Історія справи

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 198/132/21

провадження № 61-10359св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка, розташована на території Олександрівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, та житловий будинок АДРЕСА_1 .

За життя заповіт батько не складав, інших спадкоємців за законом першої черги, окрім нього (позивача), немає.

Після смерті ОСОБА_2 він звернувся до Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області для оформлення своїх спадкових прав, однак постановою від 19 березня 2021 року нотаріус відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії через пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутність документів на підтвердження факту постійного його проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Вказував, що фактично прийняв спадщину, оскільки за життя батька переїхав до нього на постійне місце проживання, на момент його смерті проживав разом із ним у зазначеному будинку та продовжує там проживати до цього часу. Із заявою про відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.

Посилаючись на те, що відповідач не визнає його спадкових прав на майно, просив встановити факт, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він постійно проживав разом із ним у будинку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Юрївського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2021 року у складі судді Гайдар І. О. позов задоволено.

Встановлено факт того, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем факту його постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області рішення Юрївського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів належними й допустимими доказами його проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільченко І. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 147/78/19, від 25 березня 2020 року в справі № 219/10482/16-ц, від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 01 липня 2020 року в справі № 222/1109/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.

Доводи інших учасників справи

Дніпропетровська обласна прокуратура подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 198/132/21 за позовом ОСОБА_1 до Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року справу № 198/132/21 призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належні йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,056 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради (на теперішній час - Вербківська сільська рада) Юр`ївського (на теперішній час - Павлоградського) району Дніпропетровської області та житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки, виданої Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області 02 березня 2021 року, ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 з 16 грудня 2002 року до дня смерті.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 14/2021, заведеної Юр`ївською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 15 березня 2021 року, із заявою про прийняття спадщини 15 березня 2021 року звернувся ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 19 березня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив встановити факт постійного проживання його та ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 станом на момент смерті останнього, оскільки від встановлення зазначеного факту залежить виникнення у нього спадкових прав після смерті батька, він вчинив усі залежні від нього дії, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 147/78/19, від 25 березня 2020 року в справі № 219/10482/16-ц, від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 01 липня 2020 року в справі № 222/1109/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Тлумачення статей 1268 1269 ЦК України свідчить, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції на момент відкриття спадщини), спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 , як спадкоємця першої черги, та спадкодавця ОСОБА_2 на час його смерті.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, встановив, що ОСОБА_1 , який є спадкоємцем першої черги, постійно проживав зі спадкодавцем на момент його смерті.

Зокрема, допитані під час судового розгляду в суді першої інстанції свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживали по сусідству з батьком позивача, підтвердили, що в 2007 році на постійне місце проживання до ОСОБА_2 переїхав його син ОСОБА_1 , разом вони утримували підсобне господарство, домашню худобу. Похованням ОСОБА_2 в 2009 році також займався позивач та залишився після смерті батька проживати у належному йому за життя будинку.

Акт обстеження фактичного проживання ОСОБА_1 , складений Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області, також свідчить про те, що ОСОБА_1 дійсно проживав разом із батьком ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 на момент смерті останнього.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, правильно встановив спірні правовідносини сторін і норми права, які підлягають застосуванню до них, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Апеляційний суд, зробивши висновок, що позивач не довів факт його проживання однією сім`єю разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, переоцінив докази, які належним чином були оцінені судом першої інстанції, не дослідивши та не встановивши нові докази, у зв`язку з чим помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції.

Тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року скасувати.

Рішення Юрївського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2021 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов