Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.09.2018 року у справі №278/947/17

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа №278/947/17

провадження №61-43363св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки з майназа касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області

від 26 березня 2018 року у складі судді Грубіяна Є. О. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_3 ,

представники позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідач - ОСОБА_2

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив виділити йому в натурі Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1

2. Позовна заява мотивована тим, що він та відповідач є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 в рівних частинах. Між ними склався фактичний порядок користуються житловими та підсобними приміщеннями. Позивач виявив бажання виділити в натурі належну йому

Ѕ частину майна.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області

від 26 березня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2018 року, позов задоволено.

Виділено у власність ОСОБА_1 наступні приміщення у домоволодінні АДРЕСА_1 : веранду 1-1 площею 6,2 кв. м; кімнату 1-2 площею 13,3 кв. м; кімнату 1-3 площею 11,7 кв. м; кухню 1-4 площею 10,8 кв. м; веранду 1-5 площею 8,1 кв. м; з господарських приміщень: 1/2 частину огорожі, а всього майна на загальну суму 255 602 грн або 53/100 ідеальних частин домоволодіння.

Виділено ОСОБА_2 у власність наступні приміщення у домоволодінні АДРЕСА_1 : коридор 2-4 площею 7 кв. м; кімнату 2-5 площею 19,8 кв. м; кімнату 2-6 площею 12,2 кв. м; з господарських приміщень:

1/2 частину огорожі, сарай "Б", туалет "У" та колодязь №І, а всього майна на загальну суму 228 398 грн або 47/100 частин домоволодіння. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13 602 грн компенсації за відступ від рівності часток у даному майні, припинено право спільної часткової власності на дане домоволодіння за сторонами. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 640 грн.

4. Судові рішення мотивовані тим, що виділ частки, належної позивачеві, можливий відповідно до варіанту №4, запропонованого експертом. Зазначений варіант відповідає фактичному користуванню будинком, який склався між сторонами, що останні визнали в суді, та передбачає найбільш наближені розміри часток до належних сторонам ідеальних частин у спільному домоволодінні та найменший розмір грошової компенсації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом здійснено розподіл та в подальшому виділ на користь позивача нерухомого майна - веранди 1-5, яке не підлягає розподілу, оскільки в силу закону є самочинним будівництвом. Крім того, суд без відповідного обґрунтування своїх висновків безпідставно виділив відповідачу сарай, туалет, колодязь, на які у позивача є право на Ѕ частину.

Доводи інших учасників справи

7. Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2 частині кожний.

9. Домоволодіння складається із житлового будинку та належними до нього відповідними господарськими спорудами.

10. ОСОБА_2 зареєстрована в даному будинку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

11. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

12. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

13. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

14. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

15. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

16. У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

17. За приписами статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

18. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

19. Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

20. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

21. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

22. Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

23. Згідно з частинами першою-другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

24. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

25. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

26. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

27. Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

28. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

29. Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

30. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

31. Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

32. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

33. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

34. Пред`являючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що на час набуття сторонами права власності будинок був одноповерховий. У подальшому, відповідач самовільно прибудувала приміщення: 2-1,2-2,2-3, на другому поверсі: 2-7, 2-8. Вказані приміщення не можуть входити до розподілу будинку. Позивач фактично користується приміщеннями: 1-1, 1-2, 1-3 , 1-4 , загальною площею 41 кв. м.

35. Проведеною у справі судовою експертизою визначено, що дійсна ринкова вартість вказаного домоволодіння становить 484 000 грн. Поділ будинку на дві ізольовані квартири з розмірами часток кожного співвласника по 1/2 його частині за кожним не можливий. Разом з тим, із незначним відступом від рівності часток співвласників поділ можливий. При цьому експертом запропоновано 4 варіанти поділу спірного будинку.

36. У висновку експерта зазначено, що у запропонованих варіантах поділу, приміщення, що виділяються співвласникам, є ізольованими та не потребують виконання додаткових будівельних робіт для їх ізольованого користування, в тому числі втручання в несучі конструктивні елементи житлового будинку.

37. Водночас, у висновку зазначено, що для відповідності вимогам будівельних норм слід провести відповідні ремонтно-будівельні роботи.

38. Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що виділ частки, належної позивачеві, можливий відповідно до варіанту №4, запропонованого експертом.

39. Разом із тим, суд у рішенні не вказав, у чому доцільність саме четвертого варіанту поділу спірного будинку, зважаючи на те, що із господодарських будівель та споруд на користь позивача виділено лише Ѕ частина огорожі. Водночас на користь відповідача, окрім Ѕ частини огорожі, виділено решта споруджень: сарай, туалет, колодязь.

40. Крім того, суд у рішенні не зазначив, хто саме має здійснити ремонтно-будівельні роботи, визначенні у висновку експерта.

41. За змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

42. Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

43. За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

44. Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

45. Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

46. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

47. Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об`єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна (далі - суб`єкти господарювання) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року №55.

48. Пунктом 2.3 наведеної інструкції визначено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону .

49. У пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, наведено поняття реконструкції об`єкта нерухомості, відповідно до якого реконструкція житлового будинку - перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв`язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.

50. Разом з тим, у справі, яка переглядається, суди дійшли висновку про можливість виділення позивачу приміщення веранди 1-5 площею 8,1 кв. м, однак у повній мірі не перевірили, чи підлягає вона розподілу взагалі, зважаючи на те, що згідно технічного паспорту на спірний садибний житловий будинок, наявного в матеріалах справи, площа вказаної веранди становить 6,9 кв. м ( а. с. 54 зворот).

51. Залишилось не з`ясованим, за рахунок яких саме дій відбулось таке збільшення та, чи таке збільшення площі проведено з дотримання установленого законом порядку.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

52. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

53. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

54. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, судові рішенні не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області

від 26 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2018 рокускасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська