Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2018 року у справі №712/4709/15ц

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 712/4709/15-ц

провадження № 61-8023св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2015 року у складі судді Токової С. Є. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2016 року у складі колегії суддів: Качана О. В., Захарової А. Ф., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, та зміну черги спадкування.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, з яким вони з серпня 2003 року проживали разом та вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Також спадковим майном є інша 1/3 частина цієї ж квартири, яку ОСОБА_4 фактично успадкував після смерті дружини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. У встановлений законом шестимісячний строк позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріусом було роз'яснено, що спадкові права вона не зможе оформити, оскільки із померлим вона не перебувала у шлюбі. Відповідачі є синами померлого і також подали заяви про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила встановити факт, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав з нею однією сім'єю з серпня 2003 року по день своєї смерті, тобто більше п'яти років; змінити черговість отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_4, надавши їй право на підставі статті 1259 ЦК України отримати спадщину у порядку першої черги за законом у рівних частках зі спадкоємцями першої черги ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із січня 2004 року по день смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач була пов'язана спільним побутом з ОСОБА_4, до його смерті вони мали взаємні права та обов'язки. Разом з тим у судовому засіданні не встановлено зміни черговості одержання права на спадкування за законом, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 до дня своєї смерті матеріально себе забезпечував, за станом здоров'я інвалідом не був.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із необхідності встановлення сукупності таких обставин: чи здійснював позивач опіку над спадкодавцем, чи забезпечував спадкодавця матеріально, чи надавав допомогу у вигляді ремонту житла, приготування їжі, забезпечення побутових потреб, тривалість здійснення опіки та надання матеріальної допомоги, чи перебував спадкодавець у безпорадному стані під час здійснення опіки позивачем. Задоволення позову можливе лише за наявності всіх умов одночасно.

За встановлених фактичних обставин обґрунтованим є висновок суду про відмову в позові за відсутності двох обов'язкових умов для його задоволення: 1) здійснення опіки над спадкодавцем; 2) безпорадний стан спадкодавця.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалені судові рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо зміни черги спадкування та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що з серпня 2003 року заявник постійно проживала з ОСОБА_4, вони вели спільне господарство. 08 листопада 2013 року ОСОБА_4 переломав бедро, після чого не міг самостійно ходити до дня смерті та перебував у безпорадному стані, позивач опікувалася ним. Крім того, ОСОБА_4 хворів онкозахворюванням лівої нирки 4 ступеня. Вважає, що має право на зміну черги спадкування з четвертої на першу чергу. Також зазначала, що суди не надали належної оцінки тому, що вона отримувала пенсію та працювала не офіційно, сплачувала комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1, купляла ОСОБА_4 медичні препарати, тобто надавала матеріально ОСОБА_4 допомогу. Крім того, судом першої інстанції не розглянуто подане нею до суду першої інстанції клопотання, про відкладення розгляду справи та суд першої інстанції розглянув справу без участі позивача та її представника.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю не оскаржується, тому судом касаційної інстанції не переглядається.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

12 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, та зміну черги спадкування призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулися позивач ОСОБА_1 та син померлого - відповідач по справі ОСОБА_2, за заявою якого було заведено спадкову справу.

Також судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 з серпня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час проживання однією сім'єю вони вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Судами встановлено, що відповідач ОСОБА_2 оплачував лікування батька ОСОБА_4 в комунальному закладі «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» , що підтверджується товарним чеком від 12 листопада 2013 року № 2109 на суму 7 171 грн (а. с. 72).

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ОСОБА_4 отримував пенсію за вислугу років за період з жовтня 2013 по березень 2014 років у розмірі 18 179 грн 11 коп.

Згідно з медичними картками ОСОБА_4 він з 08 лютого 2013 року до 16 лютого 2013 року перебував на обстеженні в комунальному закладі «Черкаський обласний онкологічний диспансер», за результатами якого у нього було виявлено онкологічне захворювання. Після обстеження він був виписаний з лікувальної установи, де йому було рекомендовано спостереження спеціалістів за місцем проживання. Надалі, після встановлення цього діагнозу, ОСОБА_4 самостійно ходив за покупками, придбавав ліки в аптеці, що підтвердили свідки, які були допитані в суді першої інстанції (а. с. 94, 95).

Також судами встановлено, що в листопаді 2013 року ОСОБА_4 отримав травму, внаслідок чого був позбавлений можливості вільно пересуватись. ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_4 помер. Таким чином, термін, протягом якого позивач опікувалась спадкодавцем, складає чотири місяці.

Статтею 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною другою статті 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Таким чином, особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до відкриття спадщини, за наявності спадкоємців попередніх черг може отримати спадщину лише за умови, що спадкодавець був у безпорадному стані за станом здоров'я, похилий вік та потребував стороннього догляду і саме ця особа такий догляд надавала.

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зміни черговості одержання спадкоємцем за законом права на спадкування, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність сукупності вище перелічених юридичних фактів.

Щодо доводів касаційної скарги про розгляд справи за відсутності позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, була присутня в судовому засіданні під час розгляду апеляційним судом поданої нею апеляційної скарги на рішення місцевого суду. У ході апеляційного розгляду представник позивача використала надані їй процесуальним законом права на подання доказів, надання пояснень на обґрунтування позовних вимог, участь в дослідженні доказів.

Апеляційний суд дав належну оцінку усім доводам представника позивача та обставинам, на які вона посилалася.

Оскільки право позивача на участь у розгляді справи, подання і дослідження доказів було у повній мірі реалізовано на стадії апеляційного перегляду судового рішення, розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності позивача не призвів до неправильного встановлення обставин справи та її вирішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В.Синельников

С.Ф.Хопта

Ю.В.Черняк