:2019 «Житлові будинки» магістральні розподільні трубопроводи (обслуговують дві та більше квартири) необхідно прокладати за їх межами.

4. Кухня квартири ІІ-го співвласника (№ 8) не має вентиляційного каналу (пункт 7.33 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки»). Викиди вентиляційного повітря з кухні слід здійснювати над покрівлею будинку (пункт 7.38 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки») (том 1, а. с. 127-140).

У підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції представником позивача було заявлено клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2022 року призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, яку доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ).

Згідно з висновком судового експерта КНДІСЕ Лисака О. № 5250/22-44 від 17 листопада 2022 року, враховуючи положення нормативних документів, зокрема:

розділу 2. Класифікація будівель та споруд Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (застосовно) та розділу 2.3 Загальна характеристика житлового фонду України «Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном» виконати поділ квартири АДРЕСА_1 , згідно з часток співвласників (по 1/2), не видається можливим.

Експерт запропонував технічно можливі варіанти порядку користування квартирою з відхиленням від часток співвласників по загальній площі (том 1, а. с. 156-166).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Самусем О. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Частиною першою статті 321 ЦК України також визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 , кожному з яких належить по 1/2 частині зазначеної квартири.

Бажаючи виконати розподіл квартири АДРЕСА_1 у спірному житловому будинку між співвласниками квартири в натурі, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, попередньо замовивши у ТОВ «Судова незалежна експертиза України» будівельно-технічне експертне дослідження спірної квартири, у якому запропоновано варіант такого розподілу.

Проведеною під час розгляду справи судовою будівельно-технічною експертизою № 5250/22-44 від 17 листопада 2022 року визначено, що виконати поділ квартири АДРЕСА_1 , згідно з часток співвласників (по 1/2), не видається можливим.

Районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки судової будівельно-технічної експертизи № 5250/22-44 від 17 листопада 2022 року, відмовив у задоволенні позову, уважаючи, що відсутня можливість виділу часток у квартирі в натурі.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає їх такими, що відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої - третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються поділу квартири в натурі, тому з`ясування можливості виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, є обов`язковим.

При цьому частку у квартирі можна виділити в натурі, коли цю частку житла можна ізолювати від решти об`єкта нерухомості та використовувати повністю автономно. Для цього в ній мають бути окремий вхід, санвузол та інші комунікації.

У цій справі встановлено, що спірна квартира знаходиться на 2 поверсі 3-поверхового будинку.

Для встановлення всіх обставин справи ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2022 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, яку доручено експертам КНДІСЕ. Експертиза призначена за заявою позивачки.

Висновки судів попередніх інстанцій зроблені з урахуванням висновку судового експерта КНДІСЕ Лисака О. № 5250/22-44 від 17 листопада 2022 року, у якому зазначено, що виконати поділ квартири АДРЕСА_1 , згідно з часток співвласників (по 1/2), не видається можливим.

Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Проаналізувавши обставини справи, доводи сторін та наявні у матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та поділу спірної квартири. При цьому судами з урахуванням вимог будівельних норм та стандартів належно мотивовано відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме відмову у задоволенні клопотання про виклик в судове засідання для дачі пояснень експерта КНДІСЕ Лисака О. С., колегія суддів відхиляє, оскільки підстав вважати висновок судового експерта КНДІСЕ Лисака О. С. № 5250/22-44 від 17 листопада 2022 року необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, у суду не було.

Посилання заявника на встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів є необґрунтованими,оскільки обставини справи встановлені на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону.

Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, призначаючи у справі судову будівельно-технічну експертизу, сприяв позивачці у реалізації нею її процесуальних прав та використав надані суду процесуальні можливості для вирішення справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи та дійшли висновку про те, що позивачем не надано належних і беззаперечних доказів на підтвердження його позовних вимог, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Самусем Олексієм Вікторовичем, залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець