Постанова

Іменем України

11 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 373/1144/17

провадження № 61-3391св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д.

Д.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року у складі судді Керекези Я. І. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання права на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги та усунення від спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 1986 року проживала із ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вони були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, мали спільні права та обов'язки, піклувалися та дбали один про одного. У листопаді 2015 року ОСОБА_4 зламав ногу, перестав самостійно пересуватися, потребував стороннього догляду та допомоги. Вона піклувалася про нього, возила його на обстеження, купувала йому ліки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, спадкоємцями за законом першої черги є його дві дочки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Вважає, що вона як особа, яка прожила разом із спадкодавцем без реєстрації шлюбу 30 років, має право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, оскільки протягом тривалого часу опікувалася, надавала допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік та тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, матеріально забезпечувала його. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 участі у житті ОСОБА_4 не брали, не надавали йому допомогу та не спілкувалися з ним, вважала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають усуненню від спадкування за законом.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт її проживання із ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років (із 1986 року до часу відкриття спадщини ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1), визнати за нею право на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги, усунути від спадкування після померлого ОСОБА_4 його дочок: ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, про відмову в задоволенні позову, постановив, що позивачкою не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Зокрема, нею не доведено, що вона тривалий час проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, одна протягом тривалого часу опікувалася спадкодавцем, матеріально забезпечувала його та надавала допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік і тяжку хворобу перебував у безпорадному стані. Сукупності юридичних фактів, встановлених у справі, недостатньо для зміни черговості одержання права на спадкування за законом відповідно до статті 1259 ЦК України. Підстав вважати, що відповідачі ухилялися від надання допомоги батьку і відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України можуть бути усунені від права на спадкування за законом, також немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що унаслідок ненадання належної оцінки зібраним у справі доказам відповідно до статті 89 ЦПК України, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про недоведеність позовних вимог у цій справі.

Вирішуючи вказаний спір, суди надали перевагу показанням свідків відповідачів, відхиливши при цьому показання свідків позивача та докази, надані ОСОБА_1, чим порушили принципи змагальності та рівності сторін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 373/1144/17 із суду першої інстанції, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу відповідачі до суду не подавали.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).

Із довідки Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 19 вересня 2016 року № 1235 відомо, що ОСОБА_1 проживала без реєстрації на АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_4. Довідка видана на підставі акта депутата міської ради ОСОБА_5 від 01 вересня 2016 року № 14 (а. с.10).

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 01 вересня 2016 року № 14, складеного депутатом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Лукашевичем О. М., ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, з 1986 року по день смерті ОСОБА_4 фактично проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу в будинку ОСОБА_4 на АДРЕСА_1. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали спільний побут, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки (а. с. 11).

З копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що вона зареєстрована на АДРЕСА_2 (а. с. 7,8).

Із копії гарантійного талону від 30 червня 2008 року та копії бланку замовлення від 25 серпня 2013 року № 393 відомо, що ОСОБА_4 замовляв пластикові вікна на адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 16-17).

21 жовтня 2016 року Переяслав-Хмельницькою міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 215 після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 21 жовтня 2016 року № 45508722 (а. с. 12).

Відповідно до довідки Комунального закладу "Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня" від 05 травня 2017 року у листопаді 2015 року ОСОБА_4 отримав перелом правої стегнової кістки, перебував під наглядом травматолога, у період лікування потребував стороннього догляду та постійної допомоги (а. с. 15).

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 надав суду товарні чеки про придбання ОСОБА_2, ОСОБА_3 необхідних для поховання ОСОБА_4 речей на суму 1550 грн, 1500
грн та 850 грн (а. с. 79-80,92).

Крім того, ним була надана копія договору-замовлення, укладеного 19 серпня 2016 року між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_2, предметом якого є організація та проведення поховання ОСОБА_4 (а. с. 93).

Згідно з довідкою Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 21 вересня 2017 року № 5314/05 ОСОБА_4 на день смерті отримував пенсію за віком у розмірі 3 682,10 грн (а. с. 81).

Відповідно до довідки від 30 червня 2017 року № 3599/02 розмір пенсії ОСОБА_1 становив 1 576,45 грн (а. с. 69).

Із довідки Філії Комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф "Переяслав-Хмельницька станція екстреної медичної допомоги" від 11 вересня 2017 року № 305 вдомо, що ОСОБА_4 звертався за допомогою 05 березня 2016 року о 09 год. 45 хв., адреса виклику: АДРЕСА_3. ОСОБА_4 був встановлений діагноз "Закритий перелом верхньої третини правої стегнової кістки. Забій поперекового відділу хребта". Хворий був доставлений до травматологічного відділення (а. с. 84).

Відповідно до довідки Комунального закладу "Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня" № 1123 27 червня 2016 року ОСОБА_4 був оглянутий травматологом вдома. 08 липня 2016 року ОСОБА_2 була видана постанова ЛКК для отримання ОСОБА_4 ортеза на суглоб (а. с. 82).

Із довідки Переяслав-Хмельницької міжрайонної громадської організації "За здорову націю - духовно, душевно, фізично" відомо, що до організації з проханням про допомогу хворому батьку ОСОБА_4 звернулися його дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

На їх звернення була надана допомога у вигляді інвалідного візка (а. с. 83).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до частин 2 та 4 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із частинами 1 , 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано на те, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.

Стаття 1258 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених Стаття 1258 ЦК України.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині (частина 2 статті 1259 ЦК України).

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина 2 статті 1259 ЦК України).

Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина 1 статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина 2 статті 1259 ЦК України).

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин (постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18) та від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18)).

Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з необґрунтованості позовних вимог.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів суди встановили, що позивач не надала належних доказів на підтвердження того, що вона та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю з 1986 року по день смерті останнього, що вона матеріально забезпечувала ОСОБА_4, який через похилий вік, тяжку хворобу та каліцтво перебував у безпорадному стані.

Крім того, позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності були достатніми для встановлення факту ухилення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від надання допомоги батьку ОСОБА_4.

Доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник