Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.03.2023 року у справі №711/7709/19
Ухвала КЦС ВП від 06.12.2020 року у справі №711/7709/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 711/7709/19

провадження № 61-15615св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2020 року, постановлену у складі судді Демчика Р. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Черкасиобленерго» про визнання незаконним акта та скасування рішення комісії.

В обґрунтування позову вказував, що 23 листопада 2011 року він як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) та ПАТ «Черкасиобленерго» уклали договір про постачання електричної енергії. У 2015 році він припинив підприємницьку діяльність, про що повідомив відповідача, після чого вказаний договір продовжував діяти як з фізичною особою і він виконував зобов`язання за цим договором перед ПАТ «Черкасиобленерго».

6 червня 2019 року представники ПАТ «Черкасиобленерго» склали акт про порушення № 003187, за яким позивачем порушено підпункт 8

пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПРРЕЕ), а саме - пошкоджено пломбу. За результатами розгляду цього акта комісією прийнято рішення про нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ з 5 грудня 2018 року до 6 червня 2019 року на суму 137 049,27 грн, про що складено протокол № 265 від 18 липня 2019 року.

Зазначив, що у зв`язку зі зміною законодавства України про ринок електричної енергії з початку 2019 року дія укладеного сторонами договору припинена, тому відповідач не має права поставляти на його об`єкт електроенергію у зв`язку з відсутністю ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Вважає, що акт складено з порушенням чинного законодавства, тому він є незаконним та протиправним, як і дії комісії ПАТ «Черкасиобленерго» щодо розгляду зазначеного акта.

За таких обставин просив визнати незаконним акт про порушення від 6 червня 2019 року № 003187, складений Відокремленим структурним підрозділом «Черкаські районні електричні мережі» (далі - Черкаський РЕМ)

ПАТ «Черкасиобленерго» у селі Мошни Черкаського району Черкаської області щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ від 18 липня 2019 року Черкаського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго», яке міститься у протоколі № 265, щодо

ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2020 року закрито провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися господарським судом у межах справи про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго», яка перебуває у провадженні господарського суду Черкаської області.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2020 року змінено в частині мотивів закриття провадження у справі з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Виключено з резолютивної частини ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2020 року роз`яснення, що вказана справа повинна розглядатись судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство

ПАТ «Черкасиобленерго».

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПРРЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний доказом (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема, відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.

Апеляційний суд вказав, що відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, підлягає судовому захисту.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача у цій справі не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання незаконним акта про порушення та скасування рішення комісії щодо розгляду акта про порушення ПРРЕЕ сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року і направити справу для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не підлягає судовому розгляду, зазначаючи про неможливість розгляду вимоги про порушення.

На думку заявника, апеляційний суд не врахував, що, крім цієї вимоги, він заявляв вимоги про скасування рішення комісії ПАТ «Черкасиобленерго» з розгляду вказаного акта, а пунктом 8.2.7 ПРРЕЕ визначено, що спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення та/або визначенні обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, вирішуються судом.

Помилковими заявник вважає і висновки суду першої інстанції про те, що вказана справа повинна розглядатись судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго», оскільки він не є учасником вказаної справи та не має грошових (майнових) вимог до відповідача.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2020 року ПАТ «Черкасиобленерго» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначило про безпідставність її вимог та правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду від 23 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року порушено провадження

у справі № 01/1494 за заявою Товариства з обмеженою

відповідальністю «Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу «А/РТЕК» до Відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання банкрутом.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Черкасиобленерго», в якому просив визнати незаконним акт про порушення від 6 червня 2019 року № 003187 та скасувати рішення комісії Черкаського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ від 18 липня 2019 року № 265.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих

процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами попередніх інстанцій норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Боржником у справі про банкрутство є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Відповідно до пункту 8 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України

У справі, яка переглядається, суди встановили, що господарський суд Черкаської області розглядає справу № 14-01/1494 про банкрутство

ПАТ «Черкасиобленерго».

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив визнати незаконним акт про порушення від 6 червня 2019 року № 003187 та скасувати рішення комісії Черкаського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ від 18 липня 2019 року № 265.

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

Заявлені у цій справі вимоги позивача до відповідача, який є божником, не підлягають грошовій оцінці та є немайновими, а результат їх розгляду безпосередньо не впливає на обсяг ліквідаційної маси чи обсяг грошових зобов`язань божника. Отже відсутні підстави вважати, що позовні вимоги (визнання незаконним акта та скасування рішення омісії) підлягають розгляду у порядку, визначеному частиною другою статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства та пунктом 8 статті 20 ГПК України.

Цей висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15

(провадження № 14-561цс19) та постанові Верховного Суду від 5 жовтня

2022 року у справі № 707/149/22 (провадження № 61-8654св22).

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) звернув увагу на необхідність дотримання принципу процесуальної економії при розгляді справ. Верховний Суд зауважив, що за змістом

статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Враховуючи предмет і підстави заявлених позовних вимог, їх розгляд доцільно здійснювати у порядку цивільного судочинства, оскільки заявлені позивачем вимоги немайнового характеру не свідчать про наявність між сторонами справи господарських правовідносин та перебувають поза межами питань, які підлягають вирішенню у процедурі банкрутства ПАТ «Черкасиобленерго», не впливають на обсяг майна чи зобов`язань ані суб`єкта, щодо якого вирішується питання про банкрутство, ані його кредиторів чи боржників.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що дана справа підлягає вирішенню судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго», та помилково закрив провадження у справі, оскільки спір у цій справі за своєю правовою природою й правовими наслідками не відноситься до компетенції господарських судів України, а підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, вимоги позивача у цій справі не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду, та про обрання позивачем неналежного способу захисту права.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частинами першою-четвертою статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою, абзацом 8 частини другої статті 27 Закону

України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є порушення правил користування енергією.

Відповідно до пункту 84 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно з частиною третьої статті 58 Закону «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний дотримуватися, зокрема, правил технічної експлуатації, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, умов укладених договорів.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» правопорушенням на ринку електричної енергії

є, зокрема, крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.

Положення Закону України «Про ринок електричної енергії» деталізовані нормами ПРРЕЕ, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

від 14 березня 2018 року № 312.

У пункті 8.2.5 ПРРЕЕ зазначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною у додатку 8 до цих Правил.

Відповідно до підпункту 20 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Згідно з пунктом 8.2.6 ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.

Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_2 вказував, що 6 червня

2019 року представники ПАТ «Черкасиобленерго» склали акт про порушення № 003187, в якому зазначено про порушення позивачем підпункту 8

пункту 5.5.5 ПРРЕЕ (пошкоджено пломбу).

За результатами розгляду цього акта комісією ПАТ «Черкасиобленерго» прийнято рішення про нарахування позивачу обсягу та вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ з 5 грудня

2018 року до 6 червня 2019 року на суму 137 049,27 грн, про що складено протокол № 265 від 18 липня 2019 року.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 пред`явлено позов про визнання незаконним акта про порушення від 6 червня 2019 року № 003187, складеного Черкаським РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» у селі Мошни Черкаського району Черкаської області щодо ФОП ОСОБА_1 , та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ від 18 липня 2019 року Черкаського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго», яке міститься у протоколі № 265

від 18 липня 2019 року.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до змісту статей 11 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПРРЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження самого факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивач оспорює не тільки акт про порушення; предметом позову є також скасування рішення комісії Черкаського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» з розгляду вказаного акта щодо нарахування позивачу до сплати 137 049,27 грн за несанкціоноване використання електроенергії.

Порядок і умови оскарження рішення комісії, оформленого протоколом, передбачені пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ),

у якому, зокрема, зазначено, що споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати

Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17

(провадження № 12-137гс19), а також у постановах Верховного Суду

від 12 лютого 2020 року у справі № 537/5354/18 (провадження № 61-13779св19), від 19 лютого 2020 року у справі № 263/15158/18 (провадження № 61-14131св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 265/5305/18 (провадження № 61-13782св19) та від 16 вересня 2020 року у справі № 390/2231/17 (провадження № 61-18151св19).

Дійшовши висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17 (провадження № 12-137гс19), та не звернув уваги на те, що вимога про оскарження рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ, має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта постачальника електричної енергії. Тому висновок апеляційного суду про те, що ця справа не підлягає судовому розгляду є помилковим.

При цьому посилання апеляційного суду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постановах: від 22 березня 2018 року

у справі № 800/559/17 (провадження № 11-71заі18), від 3 квітня 2018 року

у справі № 9901/152/18 (провадження №11-76заі18), від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 (провадження № 11-474заі18), є безпідставним, оскільки

в зазначених справах питання щодо визнання недійсним акта про порушення та скасування рішення комісії електропередавальної організації не було предметом розгляду, так як у зазначених судових рішеннях йшлося про юрисдикцію адміністративних судів щодо вимог прокурора про скасування рішень у дисциплінарних справах.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 127/19583/21

(провадження № 61-8870св22).

Також апеляційний суд не врахував, що обрання позивачем неналежного способу захисту прав є підставою для відмови у позові, а не закриття провадження у справі..

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Суди попередніх інстанцій не дотримались вимог цивільного процесуального закону, тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Так як касаційний суд дійшов висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук