Історія справи

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 161/5506/17

провадження № 61-31686св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4, відповідач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2017 року у складі судді

Рудської С. М. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 17 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Стрільчука В. А., Здрилюк О. І.,

Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

Позовна заява мотивована тим, що 17 січня 2017 року, заходячи у відділення № 40 ПАТ «Державний ощадний банк України», що розташований на АДРЕСА_1, ОСОБА_4 послизнувся на сходах ганку і вплав на спину. Це відбулося тому, що ганок з полірованих гранітних плит не мав захисту від ковзання. Внаслідок падіння позивач тривалий час не міг самостійно підвестися на ноги, у зв'язку з чим його було доставлено у травматологічне відділення Комунального закладу «Луцька міська клінічна лікарня» (далі - КЗ «Луцька МКЛ»).

У період з 17 по 27 січня 2017 року ОСОБА_4 знаходився на лікарняному.

Посилаючись на те, що спричинення йому травми пов'язано з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків із забезпечення належного стану та конструкції ганку, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» у відшкодування моральної шкоди 718,94 грн, а також моральну шкоду, яку він оцінив у 28 880 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17 серпня 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що падіння на ґанку приміщення відділення ПАТ «Державний ощадний банк України» відбулося саме внаслідок недотримання відповідачем основних вимог до будівель і споруд та безпеки експлуатації, які встановлені чинним законодавством, a саме:

ДБН В.1.2-9.2008, тому дійшли висновку про наявність правових підстав для відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Державний ощадний банк України» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення від 01 листопада 2016 року відповідальність за відповідність суборендованого приміщення технічним, санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим вимогам, в тому числі державно-будівельним нормам (далі - ДБН), несе його власник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся-Опт» ЛТД (далі - ТОВ «Полісся-Опт» ЛТД), а не користувач. ПАТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем у даній справі.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків судів не спростовують.

Суди встановили, що відділення № 10002/040 ПАТ «Державний ощадний банк України» розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

01 листопада 2016 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7) укладений договір суборенди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.3 якого приміщення належить ТОВ «Полісся-Опт» ЛТД.

З довідки Комунального закладу «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»)

від 27 лютого 2017 року вбачається, що 17 січня 2017 року о 13 годині

30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1, (філія «Ощадбанку») ОСОБА_4 була надана екстрена медична допомога бригадою Луцького міського відділення № 1, діагноз зазначений у медичній картці, пацієнт доставлений до травмпункту КЗ «Луцька МКЛ».

З 17 по 27 січня 2017 року ОСОБА_4 знаходився на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності.

Згідно з доданими до позовної заяви фіскальними чеками позивачем у період з 19 січня по 02 березня 2017 року придбано в аптеках ліки.

Відповідно до частини першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування шкоди, позивач зазначив, що падіння на ґанку приміщення відділення ПАТ «Державний ощадний банк України» відбулося внаслідок недотримання відповідачем основних вимог до будівель і споруд та безпеки експлуатації, які встановлені Державними будівельними нормами України ДБН В.1.2-9.2008.

Згідно з пунктами 4.1, 4.4 ДБН В.1.2-9.2008 «Основна вимога «Безпека експлуатації» вимога щодо експлуатаційної безпеки визначає аспекти будівельних об'єктів, які пов'язані з ризиком тілесних ушкоджень, що виникають у людей на будівельному об'єкті або поряд з ним, з будь-якої причини.

Основана вимога безпеки експлуатації стосується трьох груп ризиків:

1) ковзання, падіння удари; 2) опіки, електроудари, вибух; 3) нещасні випадки як наслідок руху транспортного засобу. Перша група ризиків стосується перешкод через: ковзання і удари, обумовлені, наприклад, падінням, спотиканням чи ковзанням користувачів будівельних об'єктів

(п. 4.5).

Згідно з додатком А до ДБН В.1.2-9.2008 для запобігання нещасних випадків через падіння після ковзання має бути забезпечено уникненням слизькості підлоги/тротуару стосовно взуття та босої ноги шляхом покриття підлоги чи тротуару.

Пунктом 8.1.3 договору суборенди нежитлового приміщення

від 01 листопада 2016 року передбачено, що суборендар зобов'язаний відповідати та нести повну відповідальність за утримання суборендованого приміщення в порядку, передбаченому технічними, санітарно-гігієнічними, протипожежними та іншими вимогами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не довів належними та допустимими доказами на підтвердження того, що вищевказані вимоги ДБН були дотримані і забезпечені.

Встановивши, що відповідальним за додержання вказаних вимог ДБН в даному випадку є ПАТ «Державний ощадний банк України», тому суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився а апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано належних доказів призначення йому лікарем саме тих лікарських препаратів, які зазначені у фіскальних чеках на придбання ліків

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк