Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.11.2019 року у справі №608/687/19

Постанова

Іменем України

11 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 608/687/19

провадження № 61-19459св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - військова частина А 1915,

треті особи: виконавчий комітет Чортківської міської ради, Чортківський об'єднаний міський військовий комісаріат Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль Західного територіального управління Міністерства оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу військової частини А 1915 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини А 1915, треті особи: виконавчий комітет Чортківської міської ради, Чортківський об'єднаний міський військовий комісаріат Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль Західного територіального управління Міністерства оборони України, про визнання протиправними дій та зобов'язання поновити на квартирному обліку для забезпечення житлом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. 29 листопада 2002 року позивача було звільнено з військової служби за станом здоров'я, проте із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житла за рахунок житлового фонду військової частини. В грудні 2018 року звернувшись до військової частини А1915, при якій діє об'єднана житлова комісія Чортківського гарнізону щодо часу перебування на квартирному обліку та можливості отримання компенсації за житло, та довідався про те, що перебуває на квартирному обліку у загальній черзі з 26 листопада 2018 року (відповідь від 29 грудня 2018 року), що не відповідає фактичному стану та вимагає захисту права на житло у спосіб поновлення на квартирному обліку з початкової дати зарахування.

ОСОБА_1 просив:

визнати протиправними дії військової частини А 1915 щодо зарахування капітана запасу ОСОБА_1 на квартирний облік у Чортківському гарнізоні для забезпечення житлом в порядку загальної черги з 26 листопада 2018 року;

зобов'язати військову частину А 1915 поновити капітана запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку Чортківського гарнізону для забезпечення житлом в порядку загальної черги з 03 листопада 1993 року, зі складом сім'ї одна особа; у список осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень з 11 грудня 2002 року, зі складом сім'ї одна особа.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області в складі судді:

Яковець Н. В. від 11 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним дії військової частини А-1915 щодо зарахування капітана запасу ОСОБА_1 на квартирний облік у Чортківському гарнізоні для забезпечення житлом в порядку загальної черги з 11 лютого 2019 року. Зобов'язано військову частину А-1915 поновити капітана запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку Чортківського гарнізону для забезпечення житлом в порядку загальної черги з 11 лютого 2019 року зі складом сім'ї одна особа, у список осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень з 11 лютого 2019 року.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підтверджено матеріалами справи, зокрема витягом з протоколу №10 засідання об'єднаної житлової комісії Чортківського гарнізону від 21 березня 2016 року, що позивача виключено з квартирного обліку у Чортківському гарнізоні на підставі пунктів 2.19,2.20 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, оскільки позивач не поновився на квартирному обліку.

Позивач не скористався своїм правом протягом року звернутися в об'єднану житлову комісії Чортківського гарнізону подати командиру військової частини рапорт та документи, визначені Порядком забезпечення житловими приміщеннями для зарахування його на облік для забезпечення житлом в порядку загальної черги. А звернувся з таким рапортом тільки 11 лютого 2019 року, тому суд вважав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волинця С. А. задоволено частково.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії військової частини А 1915 щодо зарахування капітана запасу ОСОБА_1 на квартирний облік у Чортківському гарнізоні для забезпечення житлом в порядку загальної черги з 26 листопада 2018 року. Зобов'язано військову частину А 1915 поновити капітана запасу ОСОБА_1 на квартирний облік у Чортківському гарнізоні для забезпечення житлом в порядку загальної черги з 03 листопада 1993 року, у список осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень з 11 грудня 2002 року, зі складом сім'ї одна особа.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підставою для виключення ОСОБА_1 з квартирного обліку стало рішення об'єднаної житлової комісії Чортківського гарнізону від 21 березня 2016 року, оскільки він не надав оновлені документи, які підтверджують право перебування на квартирному обліку, про яке позивач дізнався під час розгляду даної справи. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 отримав вказане рішення не було надано. Квартирно-облікові справи велися неналежним чином, документи не оновлювалися протягом тривалого часу і лише в 2018 році, в зв'язку з частковим забезпеченням військовослужбовців житлом чи надання грошової компенсації, було відновлено ведення квартирно-облікових справ.

Згідно статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання ними житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2019 року Військова частина А 1915 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому, посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі наданих суду першої інстанції доказів, а саме витягу з протоколу об'єднаної житлової комісії Чортківського гарнізону від 21 березня 2016 року № 10, в якому чітко зазначено: 100% осіб, що перебувають на квартирному обліку у Чортківському гарнізоні, у встановленому порядку було повідомлено про необхідність щорічного поновлення документів, які підтверджують їх право перебування на квартирному обліку, а також до житлової комісії надійшло клопотання КЕВ м. Тернопіль від 01 березня 2016 року № 10/346 про виключення з квартирного обліку в Чортківському гарнізоні 35 осіб, включаючи позивача капітана ОСОБА_1, які не надали оновленні документи, що підтверджують їх право перебування на квартирному обліку. Позивач повинен був знати, що у випадку не проходження щорічної перереєстрації облікової справи його було б знято з квартирного обліку, облікова справа якого не пройшла щорічну перереєстрацію. Жодного письмового звернення позивача щодо перебування його на квартирному обліку не надходило до військової частини А1915 у строк з 02 квітня 2012 року по 06 листопада 2018 року. 6 листопада 2018 року позивач дізнавшись про те, що державою розпочато виплати грошової компенсації за житло, звернувся з рапортом про зарахування його на облік для поліпшення житлових умов.

Зазначає, що в ході підготовки відзиву на апеляційну скаргу об'єднаної житловій комісії, стала відома інформація, а саме нововиявлена обставина - стаття 423 ЦПК, яка також має істотне значення для об'єктивного розгляду справи але не була відома на момент розгляду в суді першої інстанції. А саме, відсутність позивача на території України унеможливлює отримання будь якого повідомлення. Оскільки ця обставина має бути належним чином засвідчена, тобто підтверджена належними і доступними доказами військова частина подала в апеляційний суд клопотання про витребування доказів від 30 серпня 2019 № 350/132/18/886 та просила в межах розгляду апеляційної скарги направити запит до Державної прикордонної служби України про перетин капітаном запасу ОСОБА_1 державного кордону України за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 року. Однак зазначене клопотання теж було відхилене чим порушено чинне законодавство. Військова частина вважала за необхідне долучити до матеріалів справи, як доказів, документи, що додавалися до клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 21 вересня 2019 року № 350/132/18/985 та клопотання про витребування доказів від 30 серпня 2019 року № 350/132/18/886, однак дані клопотання були відхиленні апеляційним судом.

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, також передбачає, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання, а військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до 1 січня 2005 року (набрання, чинності Законом України від 24 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку - без врахування вислуги, на військовій службі. Вказана Інструкція не передбачала можливість зняття з квартирного обліку з підстав не поновлення документів квартирно-облікової справи. Норми Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями передбачають підстави для залишення позивача на обліку громадян потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас в зв'язку із станом здоров'я, наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги та зарахування його на квартирний облік до 01 січня 2005 року. Саме така правова позиція викладена у висновку Верховного Суду від 06 червня 2018 року у постанові по справі № 752/5881/15-ц.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що згідно витягу із послужного списку капітан ОСОБА_1 перебував на військовій службі з 02 листопада 1981 року по 29 листопада 2002 року.

На підставі наказу командира військової частини А 1257 № 237 від 11 грудня 2002 капітана ОСОБА_1, звільненого наказом Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил ЗСУ від 29 листопада 2002 року № 0398 з військової служби в запас за пунктом 67, підпункту "Б" (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, з 13 грудня 2002 року виключено зі списків особового складу частини з залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житла за рахунок фонду військової частини.

Під час проходження військової служби ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку за місцем проходження служби з 03 листопада 1993 року в складі сім'ї з трьох чоловік.

Відповідно до рішення житлової комісії в/ч А 3192 від 25 листопада 2004 року на підставі поданих документів капітана запасу ОСОБА_1 зараховано на квартоблік з 03 листопада 1993 року - в загальну чергу, з 11 грудня 2002 року - в позачергову, зі складом сім'ї 4 особи.

ОСОБА_1 продовжував перебувати на квартирному обліку в Чортківському гарнізоні, порядок ведення якого здійснював Чортківський районний військовий комісаріат МОУ України. Після реорганізації районного військового комісаріату у 2012 році облікові житлові справи були передані до військової частини А 3192, проте акту-передачі складено не було в зв'язку з неналежним оформленням справ.

Згідно довідки Чортківської міської ради № 01-47/158 від 06 лютого 2019 позивач ОСОБА_1 є таким, що перебуває в списках квартирного обліку для покращення житлових умов за місцем проживання з 11 грудня 2002 року, згідно рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради від 11 грудня 2002 року № 774.

Рішенням об'єднаної житлової комісії Чортківського гарнізону капітана запасу ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік в Чортківському гарнізоні складом сім'ї одна особа, в загальну чергу з 26 листопада 2018 року.

Апеляційний суд встановив, що підставою для виключення ОСОБА_1 з квартирного обліку стало рішення об'єднаної житлової комісії Чортківського гарнізону від 21 березня 2016 року, оскільки він не надав оновлені документи, які підтверджують право перебування на квартирному обліку, про яке позивач дізнався під час розгляду даної справи. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 отримав вказане рішення не було надано. Квартирно-облікові справи велися неналежним чином, документи не оновлювалися протягом тривалого часу і лише в 2018 році, в зв'язку з частковим забезпеченням військовослужбовців житлом чи надання грошової компенсації, було відновлено ведення квартирно-облікових справ.

У частині 1 та 2 статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених частині 1 статті 11 ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній на омент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18) вказано, що "основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Так, згідно з Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України. На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Відповідно до п. 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Пунктом 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Аналогічні приписи закріплені й в п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Дія п. 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" безпосередньо пов'язується із тим, з якої саме з підстав, зазначених у п. 62 Положення та ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку. Установлено, що ОСОБА_3 звільнений із військової служби у запас СБУ у зв'язку із закінченням строку дії контракту, що позбавляє його права залишатися на квартирному обліку Національної академії СБУ, оскільки підставою для звільнення в запас було закінчення строку дії контракту, а не вік, стан здоров'я або скорочення штатів чи проведення інших організаційний заходів. Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством. При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках".

У пункті 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

У пункті 2.19 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, виключаються зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, у разі якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили право на отримання жилого приміщення в пільговому порядку. Рішення про зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, приймається житловою комісією військової частини, яка зарахувала військовослужбовця на облік, або її правонаступником. Рішення письмово доводиться до відома військовослужбовця у п'ятнадцятиденний строк із зазначенням причин зняття з обліку.

Встановивши, що відсутні підстави для виключення позивача з квартирного обліку, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позов.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення клопотань апеляційним судом з таких підстав.

У пункті 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1 -3 статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).

Згідно частини 2 статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену постанова апеляційного суду залишити без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401,409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини А 1915 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков