Історія справи

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 183/1764/16

провадження № 61-9388св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Голубівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області,

третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Лила ІннаАромоніківна,

особа, яка подає касаційну скаргу - заступник прокурора Дніпропетровської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року у складі судді Юр'євої Т. І. та на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року у складі суддів: Григорченка Е. І., Каратаєвої Л. О., Повєткіна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Лила І. А. про визнання права власності та права постійного права користування на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько. Після смерті батька залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 у с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, та площею 0,32 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованих за вказаною адресою та земельної ділянки площею 50,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Позивач, посилаючись на відмову нотаріуса у видачі йому свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку площею 50,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства, просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено, в поряду спадкування за законом після смерті батька, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області з господарськими будівлями та спорудами та право постійного користування на земельну ділянку площею 50,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після смерті спадкодавця до спадкоємця в порядку спадкування за законом перейшло право власності на житловий будинок та право постійного користування на земельну ділянку.

У червні 2016 року заступник прокурора Дніпропетровської області, який звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, і судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У грудні 2016 року заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Нововмосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року та на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 50,3 га.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, оскільки вони ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області зазначену справу.

16 лютого 2017 року зазначена справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 лютого 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2018 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та матеріали справи, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку загальною площею 129,6 кв. м по АДРЕСА_1 у с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та площею 0,32 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованих за вказаною адресою, та земельної ділянки площею 50,3 га на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства.

За життя ОСОБА_6 заповіт не склав.

Позивач є сином спадкодавця- спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька.

У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно через відсутність правовстановлюючих документів на нього.

Земельна ділянка площею 50,3 га на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства належала ОСОБА_6 на праві постійного користування землею, що підтверджується державним актом серії НОМЕР_1 виданим відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області на підставі рішення 2 сесії ХХIII скликання Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 02 червня 1998 року № 2-II/ХХ III, відповідно до чинних на той час статей 22, 23 Земельного Кодексу України (1960 року), але у спадкоємця наявною є лише нотаріально посвідчена його копія, оригінал був втрачений, а можливість отримати дублікат вказаного державного акту відсутня.

Виданий ОСОБА_6 державний акт на право постійного користування землею не визнаний незаконним чи недійсним.

Встановивши обставини та виходячи з положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 8, 22, 58 Конституції України та статей 1218, 1223, 1225, 1268-1270, 1297 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач прийняв у спадщину право користування земельною ділянкою, що належало батькові.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року в справі № 6-2329цс16 зроблено висновок, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Аналогічний висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року в справі № 6-3113цс15, постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 376/2038/14-ц.

Встановивши, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_6 відповідно до державного акту на право постійного користування землею, суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема, правовий режим земельної ділянки, в залежності від чого не визначився з колом учасників справи та передчасно дійшов висновку, що після смерті спадкодавця до спадкоємця в порядку спадкування за законом перейшло право постійного користування на земельну ділянку.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, допущених судом першої інстанції порушень не усунув і помилково дійшов висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заступник прокурора Дніпропетровської області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, оскаржив до апеляційного суду рішення суду першої інстанції в порядку статті 45 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи). Свої вимоги обґрунтовував тим, що визнання за ОСОБА_4 права постійного користування земельною ділянкою площею 50,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства у порядку спадкування порушує встановлений законом порядок набуття прав на землю та майнові інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо володіння та розпорядження землею.

Прийнявши апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області до розгляду, апеляційний суд тим самим погодився з позицією прокурора про те, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, яке до участі у справі не залучено. Відповідно до вимог процесуального закону апеляційний суд позбавлений можливості змінювати коло учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права постійного користування земельною ділянкою скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило