Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.08.2023 року у справі №761/41760/21
Постанова КЦС ВП від 15.08.2023 року у справі №761/41760/21

Постанова

Іменем України

15серпня 2023 року

м. Київ

справа № 761/41760/21

провадження № 61-6522св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - Головне управління Національної поліції в Київській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Головне управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно виплачених коштів.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідач проходив службу у позивача.

11 серпня 2021 року до УФЗБО ГУ НП в Київській області надійшов наказ

ГУ НП в Київській області від 10 серпня 2021 року № 379 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області». Пунктом 2 зазначеного наказу визнано прогулами дні невиходу відповідача ОСОБА_1 на службу без поважних причин за період

з 24 березня 2021 року до 06 червня 2021 року, з 19 до 21 червня 2021 року та з 06 до 09 липня 2021 року. Пунктом 3 наказу зобов`язано УФЗБО утримати з ОСОБА_1 грошове забезпечення за час прогулу. В свою чергу у додатку 2 Положення про преміювання поліцейських структурних підрозділів ГУ НП в Київській області, поданого БПСПОП «Миротворець», за вказані періоди премія встановлювалась ОСОБА_1 щомісячно за повні календарні дні місяця. В додатку 1 Положення про преміювання поліцейських структурних підрозділів ГУ НП в Київській області, поданого БПСПОП «Миротворець», за вказаний період проставлені ОСОБА_1 дні тимчасової непрацездатності без зазначення прогулів. 13 вересня

2021 року до УФЗБО надійшов наказ ГУ НП в Київській області від 10 вересня 2021 року №407 «Про внесення змін до наказу ГУ НП в Київській області

від 10 серпня 2021 року №379 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» за результатами службової перевірки. Пунктом 2 зазначеного наказу дні невиходу на службу без поважних причин відповідача у період з 24 березня до 06 червня 2021 року, з 19 до 21 червня 2021 року визнано прогулами. Пунктом 3 наказу зобов`язано УФЗБО утримати грошове забезпечення за час прогулу зОСОБА_1 . Наказом ГУ НП в Київській області від 10 вересня 2021 року №238 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Після проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 переплата коштів до нарахування складає 21 378,13 грн.

ГУ НП в Київській області просило стягнути з ОСОБА_1 безпідставно нараховані грошові кошти в сумі 21 378,13 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2022 року у складі судді Цукурова В. П. позов ГУНП в Київській області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУНП в Київській області безпідставно нараховані та отримані грошові кошти у розмірі 21 378,13 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи безпідставність набуття та збереження позивачем грошових коштів у вигляді виплати премії, а також той факт, що таке набуття відбулось внаслідок недобросовісних дій відповідача, які виразились у нез`явленні на службу, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач має зобов`язання повернути позивачеві безпідставно набуту грошову суму у розмірі 21 378,13 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2022 року скасовано та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про можливість вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства, оскільки спір, який виник між сторонами, віднесено до юрисдикції адміністративного суду, і такий спір підлягає розгляду у порядку, передбаченому КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

До Верховного Суду 01 травня 2023 року ГУНП в Київській області подало касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просило її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір у цій справі пов`язаний із перебуванням відповідача на публічній службі та є публічно-правовим, а тому має вирішуватись у порядку адміністративного судочинства. Правовідносини між сторонами не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не стосуються захисту прав свобод та інтересів особи від порушень зі сторони суб`єкта владних повноважень, оскарження дій останнього. Заборгованість, про стягнення якої просить позивач, виникла у відповідача не у зв`язку з виконанням ним його функціональних обов`язків як поліцейського, а внаслідок нарахування йому грошових коштів у рахунок виплати заробітної плати за період, коли відповідач був відсутній на службі без поважних причин, а тому спір має розглядатись у порядку цивільного судочинства.

При цьому, судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справа № 229/1026/21.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 проходив службу у ГУ НП в Київській області.

Відповідно до копії висновку службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни інспектором взводу № 2 роти

№ 1 БПСПОП «Миротворець» ГУ НП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_1 від 12 липня 2021 року, відносно ОСОБА_1 було розпочато службове розслідування.

Згідно з наказом ГУ НП в Київській області 10 серпня 2021 року № 379

«Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» дні невиходу на службу без поважних причин інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» капітана поліції ОСОБА_1 період з 24 березня

до 06 червня 2021 року, з 19 до 21 червня 2021 року та з 06 до 09 липня

2021 року визнано прогулами. Пунктом 3 наказу зобов`язано УФЗБО утримати грошове забезпечення за час прогулу з ОСОБА_1 .

Наказом ГУ НП в Київській області від 10 вересня 2021 року №407 за результатами службової перевірки були внесені зміни до наказу ГУ НП в Київській області від 10 серпня 2021 року №379 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області».

Наказом ГУ НП в Київській області від 10 вересня 2021 року №238 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

З доповідної записки від 30 вересня 2021 року начальника УФЗБО ГУ НП в Київській області убачається, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 10 вересня 2021 року. Після проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 виявлена переплата коштів останньому, яка становить

21 378,13 грн.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня

2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та (або) інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Одним з критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

Згідно із частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, законодавством врегульовано питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

У справі, що переглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про Національну поліцію».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що служба в поліції є публічною службою.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 08 лютого 2021 року у справі № 760/31553/18 (провадження № 61-18843св19),

від 11 серпня 2021 року у справі № 175/2734/19 (провадження

№ 61-5742св21).

Як встановлено судами та відомо з матеріалів справи ОСОБА_1 у спірний період перебував на публічній службі в органах патрульної поліції, а позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів, які він отримав як заробітну плату, перебуваючи у трудових відносинах з Управлінням.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної (публічної) служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових (посадових) обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди (збитків), а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службової або посадової особи передбачене в адміністративному процесі відповідно до приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Цей спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, збитків, необґрунтованих виплат тощо, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої коштів, шкоди, збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 825/730/16 (провадження № 11-934апп18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц (провадження

№ 14-524цс18).

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, мають ознаки публічно-правових, а тому спір підлягає розгляду за правилами КАС України.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спір щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування відповідачу грошового забезпечення, та, як наслідок, про наявність чи відсутність підстав для повернення відповідачем отриманих як грошового забезпечення грошових коштів є спором з приводу проходження публічної служби та є публічно-правовим спором, який має вирішуватись адміністративним судом у порядку КАС України.

Відповідно не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, про те, що позов у цій справі стосується стягнення боргу, зокрема стягнення безпідставно сплачених грошових коштів, а тому цей спір не є публічно-правовим.

За змістом позову борг виник саме внаслідок виплати відповідачу заробітної плати під час проходження ним публічної служби, а встановлення правомірності дій чи бездіяльності останнього передбачене в адміністративному процесі.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 212/10825/19 (провадження № 61-8313св20).

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові

від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21, є помилковими, оскільки у цій справі правовідносини виникли між банком та приватним виконавцем стосовно безпідставно отриманих коштів у вигляді винагороди виконавця, тобто не є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара