Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №521/12061/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 521/12061/17

провадження № 61-48059 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвокатів Карпенко Ірини Вікторівни, Нікогосян Олександра Сергійовича, які діють в інтересах акціонерного товариства «Українська залізниця», на постанову апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року в складі колегії суддів Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом і з уточненням позовних вимог просив:

- поновити йому строк звернення до суду із заявою про оскарження наказу начальника регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 27 вересня 2016 року № НОК-38/171 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 30 листопада 2016 року № 147 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, наказу в. о. начальника регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 01 березня 2017 року № НОК-38Л2 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 05 квітня 2017 року № 48 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани;

- скасувати вказані накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- скасувати наказ ПАТ «Укрзалізниця» від 30 червня 2017 року № 79 про звільнення його з роботи з 30 червня 2017 року за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України та наказ (розпорядження) директора регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 30 червня 2017 року № 512/ос про звільнення його з роботи з 30 червня 2017 року за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновити його на роботі на посаді начальника служби воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»;

- стягнути з відповідача на його користь 20 275,06 грн середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що він працював на посаді начальника воєнізованої служби охорони регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

У 2016-2017 роках його безпідставно неодноразово було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків. Уважав ці накази незаконними й такими, що порушують його трудові права.

Наказом гендиректора ПАТ «Укрзалізниця» та розпорядженням директора Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» 30 червня 2017 року він звільнений із займаної посади за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин.

Уважав таке звільнення незаконним, оскільки профспілка не надавала згоду на його звільнення.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив із того, що ОСОБА_1 не використав своє право на оскарження наказів щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та пропустив строк їх оскарження без поважних причин, а вказані накази підтверджують систематичність порушень трудових обов`язків, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково:

- скасовано наказ ПАТ «Укрзалізниця» № 79 від 30 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 30 червня 2017 року за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України;

- скасовано наказ (розпорядження) директора Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 30 червня 2017 року № 512/ос про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 30 червня 2017 р. за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника служби воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця»;

- стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 304 272,32 грн середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням з роботи за період з 30 червня 2017 року по 22 листопада 2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що звільнення працівника здійснене роботодавцем без отримання згоди профспілкового комітету, тобто з порушенням установленого законом порядку, оскільки така згода надана профспілкою після звільнення позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про поновлення строку для звернення до суду з заявою про оскарження наказів про притягнення до дисципліарної відповідальності, визнання незаконними та скасування таких наказів, суд виходив із того, що позивач не навів поважних причин пропуску передбаченого трудовим законодавством тримісячного строку для звернення до суду з такою заявою, а тому відсутні правові підстави для його поновлення та розгляду відповідних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12 грудня 2018 року представники відповідача подали до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. Клопотання адвокатів Карпенко І. В., Нікогосяна О. С., які діють в інтересах АТ «Українська залізниця», задоволено, зупинено виконання постанови апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року дана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представники відповідача просять скасувати оскаржуване судове рішення як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аналіз касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з наказом Одеської залізниці від 21 травня 2004 року № 220/НОК ОСОБА_1 працював на посаді начальника служби воєнізованої охорони Одеської залізниці.

Наказом ПАТ «Українська залізниця» від 30 листопада 2016 року № 147 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків, яке полягало в незабезпеченні організації відповідної роботи та відсутності належного контролю за роботою підлеглих.

Наказом начальника регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 01 березня 2017 року № НОК-38/12 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків у частині організації роботи по здійсненню охорони вантажів на шляху прямування та у парках станцій, профілактичних заходів, спрямованих на запобігання крадіжок вантажів, матеріальних цінностей філії, незаконного проїзду у вантажних поїздах та ходіння сторонніх осіб залізничними коліями у невизначених місцях.

Наказом ПАТ «Українська залізниця» від 05 квітня 2017 року № 48 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків, яке полягає в порушенні вимог статті 139 КЗпП України щодо сумлінного, своєчасного та точного виконання вказівок та розпоряджень власника або уповноваженого органу.

26 квітня 2017 року сталося викрадення двох кришок та однієї обмотки дросель-трансформаторів біля прохідного світлофору № 2 Зелена-Яковлівка в зоні відповідальності Знам`янського загону воєнізованої охорони.

12 травня 2017 року на виробничій нараді розглянутий випадок незаконного втручання в діяльність регіональної філії, а саме - викрадення двох кришок та однієї обмотки дросель-трансформаторів біля прохідного світлофору № 2 Зелена-Яковлівка в зоні відповідальності Знам`янського загону воєнізованої охорони.

На цій нараді було постановлено, зокрема, начальнику служби кадрової та соціальної політки ОСОБА_2 підготувати подання на ім`я голови правління ПАТ «Укразлізниця» ОСОБА_3 . на звільнення начальника служби воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до наявних у справі листків непрацездатності ОСОБА_1 з 10 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року та з 15 травня 2017 року по 02 червня 2017 року знаходився на лікарняному.

Листом від 30 червня 2017 року за № 79 директор Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_4 звернувся до керівництва ПАТ «Укрзалізниця» з поданням про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

Наказом правління ПАТ «Укрзалізниця» від 30 червня 2017 року № 79 за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків звільнено з роботи з 30 червня 2017 року начальника служби воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивач ознайомлений із указаним наказом 30 червня 2017 року.

На підставі цього наказу директор Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_4 видав наказ від 30 червня 2017 року № 512/ос про звільнення начальника воєнізованої служби охорони Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, з яким ОСОБА_1 ознайомлений 30 червня 2017 року.

Згідно з випискою з протоколу від 28 липня 2017 року № 25 засідання профспілкового комітету профспілки залізничників і транспортних будівельників України лист ПАТ «Укрзалізниця» від 30 червня 2017 року № Ц/6-23/2631-17 щодо надання попередньої згоди профкому на звільнення ОСОБА_1 надійшов до профкому 05 липня 2017 року, тобто після звільнення позивача з посади.

Рішенням профспілки від 28 липня 2017 року надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до пункту 10 статті 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Пунктом 10 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. Установивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18) зазначено, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП України) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення на час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Установивши, що профспілка надала згоду на звільнення позивача з посади, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення здійснене за згодою профспілки.

Висновок апеляційного суду в цій частині не ґрунтується на обставинах справи, оскільки сам по собі факт надання згоди профспілки на звільнення працівника після такого звільнення не є підставою для висновку про його незаконність.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2018 року у справі № 761/33305/15-ц (провадження № 61-2946св18) зроблено висновок, що «при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення; чи можна вважати його вчинення систематичним невиконання працівником без поважних причин обов`язків».

Установивши, що профспілка надала згоду на звільнення працівника, а накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними в установленому порядку не визнані та є чинними, що підтверджує факт систематичного порушення працівником трудових обов`язків, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та з порушенням норм процесуального права дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в указаній частині.

За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині - скасуванню з залишенням у силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 410 413 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвокатів Карпенко Ірини Вікторівни, Нікогосян Олександра Сергійовича, які діють в інтересах акціонерного товариства «Українська залізниця», задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

І. О. Дундар

М. М. Русинчук