Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.02.2020 року у справі №640/10473/19

Постанова

Іменем України

12 листопада2020 року

м. Київ

справа № 640/10473/19

провадження № 61-2620св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Чугуївська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2019 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 січня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Чугуївська міська рада, про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (далі - КЕВ м. Харків) про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він є військовослужбовцем та разом з сім'єю: дружиною - ОСОБА_2, донькою - ОСОБА_3, сином - ОСОБА_4 постійно проживають та зареєстровані в службовій квартирі КЕВ м.

Харкова за адресою: АДРЕСА_1.

В зазначену квартиру він разом з сім'єю вселився на підставі службового ордера від 24 квітня 2008 року № 015218, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради згідно рішення житлово-побутової комісії військової частини А0501 від 09 квітня 2008 року, у зв'язку з проходженням військової служби.

На цей час позивач перебуває на військовій службі в військової частини А0501, яка входить до складу сил ООС на території Донецької та Луганської областей.

На квартирному обліку для отримання постійного житла зазначеним складом сім'ї перебуває з 08 лютого 2006 року, має вислугу років на військовій службі 20 років. У травні 2019 року на звернення позивача до КЕВ м. Харкова з клопотанням про виключення цього майна з числа службових, отримав відмову, яка мотивована тим, що відсутні підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових, оскільки вислуга проходження військової служби позивачем становить менше 25 років. Позивач вважає, що ця відмова КЕВ м. Харкова не узгоджується з чинним законодавством, а саме підпунктами 3,11 22 "Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями", затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081, пунктом 10 "Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" та пунктом 6 "Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP", затвердженого постановою Ради Міністрів від 04 лютого 1988 року № 37, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2019 року позов задоволено. Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова направити до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службового житла квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, але постійного житла не отримав. Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Харкова у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради. Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло. Тому наявні підстави для зобов'язання відповідача направити до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 січня 2020 року апеляційну скаргу КЕВ м. Харкова залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2019 року без змін.

Залишаючи без мін рішення місцевого суду, апеляційний суд додатково вказував, що неподаючи відповідне клопотання, квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в той час як чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відсутності підстав для зобов'язання відповідача направити до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року представник КЕВ м. Харкова - Бірюцький А. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 січня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Кабінетом Міністрів затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, в якому зазначено, що військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.

Судами не було досліджено тієї обставини, що позивач перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 03 лютого 2006 року за № 236, та першочерговій (УБД (АТО)) з 27 вересня 2019 року. Ця обставина підтверджується довідкою, яка не було долучена до матеріалів справи та як наслідок не досліджена судом першої інстанції, проте вона є доказом факту відсутності першочергового знаходження позивача на квартирній черзі, та як наслідок правових підстав для задоволення позову.

Вказує, що позивач відповідно до статті 46 ЖК України не відноситься до категорії осіб, які отримують житло поза чергою, тому надання йому житла для постійного проживання будь-яким із способів, передбачених законом та підзаконними актами можливе лише за умови настання черги.

Представник відповідача вказує, КЕВ м. Харкова не заперечує проти того, що позивач має право на вибір способу забезпечення житлом, але не ігноруючи порядок та механізм такого забезпечення.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленою нормою. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Подання клопотання про виключення житла з числа службового не є обов'язком Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, а є правом, яке установа може реалізувати, якщо відпала потреба в його використанні як службового. Тому відповідач вважає, що правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги КЕВ м. Харкова просив відмовити, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Київського районного суду м.

Харкова.

08 квітня 2020 року цивільна справа № 640/10473/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у трикімнатній квартирі АДРЕСА_2, яка має статус службового житла.

Разом з позивачем у вказаній квартирі зареєстровані та мешкають члени його сім'ї: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_4 - син.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині А 0501, має військове звання старший прапорщик; його вислуга років станом на час видачі довідки від 27 травня 2019 року складає 24 роки 10 місяців 9 днів.

Згідно протоколу засідання житлово-побутової комісії військової частини А 0501 від 08 лютого 2006 року ОСОБА_1 разом з сім'єю зараховано на квартирний облік у військовій частині А 0501 для отримання житлової площі з 08 лютого 2006 року.

24 січня 2008 року на засіданні житлово-побутової комісії військової частини А 0501 ОСОБА_1 надано службову житлову площу за адресою: АДРЕСА_3. Житлова площа квартири складає 40,6 кв. м.

24 квітня 2008 року виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області видав ОСОБА_1 ордер на житлове приміщення № 015218, яким позивачу разом з його родиною надано право на заняття приміщення за адресою: АДРЕСА_3, на підставі рішення № 244 від 09 квітня 2008 року.

05 листопада 2014 року на засіданні житлової комісії військової частини А 0501 розглянуто питання щодо надання згоди на зняття статусу "службове" з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3, в якому проживає ОСОБА_1 разом з родиною.

Відповідно до витягу з наказу № 1799 від 30 вересня 2019 року та витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А 0501 від 27 вересня 2019 року № 9 ОСОБА_1 зараховано на першочергову чергу для отримання житла, як учасника бойових дій.

07 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Харкова із заявою щодо виключення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3, з числа службових, однак 14 травня 2019 року отримав відмову, обґрунтовану тим, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком; оскільки позивач має вислугу проходження військової служби менше 25 років, підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових відсутні, роз'яснено право на можливість оскарження цього рішення в установленому законом порядку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до статті 118 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК України та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Статтею 125 ЖК України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що порядок перебування на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, і порядок забезпечення їх житлом для постійного проживання визначений рядом законів та обов'язковою передумово для отримання житла є настання черги на отримання житла. Чинним законодавством не визначено правових норм, які зобов'язують підприємства, організації, яким належить службовий фонд, змінювати статус квартири у разі наявності у працівника відповідного трудового стажу.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією, зокрема, на цей час позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу більше 20 років, є учасником АТО, перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема. право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Суди обґрунтованого виходили із того, що КЕВ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови (зволікання) у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності позитивного рішення житлової комісії військової частини та наказу командира військової частини з цього приводу. Немотивована бездіяльність КЕВ м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним військовослужбовця для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985св19). Підстав для відступу від висновків, висловлених у зазначеній постанові, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська