Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.03.2018 року у справі №372/2393/17

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 372/2393/17

провадження № 61-1261св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Гуля В. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів з подальшою індексацією.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року з ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на їхню з відповідачем малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.

Оскільки зазначеного розміру аліментів не достатньо для утримання дочки, її повноцінного духовного та фізичного розвитку, на теперішній час відповідач офіційно не працевлаштований, має мінливий, нерегулярний дохід, тому просила змінити спосіб присудження аліментів і призначити виплату аліментів у грошовій сумі, виходячи з розрахунку середньої заробітної плати по регіону (м. Київ), у розмірі 2 700 грн на місяць з подальшою індексацією.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року у складі судді Зінченка О. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір та спосіб стягуваних рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року аліментів та визначено до стягнення 1 777 грн щомісяця з 11 серпня 2017 року до повноліття дитини. Вирішено питання про розподіл судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01 травня дo 30 листопада становить 1777 грн, а тому, враховуючи витрати позивача, пов'язані із забезпеченням навчання дочки в школі та відвідуванням позашкільних гуртків, дійшов висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для зміни способу стягнення аліментів, оскільки відповідач працевлаштований та регулярно отримує зарплату, з якої можливе відрахування 1/4 частини в рахунок стягнення аліментів на дитину, визначеної рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення апеляційного суду ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Вказувала, що право вимагати зміни розміру аліментів шляхом способу їх присудження не може заперечуватись, адже можливість вибору певного із способів їх стягнення, зазначених у статтях 182-184 СК України, не може обмежуватись разовим її здійсненням. Апеляційний суд не надав належної оцінки наданим доказам на підтвердження понесених нею витрат у зв'язку з облаштуванням помешкання в інтересах дитини та її утриманням. Також не враховано можливість відповідача, який проживає у м. Києві, працювати та отримувати заробітну плату, що дорівнює середній по цьому регіону.

Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2018 року, ОСОБА_2 вказував на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів з подальшою індексацією призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку до повноліття дитини (а. с. 8).

Неповнолітня дочка сторін ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утримані (а. с. 11).

За результатами пред'явлення виконавчого листа про стягнення аліментів постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження, за яким відповідач сплачує аліменти у призначеному судом розмірі.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України (тут і далі - у редакції від 08 липня 2017 року, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Апеляційний суд правильно визначив, що наявні у справі докази,зокрема, довідка про доходи та відрахування ОСОБА_2 за період із червня 2017 року по вересень 2017 року (а. с. 76), свідчать про наявність у відповідача - платника аліментів постійного місця роботи та доходу, середній розмір якого не перевищує 3 200 грн щомісяця, що не дає підстав для збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення з частки від його доходу на тверду грошову суму і у тому розмірі, який запропонований позивачем.

Усупереч вимог статей 10, 60 ЦК України позивач не довела обставини, передбачені статтею 192 СК України, - зміну майнового чи сімейного стану її та дитини, погіршення стану здоров'я дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів.

Проте доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення.

Доводи касаційної скарги, як і зміст позовної заяви та заперечень на апеляційну скаргу, зводяться у більшості їх аргументів до обґрунтування зміни розміру аліментів з огляду на необхідність компенсації відповідачем, понесених позивачем, додаткових витрат, які спрямовані на розвиток дитини, а також її лікування. Проте такі вимоги позивач не заявляла.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк