Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 519/77/18

провадження № 61-10311св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович,

третя особа - Южненський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича - Бута Олексія Володимировича, на рішення Южного міського суду Одеської області від 02 липня 2018 року в складі судді Барановської З. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Черевка П. М., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О., третя особа - Южненський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 25 червня 2011 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено у повному обсязі, стягнуто з неї на користь банку суму боргу в розмірі 33 220,00 грн.

Незважаючи на наявність судового рішення, 09 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. за заявою ПАТ КБ «Приватбанк» вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 19392, про стягнення з ОСОБА_1 6 995,64 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 30 вересня 2017 року складає 185 524,37 грн, що включає в себе: заборгованість за тілом кредиту - 1 989,60 доларів США, заборгованість за відсотками - 4 157, 46 доларів США, заборгованість з пені та комісій - 497,50 доларів США, заборгованість по штрафам (фіксована частина) - 18,85 доларів США, заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) - 332, 23 долари США.

На підставі вказаного виконавчого напису, ПАТ КБ «Приватбанк» 17 січня 2018 року подало до Южненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області заяву про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 зазначених у виконавчому напису сум. Постановою заступника начальника Южненського міського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Кірічевської І. С. від 18 січня 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса.

Проте позивач зазначає, що виконавчий напис не підлягає виконанню повністю, оскільки сума стягнутих із позивача процентів та штрафних санкцій перевищувала розмір тіла кредиту, стягнуті з неї судом кошти вона повністю сплатила Банку та не має заборгованості з погашення кредитних коштів, а банк безпідставно має намір двічі стягнути з неї кошти, які вже були сплачені кредитору в повному обсязі.

Враховуючи наведене, позивачка просила визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 02 липня 2018 року позов задоволено частково. Визнано виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 19392, виданий 09 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. про стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2007 року в розмірі 6 995,64 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 185 524,37 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 1 989,60 доларів США, заборгованість за відсотками - 4 157,46 доларів США, заборгованість з пені та комісії - 497,50 доларів США, заборгованість по штрафам (фіксована частина) - 18,85 доларів США, заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) - 323,23 доларів США за період із 13 вересня 2007 року по 30 вересня 2017 року, строк за який проводиться стягнення 3 670 днів, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто в рівних частинах із ПАТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О. на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 057,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість, яка вказана у виконавчому написі, не є безспірною, оскільки на час вчинення виконавчого напису судом уже розглядався спір про розмір заборгованості в порядку позовного провадження, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення судового збору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р. О. оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що справа за позовом ОСОБА_1 розглядалася судом за правилами позовного провадження, позовні вимоги заявлені до двох відповідачів: АТ КБ «Приватбанк» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О. Під час розгляду справи статус відповідача приватного нотаріуса не змінювався, окремих клопотань щодо зміни свого статусу приватний нотаріус до суду не заявляв, а тому суд першої інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнув з відповідачів судовий збір у відповідному розмірі згідно з вимогами статті 141 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У травні 2019 року представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О. - Бут О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Южного міського суду Одеської області від 02 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині стягнення з приватного нотаріуса судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що нотаріус у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є неналежним відповідачем, а тому з нього і не підлягає стягненню судовий збір.

У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу відхилити, оскаржувані рішення судів залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щвеця Р. О. судового збору, залишив оскаржуване рішення без змін повністю, Верховний Суд, виходячи з межі доводів касаційної скарги, переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щвеця Р. О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення з останнього судового збору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Виклад фактичних обставин справи

Судом встановлено, що 09 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Швець Р. О. за заявою ПАТ КБ «Приватбанк» вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №19392, про стягнення з ОСОБА_1 6 995,64 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 185 524,37 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1 989,60 доларів США, заборгованість за відсотками - 4 157,46 доларів США, заборгованість з пені та комісій - 497,50 доларів США, заборгованість по штрафам (фіксована частина) - 18,85 доларів США, заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) - 332,23 долари США.

Звертаючись до суду з позовом про визнання вказаного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги заявлені до двох відповідачів - ПАТ КБ «Приватбанк» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р. О.

У процесі розгляду справи статус відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О. в суді першої інстанції не змінювався, окремих клопотань щодо зміни свого статусу приватний нотаріус до суду не заявляв, а тому суд першої інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнув з відповідачів судовий збір у відповідному розмірі на підставі частини першої статті 141 ЦПК України.

Нормативно-правове обґрунтування

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат»

Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд , зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи оскаржувані рішення в частині задоволення позовних вимог до приватного нотаріуса та стягнення з останнього суми судового збору, суди дійшли помилкових висновків, що приватний нотаріус є належним відповідачем у цій справі, не взяли до уваги, що цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Южного міського суду Одеської області від 02 липня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення з нього судового збору в розмірі 1 057,20 грн, та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки приватний нотаріус є неналежним відповідачем у цій справі, а тому, як наслідок, на нього не можуть бути покладені зобов`язання зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича - Бута Олексія Володимировича, задовольнити.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 02 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича судового збору в розмірі 1 057,20 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича судового збору в розмірі 1 057,20 грн відмовити.

В іншій частині рішення Южного міського суду Одеської області від 02 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська