ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 466/10926/21

провадження № 61-8453св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_3 ,

третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2022 року у складі судді Невойта П. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 травня

2023 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»), ОСОБА_3 , третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання недійсним договору іпотеки та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що у листопаді 2021 року позивачка дізналася, що квартира АДРЕСА_1 , яка перебуває у спільній сумісні власності ОСОБА_2 та її, обтяжена іпотекою на підставі договору іпотеки від 05 вересня 2007 року. Вказує, що за інформацією її батька, іпотечний договір від 05 вересня 2007 року укладений без дозволу органу опіки та піклування, оскільки іпотечному договору від 05 вересня 2007 року передував ще один іпотечний договір від 02 березня 2007 року, укладений між

Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк»(далі - ВАТ «Укргазанк»), правонаступником якого є ПАТ АТ «Укргазбанк», і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які діяли від імені малолітньої ОСОБА_1 . Підписанню цього договору передувало укладення кредитного договору між ОСОБА_2

і банком від 02 березня 2007 року на суму 15 000,00 дол. США. Саме на укладення першого іпотечного договору і був наданий дозвіл органу опіки та піклування, а договір іпотеки від 05 вересня 2007 року укладений без дозволу органу опіки та піклування.

ОСОБА_1 просила визнати недійсним з моменту вчинення (укладення) договір іпотеки від 05 вересня 2007 року № 854763, укладений між

ВАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діяли також від імені малолітньої ОСОБА_1 ; виключити з Державного реєстру іпотек обтяження іпотекою, зареєстроване 05 вересня 2007 року приватним нотаріусом

Дячуком О. А., реєстраційний номер 5607408, об`єкт обтяження (квартира АДРЕСА_1 ) за іпотечним договором від 05 вересня

2007 року № 854763, укладеним між ВАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , які також діяли від імені малолітньої ОСОБА_1 ; зняти (скасувати) заборону на відчуження нерухомого майна (вилучити запис)

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 5606286, зареєстровану 05 вересня 2007 року приватним нотаріусом

Дячуком О. А., об`єкт обтяження (квартира

АДРЕСА_1 ), який належить ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2022 року

в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач посилається лише на відсутність дозволу органу опіки та піклування, однак не зазначає, який саме обсяг існуючих її майнових прав звужено та/або порушено, зменшено або обмежено права та інтереси дитини щодо квартири внаслідок укладення договору іпотеки. Договори іпотеки від 02 березня 2007 року та 05 вересня 2007 року укладалися законними представниками ОСОБА_1 з дозволу органу опіки та піклування.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2022 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

31 травня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 травня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали оцінки та не врахували факт звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення, на які неодноразово звертали увагу судів, і, як наслідок, неправильне застосування норм права й неврахування висновків Верховного Суду при застосуванні норми. Вказує, що оспорюваний договір іпотеки від 05 вересня 2007 року був укладений без дозволу органу опіки та піклування, оскільки такому договору передував договір іпотеки від

02 березня 2007 року, укладений між ВАТ «Укргазбанк», з однієї сторони, та ОСОБА_2 (іпотекодавець-боржник), ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , які діяли від імені малолітньої ОСОБА_1 при отриманні 15 000,00 дол. США

у кредит. Зазначає, що саме на укладення договору іпотеки від 02 березня

2007 року Шевченківська районна адміністрація видавала розпорядження від

23 лютого 2007 року № 130. Наявність у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек запису щодо обтяження майна, яке належить їй на праві спільної сумісної власності, позбавляє її можливості реалізувати в повному об?ємі право власності щодо цього майна.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає те, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, провадження № 61-19719св19, від 21 вересня 2022 року у справі

№ 420/11012/21, провадження № К/990/15339/22, від 05 березня 2018 року

у справі № 343/774/15-ц, провадження № 61-4268св18, від 18 грудня 2019 року

у справі № 463/6244/14-а, провадження № К/9901/2972/19, № К/9901/6122/19, від 16 грудня 2019 року у справі № 607/4911/16-ц, провадження № 61-8825св22, від 06 серпня 2021 року у справі № 910/20607/17, у постановах Верховного Суду від 16 березня 2016 року у справі № 6-2918цс15, від 16 вересня 2015 року

у справі № 6-392цс15, від 20 січня 2016 року у справі № 6-2940цс15, від

11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16, від 06 квітня 2016 року у справі № 6 589цс16.

Доводи інших учасників справи

07 серпня 2023 року ПАТ АТ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду відзив,

у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 травня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що представники малолітньої ОСОБА_1 - її батьки - при розгляді кредитної заявки та посвідченні договору іпотеки

у нотаріуса пред?явили розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 23 лютого 2007 року № 130, яким надано дозвіл ОСОБА_3

і ОСОБА_2 укласти договір застави належної малолітній ОСОБА_1 частки у квартирі АДРЕСА_1 . Батьки ОСОБА_1 були обізнані та чітко усвідомлювали той факт, що укладають договір щодо її майна з повторним використанням дозволу. Формулювання дозволу без будь-якого застереження (мета кредиту, суми, контрагента та ін.) дало можливість батькам неповнолітньої пред?явити його двічі при нотаріальному посвідченні договору іпотеки.

12 серпня 2023 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали до Верховного Суду заяви про визнання касаційної скарги, які мотивовані існуванням фактичного порушення законних прав дитини внаслідок укладення спірного договору іпотеки, та просять касаційну скаргу задовольнити.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу

Олійник А. С.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Львова.

29 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2024 року касаційну скаргу і матеріали справи

№ 466/10926/21 передано судді-доповідачу Коротуну В. М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Згідно з свідоцтвом про право власності на квартиру, виданим Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради 10 жовтня 2005 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1

23 лютого 2007 року Шевченківська районна адміністрація видала розпорядження № 130, яким дозволила ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укласти договір застави належної малолітній ОСОБА_1 частки у квартирі АДРЕСА_1 .

02 березня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 17р, за умовами якого йому надано кредит в сумі

15 000,00 дол. США на строк з 02 березня 2007 року до 01 березня 2019 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов?язання за кредитним договором між ВАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 як законним представником малолітньої ОСОБА_1 02 березня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира

АДРЕСА_1 , житловою площею 18,4 кв. м, загальною площею 33,8 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати та кухні, комори у підвалі, площею

1,5 кв. м, та належить ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 10 жовтня 2005 року.

Зі змісту договору іпотеки від 02 березня 2007 року відомо, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 діяли від імені малолітньої ОСОБА_1 з дозволу органу опіки та піклування на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 23 лютого 2007 року № 130.

05 вересня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 121-р, за умовами якого йому надано кредит в сумі

35 000,00 дол. США на строк з 05 вересня 2007 року до 04 вересня 2019 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов?язання за кредитним договором між ВАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 як законним представником малолітньої ОСОБА_1 , 05 вересня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира

АДРЕСА_1 , житловою площею 18,4 кв. м, загальною площею 33,8 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати та кухні, комори у підвалі, площею

1,5 кв. м, та належить ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 10 жовтня 2005 року.

Зі змісту договору іпотеки від 05 вересня 2007 року відомо, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 діяли від імені малолітньої ОСОБА_1 з дозволу органу опіки та піклування на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 23 лютого 2007 року № 130.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2011 року стягнено з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від

05 вересня 2007 року в розмірі 37 072,62 дол. США і 35 493,57 грн пені за невчасне повернення кредиту та відсотків по ньому.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС від 24 травня

2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 січня 2014 року

в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 121-р укладеним між ПАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 , на суму 37 072,62 дол. США і 35 493,57 грн звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2

і ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 10 жовтня 2005 року, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселено без надання іншого житлового приміщення фізичних осіб, що проживають у квартирі АДРЕСА_1 , із зняттям їх

з реєстрації. Вирішено питання судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2022 року

у справі № 466/10876/21 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПАТ АБ «Укргазбанк», про визнання недійсним, протиправним та скасування розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 23 лютого 2007 року № 130,

в задоволенні позову відмовлено.

Рішення у справі № 466/10876/21 мотивоване тим, що розпорядження видано правомірно, з урахуванням усіх норм законодавства, а той факт, що

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які представляли інтереси малолітньої дочки

ОСОБА_1 , надали вказане розпорядження повторно банку при перекредитуванні, свідчить про їх неправомірну поведінку при управлінні майном своєї малолітньої дитини ОСОБА_1 (на час видання оскаржуваного розпорядження), що не може бути підставою для визнання розпорядження недійсним, протиправним та його скасування.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 177 СК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору іпотеки) дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 вересня 2020 року

у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) та від 26 жовтня

2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від

20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15). Цей висновок полягає в такому: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, установив, що при посвідченні спірного договору іпотеки у нотаріуса було пред?явлено розпорядження Шевченківської районної адміністрації м. Львова від 23 лютого 2007 року № 130, яким надано дозвіл ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укласти договір застави належної малолітній ОСОБА_1 частки у квартирі

АДРЕСА_1 . Батьки ОСОБА_1 були обізнані та чітко усвідомлювали той факт, що укладають договір щодо її майна з повторним використанням дозволу, зробив правильний висновок про відсутність порушених прав позивачки, оскільки під час укладення спірного договору іпотеки було дотримано вимоги закону щодо отримання згоди на розпорядження власністю малолітньої дитини.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 03 травня

2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2022 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 03 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська