Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КЦС ВП від 25.03.2018 року у справі №591/2858/17 Ухвала КЦС ВП від 25.03.2018 року у справі №591/28...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.03.2018 року у справі №591/2858/17

Державний герб України

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 591/2858/17

провадження № 61-12662св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сумська міська рада,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кондратенко Світлана Юріївна, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2017 року у складі судді Бурди Б. В. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2018 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 39/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 грудня 2007 року Першою Сумською державною нотаріальною конторою, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 .

Власником 61/100 частини цього ж домоволодіння була ОСОБА_4 . Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16 червня 1988 року № 65 земельна ділянка, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 , була вилучена у користувачів і надана ВАТ «Сумихімпром» для будівництва багатоповерхового будинку.

У зв`язку з вилученням земельної ділянки та необхідністю зносу будинку ОСОБА_4 у 1992 році була надана квартира АДРЕСА_2 , в якій вона проживала. Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем її майна є ОСОБА_2 . Право власності на 61/100 частини будинку по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5 , проте фактично припинилося у зв`язку з викупом земельної ділянки. Будинок на АДРЕСА_1 до цього часу не знесений.

ПАТ «Сумихімпром» не використовує надану йому земельну ділянку за призначенням. З 1992 року вона спочатку зі своїм чоловіком, а потім сама відкрито володіє 61/100 частини будинку АДРЕСА_3 .

Вважає, що вона добросовісно та відкрито володіє нерухомим майном.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 61/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 Суми в порядку набувальної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт добросовісності володіння спірним майном у розумінні частини першої статті 344 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Позивач не довела факт добросовісності володіння спірною частиною будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кондратенко С. Ю., просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що з 1986 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 , 39/100 частини якого належить їй на праві особистої приватної власності. З 1992 року, у зв`язку зі зміною місця проживання співвласника іншої частини (61/100) вказаного будинку, ОСОБА_1 відкрито та безперервно володіє всім будинком на АДРЕСА_1 . Разом з цим суди попередніх інстанцій помилкового вважали, що таке володіння не є добросовісним у розумінні положень частини першої статті 344 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2018 року та витребувано із Зарічного районного суду м. Суми цивільну справу № 591/2858/17.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, треті особи: ПАТ «Сумихімпром», ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу відповідач та треті особи до суду не подали.

Фактичні обставини справи

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 грудня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори Сокол Т. П., ОСОБА_1 є спадкоємцем 39/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , яка раніше належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Сумською державною нотаріальною конторою 16 листопада 1986 року за реєстровим номером 1-188 (а. с. 6).

Власником іншої частини будинку є ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 65, 67).

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16 червня 1988 року № 134 ВО «Сумихімпром» надано земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вилученням у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 17 вересня 1992 року № 311 ОСОБА_4 , самітній, яка проживала у будинку АДРЕСА_1 , що підлягає зносу, надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 14).

У 1992 році ОСОБА_4 переселилася до квартири АДРЕСА_3 не проживала.

Встановлено, що ВАТ «Сумихімпром» не використовує земельну ділянку за призначенням.

На запит Апеляційного суду Сумської області ПАТ «Сумихімпром» (правонаступник ВАТ «Сумихімпром») повідомлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 . Суми за товариством не значиться, державний акт на землю не видавався (а. с. 175).

Відповідно до повідомлення міськрайонного управління у м. Суми та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 14 грудня 2017 року земельна ділянка на АДРЕСА_1 . Суми в Державному земельному кадастрі не зареєстрована (а. с. 182).

Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було повідомлено, що міська рада до суду з позовом про визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 відумерлою не зверталась (а. с. 185).

З 1992 року ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , а в подальшому сама відкрито володіє 61/100 частини будинку АДРЕСА_1 , утримує будинок та використовує його для проживання.

Відповідно до довідки Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради від 30 травня 2017 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (а. с. 63).

Згідно з довідкою Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 08 червня 2017 року будинок АДРЕСА_3 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 квітня 1982 року № 1-1579, виданого Першою Сумською державною нотаріальною конторою, частка власності - 11/100, та на підставі свідоцтва про право власності від 03 квітня 1982 року № 1-1571, виданого Першою Сумською державною нотаріальною конторою, частка власності - 1/2; за ОСОБА_1 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 грудня 2007 року, реєстровий номер 3-66, виданий Першою Сумською державною нотаріальною конторою, частка власності - 39/100 (а. с. 67).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Другою Сумською державною нотаріальною конторою 14 жовтня 2003 року заведена спадкова справа № 670, реєстровий номер 1-1180, та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, до якої увійшла квартира АДРЕСА_2 (а. с. 52, 105-108). Спірна частка у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , нікому спадкодавцем не заповідалась і спадщина спадкоємцями не приймалась.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені у статті 344 ЦК України.

Так, частиною першою статті 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Правові висновки про особливості набуття права власності на майно у такий спосіб, як набувальна давність, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Виникнення права власності за набувальною давністю ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18).

Зазначені вище висновки узгоджуються з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Вирішуючи вказаний спір, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 пов`язує добросовісність володіння будинком АДРЕСА_1 з тим, що 61/100 його частини належала ОСОБА_4 та мала бути вилучена у неї на підставі рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16 червня 1988 року № 134, однак після виселення у 1992 році ОСОБА_4 указаний будинок залишився у фактичному користуванні позивачки, яка утримує будинок та використовує його для проживання.

Після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її спадкоємець ОСОБА_2 спірну частку у домоволодінні на АДРЕСА_1 не прийняв.

Таким чином, ОСОБА_1 була обізнана про вилучення рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16 червня 1988 року № 134 у ОСОБА_4 спірного майна, що виключає добросовісність володіння ним позивачкою.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довела усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Давність володіння могла вважатись добросовісною у тому випадку, коли б позивачка при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав на набуття права власності.

Доводи касаційної скарги про те, що після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 , спочатку зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , а в подальшому сама, відкрито володіє 61/100 частини будинку АДРЕСА_1 , утримує будинок та використовує його для проживання, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів,

що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кондратенко Світлана Юріївна, залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати