Історія справи

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа №297/1919/16-ц

провадження №61-12505св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_4,

представнки відповідачів: ОСОБА_3,

третя особа - Боржавська сільська рада Берегівського районного суду Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 вересня 2017 року у складі судді Гал Л. Л. та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_4, у якому просив: усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні своєю власність шляхом зобов'язання відповідачів перенести вигрібну яму на відстань 20 метрів від житлового будинку, літньої кухні та колодязя позивача, влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобіганню стікання атмосферних опадів з покрівель будівель, перенесення господарських будівель для утримання тварин та птиці на відстань 1 метрів від його межі земельної ділянки та повернення самовільно захопленої частини земельної ділянки під час будівництва господарських будівель шляхом перенесення огорожі на відстань 0,5 метрів від теперішньої межі їх суміжних земельних ділянок

Позовна заява мотивована тим, що він, разом з членами своєї сім'ї є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1. Власниками сусіднього житлового будинку та земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_2 є відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, які в порушення загальновизнаних правил добросусідства захопили частину його земельної ділянки, без відповідних дозволів, в порушення будівельних норм і правил побудували господарські будівлі для свійських тварин і птиці. Відсутність жолобів на будівлях призводить до стіканню атмосферних опадів з покрівель на територія його земельної ділянки. Крім того, в порушення вимог закону звели вигрібну яму на незначній відстані від будинку позивача, що призводить до його підтоплення, руйнації, нечистоти заливають його підвал, земельну ділянку, створюють незручності. У добровільному порядку усунути вказані порушення відповідачі відмовляються.

У ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду на лікування в сумі

4 030,46 грн та моральну шкоду в сумі 60 000 грн.

Від позовних вимог про зобов'язання відповідачів перенести вигрібну яму позивач відмовився, оскільки на час розгляду справи місцевим судом відповідачі вигрібну яму ліквідували шляхом засипання її ґрунтом.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області

від 04 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог. Позивач не довів факт захоплення його земельної ділянки і порушення будівельних норм при будівництві господарських будівель відповідачами.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення відповідачами добросусідства.

Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні відводу судді, оскільки суддя місцевого суду є сусідом та родичем відповідачів, зацікавлений у вирішенні справи не на користь позивача.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд установив, що житловий будинок позивача ОСОБА_1 розташований по АДРЕСА_1. Дозвіл на будівництво даного житлового будинку позивач отримав у 1985 році.

Згідно погосподарського обліку та рішення Боржавської сільради Берегівського району Закарпатської області «Про перейменування вулиць та впорядкування номерних знаків будинків» за відповідачем

ОСОБА_5 рахується житловий будинок по АДРЕСА_3.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником житлового будинку, до складової частини якого входять також курятник під літерою В, убиральня - Г, свинарник - Д, огорожа під літерами 2 і 3, в АДРЕСА_1, є в ОСОБА_4

Зтехнічного паспорту на житловий будинок ОСОБА_5 від 16 вересня

2016 року вбачається, що побудови курятника під літерою В, убиральні - Г, свинарника - Д є 1975 рік.

ОСОБА_1 визнав, що його та відповідачів земельні ділянки розмежувала канава, яка позначена на плану будівельної документації від 1973 року, виданого за життя чоловіку відповідача ОСОБА_4

З акту проведення обстеження для вирішення земельного спору між сусідами ОСОБА_1 та ОСОБА_4, складеного 08 серпня 2016 року Боржавською сільрадою Берегівського району Закарпатської області, слідує, що ознак порушення меж між сусідами не встановлено, можливості підтвердити або спростувати факт захоплення ОСОБА_4 частини земельної ділянки ОСОБА_1 комісія не мала можливості через відсутність інформації щодо виділення земельних ділянок вказаним громадянам, у яких правовстановлюючі документи на право власності або право користування земельною ділянкою відсутні.

Актом обстеження суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та

ОСОБА_4, складеного 01 вересня 2017 року комісією Боржавської сільради, встановлено, що вигрібна яма відповідачами ліквідована шляхом засипання ґрунтом, але водовідвідними лотками господарські будівлі не облаштовані, оскільки позивач та члені його сім'ї не дозволяють їх облаштувати, вимагають їх знести та перенести межу на 0,5 метрів.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 ставить питання про порушення відповідачами правил добросусідства, вказує на захоплення відповідачем його земельної ділянки та порушення ними будівельних і санітарних норм при будівництві господарських будівель.

При цьому, судом залишено поза увагою вимоги статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства обов'язково має бути встановлено, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача.

Рішення суду таких висновків не містить.

Відповідно до частини першої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Згідно частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України у редакції, чинній на момент пред'явлення позову, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 10 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред'явлення позову, визначено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред'явлення позову, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Вирішуючи спір, суди у повній мірі не перевірили доводи позовної заяви, встановили, що дозвіл на будівництво житлового будинку позивач отримав у 1985 році, при цьому обмежились посиланням на відсутність у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не з'ясували правову підставу користування позивачем земельною ділянкою, на якій розташований його будинок, її обсяг.

Одночасно судом не з'ясовано, на якій правовій підставі земельною ділянкою користуються відповідачі, її розмір.

Судом не роз'яснено право сторін на проведення експертизи для встановлення факту накладення земельних ділянок або його відсутність.

У силу положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 вересня

2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська