Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2019 року у справі №265/2614/17

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 265/2614/17

провадження № 61-29645св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 червня 2017 року у складі судді Щербіни А. В. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Мальцевої Є. Є., Биліної Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Позов мотивувало тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради та отримує щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщена особа для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за адресою фактичного проживання. Зазначало, що відповідачу була призначена та сплачувалась грошова допомога з 05 грудня 2014 року по 04 червня 2015 року, з 21 липня 2015 року по 20 січня 2016 року, з 17 березня 2016 року по 21 червня 2016 року, з 22 червня 2016 року по 21 грудня 2016 року.

Посилалося на те, що у період з 05 грудня 2014 року по 31 жовтня 2016 року, коли відповідачці виплачувалася щомісячна адресна допомога, місто Маріуполь Донецької області, де розташована квартира, що належить ОСОБА_1, не входило до переліку населених пунктів, на території якого органи державної влади не здійснюють своїх повноважень та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і на території міста органи державної влади України здійснювали та продовжують здійснювати свої повноваження у повному обсязі.

Вказувало, що спеціалістами управління відповідачу було повідомлено про надмірно виплачені кошти та запропоновано добровільно їх повернути, проте станом на 14 квітня 2017 року сума боргу не погашена.

Посилаючись на статті 16, 1166 ЦК України, Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради просило суд стягнути з відповідача надміру виплачені кошти щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово - комунальних послуг у розмірі 16 372,07 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав доказів того, що м. Маріуполь було виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також те, що м. Маріуполь не відноситься до району проведення антитерористичної операції. При цьому, суд не прийняв до уваги посилання позивача на перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 1085 (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1276-р), оскільки пункт 6 Порядку № 505 передбачає, що житлове приміщення, повинно бути розташоване саме в регіонах, інших ніж райони проведення антитерористичної операції, а не в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради відхилено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є законними та обґрунтованими, зробленими на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи й наданих сторонами доказів.

Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив, що відсутні докази виключення м. Маріуполя з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також того, що м.

Маріуполь не відноситься до району проведення антитерористичної операції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.

Заявник зазначає, що районом проведення антитерористичної операції є ділянка місцевості, у межах якої здійснюються антитерористичні заходи, тобто для віднесення певного населеного пункту до району антитерористичної операції вимагається проведення на цій території таких заходів у реальному часі.

Достовірні відомості щодо населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження наведені у затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 7 листопада 2014 року Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому заявник вважає, що при вирішенні справи належить керуватися цим переліком.

Вважає, що оскільки м. Маріуполь не відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому виплата адресної допомог ОСОБА_1, яка має житло у вказаному населеному пункті, є неправомірною, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасник процесу до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 19 листопада 2014 року ОСОБА_1 має статус особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Донецька до м. Маріуполь

Відповідно до рішень Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради від 11 грудня 2014 року, 29 липня 2015 року, 18 березня 2016 року, 12 липня 2016 року, ОСОБА_1 була призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на такі періоди: з 05 грудня 2014 року по 04 червня 2015 року, з 21липня 2015 року по 20 січня 2016 року, з 17 березня 2016 року по 21 червня 2016 року, з 22 червня 2016 року по 21 грудня 2016 року.

Згідно з розпорядженням начальника Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради від 20 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 була призупинена виплата щомісячної допомоги з 01 листопада 2016 року.

Встановлено, що звертаючись до УСЗН із заявами про призначення допомоги, ОСОБА_1 вказувала, що у будь-кого з членів сім'ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції немає.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 75885187 від 15 грудня 2016 року, ОСОБА_1 має у власності квартиру АДРЕСА_1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до Указу в. о. Президента України, Голови Верховної Ради України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" на території України розпочато проведення антитерористичної операції.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Згідно із частиною першою цієї статті, періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 7 жовтня 2014 року Донецька і Луганська області визначені районами проведення антитерористичної операції з 7 квітня 2014 року.

Відповідно до пункту 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Кабінету Міністрів України доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

30 жовтня 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого м. Маріуполь Донецької області включено до вказаного переліку (пункт 20).

02 грудня 2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р, знову затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого, м. Маріуполь також включено до вказаного переліку (пункт 15).

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 січня 2014 року встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Порядок надання державної допомоги внутрішньо переміщеним особам визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі Порядок № 505).

Щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на періоди з 05 грудня 2014 року по 04 червня 2015 року, з 21липня 2015 року по 20 січня 2016 року, з 17 березня 2016 року по 21 червня 2016 року, з 22 червня 2016 року по 21 грудня 2016 року відповідно призначалась відповідачу Управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради рішеннями 11 грудня 2014 року, 29 липня 2015 року, 18 березня 2016 року, 12 липня 2016 року.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 в редакції від 23 жовтня 2014 року, яка була чинною на час прийняття Управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради рішення від 11 грудня 2014 року, грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 505 в редакції від 10 липня 2015 року, яка була чинною на час прийняття Управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради рішення від 29 липня 2015 року, грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 2 Порядку № 505 в редакції від 18 грудня 2015 року, яка була чинною на час прийняття Управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради рішень від 18 березня 2016 року та від 12 липня 2016 року передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Правовий статус відповідача як особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції або внутрішньо-переміщеної особи, позивачем не оспорюється.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Порядку № 505, в редакції від 23 жовтня 2014 року, яка була чинною на час прийняття Управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради рішення від 11 грудня 2014 року, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Порядку № 505, в редакціях які були чинні на час прийняття Управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради рішень від 29 липня 2015 року, від 18 березня 2016 року та від 12 липня 2016 року, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у володінні ОСОБА_1 є квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Наявність в ОСОБА_1 на праві власності житла у м. Маріуполі, де органи державної влади виконують всі свої зобов'язання у повному обсязі, встановлено належними доказами та не оспорюється відповідачем.

Установивши, що м. Маріуполь, на території якого розташована належна ОСОБА_1 квартира, не було виключено саме з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплачених грошових коштів, оскільки адресна матеріальна допомога нараховувалась відповідачу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог чинного законодавства. З таким висновком погодився й суд апеляційної інстанції.

Доводи позивача про те, що відповідач має у власності житлове приміщення, яке розташоване на підконтрольній території України, а тому вона не мала права на отримання грошової допомоги, є необґрунтованими, оскільки це твердження не має правового значення для вирішення даної справи. Зі змісту абзацу 1 пункту 6 Порядку № 505 (в редакціях, які діяли на час здійснення виплат відповідачу) вбачається, що підставою невиплати та непризначення грошової допомоги особі є наявність у будь-кого з членів сім'ї житла, що не розташовано на тимчасово окупованій території України, на лінії зіткнення і в районах проведення антитерористичної операції.

Оскільки ОСОБА_1 має у власності тільки житлове приміщення, що знаходиться в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, вона мала право на підставі Порядку № 505, у вказані періоди отримувати грошову допомогу.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі № 265/4674/17 провадження № 61-1557св17, справі № 520/4401/16-ц провадження № 61-22016св18, справі № 265/3712/17 провадження № 61-30318св18.

Відповідно до положень частини 3 статті 10 та частин 1 та 4 статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 10 та частин 1 та 4 статті 60 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги про те, що суди надали неправильну оцінку поданим доказам, помилково встановили обставини справи, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди з дотримання вимог статей 212, 213, 214, 215, 315 ЦПК України 2004 року повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, правильно встановили правовідносини, що склалися та відмовили у задоволенні позову Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. +

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю.

В. Черняк