Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №363/720/17

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 363/720/17

провадження № 61-25076св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Профжилкомфорт»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2017 року у складі судді Рудюка О. Д. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2017 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Профжилкомфорт» (далі - ТОВ «Профжилкомфорт») про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Мешканці квартири № 27 за цією ж адресою, яка знаходиться на поверх вище від її квартири, неодноразово, а саме: 29 листопада 2016 року та 31 грудня 2016 року заливали квартиру, власником якої вона є. По кожному факту затоплення було складено відповідні акти, згідно з якими причиною залиття є недбалість власника квартири № 27, тобто ОСОБА_5

У добровільному порядку ОСОБА_5 відмовляється відшкодувати шкоду, завдану залиттям її квартири, тому ОСОБА_4 просила суд стягнути з неї 18 103,00 грн на відшкодування завданої майнової шкоди та судові витрати у розмірі 2 700,00 грн.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 18 103,00 грн на відшкодування завданої майнової шкоди та судові витрати у розмірі 2 700,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довела факт залиття квартири, протиправність дій відповідача, розмір шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною дією і шкодою, а відповідач не довела відсутність своєї вини у завданні цієї шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що факт залиття квартири, власником якої є позивач, з вини відповідача підтверджується актами про залиття від 02 грудня 2016 року, від 29 листопада 2016 року, від 31 грудня 2016 року і від 03 січня 2017 року, складеним працівниками обслуговуючої організації - ТОВ «Профжилкомфорт», висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 27 січня 2017 року, а відповідач, яка зобов'язана належно утримувати внутрішньоквартирні мережі водопостачання, не спростувала свою вину у завданні шкоди позивачу.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів залиття її квартири з вини відповідача та, як наслідок, факт завдання майнової шкоди з її вини. Позивач жодного разу не звернулася до неї з повідомленням про залиття її квартири та припинення порушення її прав. Про обставини, які стали підставою для пред'явлення цього позову, вона дізналася лише після звернення ОСОБА_4 до суду з позовом.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Факт залиття квартири, власником якої є позивач, з вини відповідача підтверджується актами про залиття від 02 грудня 2016 року, від 29 листопада 2016 року, від 31 грудня 2016 року і від 03 січня 2017 року, складеним працівниками обслуговуючої організації - ТОВ «Профжилкомфорт», яким встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1відбулось внаслідок несправності системи водопостачання в квартирі № 27 за цією ж адресою, власниками якої є відповідач. Зазначені акти у силу статей 58, 59 ЦПК України 2004 року є належним і допустимим доказом, чим спростовуються відповідні посилання касаційної скарги.

Свою вину у завданні шкоди позивачу відповідач не спростувала.

Таким чином, встановивши, що позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачем.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи касаційних скарг фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк