Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.08.2019 року у справі №181/971/17

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 181/971/17

провадження № 61-14153св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року у складі судді Яківець А. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів:

Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк "), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк", банк) звернулось до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 13 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 41/03-7.

У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 11 липня 2017 року має заборгованість за кредитом в розмірі 12 552,48 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 326
416,89 грн, за відсотками 5 106,77 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 132 979,34 грн. Крім цього ОСОБА_1 була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту, розмір якої станом на 11 липня 2017 року становить 3 217,33 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 83 664,01 грн та пеня за несвоєчасне повернення відсотків 1 199,33 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 31 187,59 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 22 075,91 дол. США, а саме: за кредитом - 12 552,48 дол. США; по відсотках - 5 106,77 дол. США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 3 217,33 дол. США; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1 199,33 дол. США.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною заявою до ПАТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним та укладеним під впливом обману.

Зустрічний позов мотивований тим, що 13 квітня 2007 року між ним та банком було укладено кредитний договір № 41/03-7. Дане кредитне зобов'язання було забезпечено договором іпотеки № 314 від 13 квітня 2007 року, відповідно до якого в іпотеку було передано будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1483 га за вказаною адресою. Даний кредитний договір є споживчим, отже правовідносини за цим договором регулюються Законом України "Про захист прав споживачів". Банком порушено права ОСОБА_1, як споживача, на інформацію, на безпеку продукції, на рівність у договірних відносинах, а також порушено законодавство України про захист прав споживачів. Кредитний договір суперечить вимогам частини 1 статті 524 ЦК України за якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Договори споживчого кредитування в іноземній валюті за своєю юридичною природою не є кредитними договорами, а є прикладом договорів позики, предметом яких можуть бути як грошові кошти, так і інші речі, визначені родовими ознаками. Всупереч існуючого законодавства України, при укладені кредитного договору № 41/03-7 від 13 квітня 2007 року кредитором було порушено істотну умову договору, яка стосується його предмету, що має наслідком недійсність договору в цілому. Після аналізу умов кредитного договору з'ясовано, що при його укладанні між позивачем та відповідачем фактично не досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, оскільки ПАТ "Укрсоцбанк" в кредитному договорі не зазначив рахунки для виконання умов договору, а вказані рахунки суперечать чинному законодавству, що показує нечесну підприємницьку діяльність, направлену на обман позичальника. Також кредитний договір №41/03-7 від 13 квітня 2007 року містить порушення законодавства та невідповідності, а саме: відсутня інформація стосовно дат видачі ОСОБА_1 траншів, у якому розмірі та в якій валюті, спосіб видачі готівки через касу, в якій валюті та за яким курсом кредит був наданий, яка загальна сума кредиту в національній валюті, в кредитному договорі не визначено тип процентної ставки (фіксована або змінювана). Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Порушення прав споживача виявляється у неповідомленні кредитодавцем, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, вимог, викладених у частині другій статті 11 Закону України про захист прав споживачів". Також ПАТ "Укрсоцбанк" не надав документів, які підтверджували б факт та законні підстави надання грошових коштів в розмірі 40 000 дол. США ОСОБА_1, а також в кредитному договорі відсутні посилання на будь-які розрахунки, графіки, додатки тощо. У кредитному договорі зазначена річна база нарахування процентів як 360 календарних днів у році. У цьому разі банк додатково отримує відсотки за 5 або 6 календарних днів, чим штучно збільшено відсотки та є обманом позичальника. Такі дії банку є неправомірними, суперечать балансу договірних правовідносин та існуючих вимог законодавства, тому здійснені на шкоду ОСОБА_1. Таким чином, кредитний договір та іпотечний договір є такими, що укладені під впливом обману з боку банку, з використанням елементів нечесної підприємницької практики та мають бути визнані недійсними. Ще в момент підписання договору позичальника поставлено в невигідне та таке, що порушує його права становище, кредитний договір має суттєві невідповідності його змісту - актам законодавства України. При визнанні недійсним договору споживчого кредиту в іноземній валюті втрачають своє правове значення й інші правочини, укладені на виконання недійсного правочину. Таким правочином може бути, зокрема, іпотечний договір та інші способи забезпечення виконання зобов'язань.

Просив визнати недійсним кредитний договір № 41/03-7 від 13 квітня 2007 року та іпотечний договір № 314 від 13 квітня 2007 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість в розмірі 17 289,25 дол. США та 124 420,32 грн, з яких: 7 953,53 дол. США - заборгованість за кредитом, 9 335,72 дол. США - заборгованість по відсотках, 57 990,67 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 66 429,66 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Вирішено питання судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 15 червня 2018 року ОСОБА_1 поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області № 181/971/17 від 23 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочне рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області № 181/971/17 від 23 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, позов АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк", заборгованість в загальному розмірі 21 124,91 дол. США, з яких: 12 552,48 дол. США - заборгованість за кредитом, 5 106,77 дол. США - заборгованість по відсотках, 2 596,33 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що станом на 11 липня 2017 року за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 67 515,42 грн та 869,33 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, що станом на 11 липня 2017 року за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 22
606,21 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним та укладеним під приводом обману, відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернуті такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом. Не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима. Враховуючи, що відповідачем зобов'язання по сплаті відсотків та погашення кредитної заборгованості не виконується, суд першої інстанції стягнув пеню у урахуванням дати звернення позивача до суду та позовної давності, а саме, за період з 26 жовтня 2016 року по 11 липня 2017 року. Суд відмовив відповідачу у застосуванні позовної давності, оскільки останній платіж по кредитному договору ОСОБА_1 здійснював у жовтні 2014 року в розмірі 1 400,00 дол. США, а також 17 грудня 2014 року ним підписаний договір про внесення змін № 2 до договору кредиту № 41/03-7 від 13 квітня 2007 року, що свідчить про переривання строку позовної давності через визнання боргу відповідачем.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено позовну давність, про застосування якої було заявлено відповідачем, оскільки договірні правовідносини між сторонами виникли у 2007 році, того ж часу ОСОБА_1 розпочав виконувати умови кредитного договору, що свідчить про початок перебігу строку позовної давності, який сплив у 2010 року.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ "Укрсоцбанк", зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд не застосував до позовних вимог позовну давність, про що заявляв ОСОБА_1. Відповідно до повідомлення позивача від 11 квітня 2013 року наявна заборгованість за кредитом станом на 02 квітня 2013 року. Проте позивач звернувся до суду в жовтні 2017 року. Строк дії кредитного договору сплив ще 11 серпня 2013 року, оскільки банк направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом. Суди стягнули відсотки за користування кредитними коштами за час, коли дія кредитного договору вже сплила. Суд у рішенні одночасно стягнув з позивача на користь банку дві пені за порушення зобов'язань за кредитним договором. В судовому рішенні взагалі відсутній розрахунок стягнутої заборгованості. Суди першої та апеляційної інстанції безпідставно відмовили позивачу у задоволенні клопотання про проведення судово-економічної експертизи на предмет встановлення розміру боргу.

Аргументи учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 181/971/17, витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року, зупинено виконання рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

У листопаді 2019 року матеріали цивільної справи № 181/971/17 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судами встановлено, що 13 квітня 2007 року між ОСОБА_1, як позичальником, та АТ "Укрсоцбанк", як кредитором, укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 41/03-7.

Відповідно до умов даного Договору кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (пункт 1.1).

Пунктом 1.1.1 Договору визначено, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (транш), зі сплатою 13 % процентів річних в межах максимального ліміту заборгованості до 40 000,00 доларів США.

Кредит надається позивачу на поточні потреби (пункт 1.2).

Повернення кредиту здійснюється згідно графіка, викладеного в пункті 1.1.2 Договору, рівними платежами по 333,00 доларів США щомісячно починаючи з травня 2007 року і з кінцевим терміном погашення всієї заборгованості по кредиту до 12 квітня 2017 року.

Відповідно до пункту 2.2 Договору кредиту моментом надання траншу кредиту вважається день надання готівкових коштів з позичкового рахунку в сумі відповідного траншу.

Проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту, що визначено пунктом 2.4 даного Договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що в разі прострочення позичальником строків сплати процентів та строків погашення кредиту, він сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період від суми кредиту за кожен день прострочення.

Додатковою угодою № 1 від 27 жовтня 2014 року про внесення змін до Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 41/03-7 від 13 квітня 2007 року підтверджується, що АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 домовились про встановлення процентної ставки за користування кредитом та порядком надання кредиту.

Заявами про видачу готівки № 6-028, № 6-011, № 6-013, № 06-28, № 6-001, № 6-002, № 6-002, № 6-007, № 6-010, № 6-001, № 6-001, № 6-001, № 6-001, № 6-005, № 6-003 та № 6-015 підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 13 квітня 2007 року по 01 серпня 2007 року видано готівки з каси банку АТ "Укрсоцбанк" кредит на загальну суму 40 000,00 доларів США.

Згідно договору про внесення змін № 2 до Договору кредиту № 41/03-7 від 13 квітня 2007 року сторони дійшли взаємної згоди з 27 жовтня 2014 року внести наступні зміни до Договору кредиту № 41/03-7 від 13 квітня 2007 року, виклавши пункт 2.11 до договору в наступній редакції: "2.11. Погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за кредитом; страхова заборгованість за кредитом; прострочена заборгованість за нарахованими процентами, строкова заборгованість за нарахованими процентами; пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів та інші штрафні санкції. Інші умови договору кредиту залишаються незмінними і діють в частині, що не суперечить даному договору про внесення змін, при цьому сторони підтверджують за ними свої зобов'язання. Цей договір про внесення змін набирає чинності з моменту підписання його сторонами та є невід'ємною складовою частиною договору кредиту".

Заявою та клопотанням ОСОБА_1 від 17 грудня 2014 року, які адресовані АТ "Укрсоцбанк" підтверджується підписання договору про внесення змін № 2 до Договору кредиту № 41/03-7 від 13 квітня 2007 року, а також те, що ОСОБА_1 просив зменшити процентну ставку за Договором до 9 % річних.

ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_1, в якому ніхто не зареєстрований, та земельної ділянки площею 0,1483 га в межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно іпотечного договору № 314 від 13 квітня 2007 року АТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержатель та фізична особа ОСОБА_1 як іпотекодавець уклали договір, за яким ОСОБА_1 передає банку у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 41/03-7 від 13 квітня 2007 року. Основним зобов'язанням є нерухоме майно, а саме, будинок та земельна ділянка площею 0,1483 га по АДРЕСА_1.

Згідно розрахунку за кредитним договором, станом на 11 липня 2017 року відповідач має перед позивачем загальну суму заборгованості в розмірі 22 075,91 дол. США з яких: сума заборгованості за кредитом - 12 552,48 дол. США; сума заборгованості за відсотками - 5 106,77 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3 217,33 дол. США; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1 199,33 дол. США.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині 2 статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частині 2 статті 1050 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що "після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання".

В матеріалах справи наявна копія повідомлення про порушення умов договору кредиту № 41/03-7 на купівлю від 13 квітня 2007 року за вих. № 19.1-13/3984 від 11 квітня 2013 року, направлена на ім'я ОСОБА_1 (т. 2 арк. спр.142). За змістом цієї вимоги вбачається, що боржника повідомлено про наявність заборгованості, яка станом на 02 квітня 2013 року складає 168 405,39 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом - 20,576,18 дол. США, заборгованість за процентами - 784,66 дол. США, пеня - 424,98 дол. США та запропоновано погасити прострочену заборгованість.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційній суд на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не дослідив належним чином наявні у справі докази, зокрема, повідомлення про порушення умов Договору кредиту № 41/03-7 на купівлю від 13 квітня 2007 року за вих. № 19.1-13/3984 від 11 квітня 2013 року, не з'ясував коли настав строк виконання основного зобов'язання, який дійсний розмір заборгованості за кредитним договором в частині процентів та пені та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанціїв частині стягнення процентів та пені, також суд не з'ясував, чи були підстави для переривання позовної давності.

Стосовно вирішення зустрічного позову колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зроблено висновок, що "виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону".

20 вересня 2018 року банк подав заяву про застосування позовної давності по всім позовним вимогам ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що кредитний договір було укладено у 2007 році, а ОСОБА_1 звернувся до суду лише у 2018 році, тобто зі спливом трирічного строку позовної давності.

Оскаржені судові рішення взагалі не містять висновків по суті спору щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року, зупинено виконання рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Оскільки постанова апеляційного суду скасовується, підстави для поновлення виконання рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статями 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року скасувати.

Справу № 181/971/17 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков