Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.05.2025 року у справі №183/3170/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

справа № 183/3170/22

провадження № 61-11671св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Сердюка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Новомосковський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року у складі судді Парфьонова Д. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у складі колегії суддів Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Новомосковський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про виключення відомостей про батьківство.

Позов мотивовано тим, що 28 квітня 2006 року між сторонами зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідачки народився син ОСОБА_5 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 батьком дитини записаний ОСОБА_1

24 січня 2019 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб між сторонами розірвано.

Вказує, що відповідачка разом з її сином проживають окремо з 2018 року. Оскільки шлюб між сторонами укладений 28 квітня 2006 року, а ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (трохи більше ніж через чотири місяці після укладення шлюбу), дитина не могла бути зачата у період шлюбу, тому існують всі підстави вважати, що позивач не є біологічним батьком дитини.

20 червня 2022 року ОСОБА_1 стало відомо, що на виконанні Новомосковського відділу державної виконавчої служби перебуває заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року у цивільній справі № 183/5969/20, яким стягнено з позивача на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином повноліття, починаючи з дня подання заяви до суду.

Позивач вказує, що відомості щодо того, що ОСОБА_5 є його сином не відповідають дійсності. Таким чином, рішення суду щодо стягнення з позивача аліментів на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є незаконним та таким, що порушує його цивільні права.

На підставі викладеного позивач просив суд виключити відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актового запису № 434, внесені відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 15 серпня 2006 року про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 23 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував рішення тим, що висновком експерта від 05 листопада 2022 року № 2047 встановлено кровне споріднення між позивачем ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_5 . Дослідна частина висновку не містить обставин, які б свідчили про неправомірність цього висновку, а у співвідношенні з результатами дослідження відсутність алелів умовно батьківського походження вказує на відсутність підстав для сумнівів про нижчу імовірність батьківства, ніж визначено експертом (99,9999%), чим спростовується твердження позивача, що він не є біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_5 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

01 серпня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся

до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18, від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18, від 25 січня 2023 року у справі № 756/10603/17.

Також заявник у касаційній скарзі посилається на пункт 4 частини другої статті

389 ЦПК України.

Звертає увагу, що сторони до укладення шлюбу не мали інтимних відносин, про що позивач вказував як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, та вважає, що у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для відмови у задоволенні позову. Вказує, що відповідачка не надала доказів того, що позивач є батьком ОСОБА_5 , а суд не вчинив процесуальних дій щодо з`ясування фактичних обставин справи та отримання доказів, які засвідчують походження дитини від певної особи, зібраних із дотриманням норм процесуального права.

Щодо порушення норм процесуального права заявник вказує, що позивач у судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій заявляв клопотання про проведення генетико-біологічної експертизи, а також комісійної генетико-молекулярної експертизи у справі, однак суди, на думку заявника, безпідставно відмовили у задоволенні клопотань. Відмовляючи у задоволенні клопотання про проведення експертизи, суд першої інстанції фактично позбавив права позивача надати до суду докази на обґрунтування своїх позовних вимог.

Провадження у суді касаційної інстанції

06 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 13 травня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Грушицький А. І., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 квітня 2006 року між сторонами укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився ОСОБА_5 , у свідоцтві про народження

якого (серія НОМЕР_2 від 15 серпня 2006 року), матір`ю записана ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_1 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2019 року шлюб між сторонами розірвано.

За результатами молекулярно-генетичної експертизи від 05 листопада 2022 року № 2047, проведеної експертом Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи») Маланчук О. І. встановлено, що відповідно до законів успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено: у дитини серед досліджених локусів не виявлено алелів умовно батьківського (нематеринського) походження, які б не виявлялись у припустимого батька. Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами експертизи складає не менше 99,9999%.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, під час регулювання сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У частинах першій та третій статті 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини другої статті 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з імовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, наданий сторонами з метою підтвердити або спростувати факт оспорювання батьківства» (рішення ЄСПЛ від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти російської федерації», заява № 3451/01, параграф 34).

Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У справі, яка переглядається, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2022 року за клопотанням представника позивача адвоката Сівацького А. М. призначено судову біологічно-генетичну (молекулярно-генетичну) експертизу, проведення якої доручено експертам КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, передбачених статтями 384 385 КК України.

На вирішення судової біологічно-генетичної (молекулярно-генетичної) експертизи поставлено такі питання:

- Чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

- Якщо так, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

За результатами молекулярно-генетичної експертизи від 05 листопада 2022 року № 2047, проведеної експертом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Маланчук О. І., встановлено, що відповідно до законів успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено: у дитини серед досліджених локусів не виявлено алелів умовно батьківського (нематеринського) походження, які б не виявлялись у припустимого батька. Громадянин ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого громадянкою ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами цієї експертизи складає не менше 99,9999%.

Суди, встановивши, що вірогідність того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає не менше 99,9999%, дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Крім того, експерт, яким складено висновок від 05 листопада 2022 року № 2047, попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вирішуючи спір, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи та взявши до уваги, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає не менше 99,9999%, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи заявника про те, що сторони до укладення шлюбу не мали інтимних відносин, не впливають на правильність судових рішень. Суди, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовано взяли до уваги те, що ОСОБА_1 з вірогідністю не менше 99,9999% є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18 (провадження № 61-827св22), від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18 (провадження № 61-21042св21), від 25 січня 2023 року у справі № 756/10603/17 (провадження № 61-673св22), оскільки фактичні обставини у справі, яка переглядається, та у справах, на які містяться посилання у касаційній скарзі, є різними, а правовідносини не є подібними.

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18 (провадження № 61-827св22) суд касаційної інстанції вказав, що згідно з висновком експертного молекулярно-генетичного дослідження, здійсненим на замовлення позивача, біологічна спорідненість ОСОБА_1 і дитини виключається. Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 і виключення його з актового запису в Книзі записів актів громадського стану про народження як батька дитини.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18 (провадження № 61-21042св21) суд касаційної інстанції, залишаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, зазначив, що відповідачка ухилилася від надання експертам необхідних матеріалів та проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, клопотань про проведення будь-яких інших експертиз задля встановлення кровного споріднення між ОСОБА_2 та дитиною не заявила, у зв`язку з чим провести експертизу з метою встановлення факту кровного споріднення між ними не було можливим, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про виключення відомостей про ОСОБА_2 як батька дитини.

У справі 756/10603/17 (провадження № 61-6733св22) Верховний Суд вказав, що за результатом аналізу ДНК-тесту від 16 вересня 2016 року можливість біологічного батьківства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_5 повністю виключена. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення запису про народження дитини та оспорювання батьківства, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду.

Таким чином, порівнювані правовідносини не є подібними та різняться встановленими фактичними обставинами у наведених справах та у справі, яка переглядається, тому посилання на висновки, викладені постановах Верховного Суду

від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18, від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18, від 25 січня 2023 року у справі № 756/10603/17, є нерелевантним.

У касаційній скарзі заявник вказує, що відмовляючи у задоволенні клопотання про проведення експертизи, суд першої інстанції та апеляційний суд фактично позбавили права позивача надати до суду докази в обґрунтування своїх позовних вимог, безпідставно відмовивши у клопотанні про проведення звичайної генетико-біологічної експертизи та у клопотанні про проведенні комісійної генетико-молекулярної експертизи.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на таке.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2022 року за клопотанням представника позивача адвоката Сівацького А. М. призначено судову біологічно-генетичну (молекулярно-генетичну) експертизу, проведення якої доручено експертам КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків, передбачених статтями 384 385 КК України.

За результатами молекулярно-генетичної експертизи від 05 листопада 2022 року № 2047, проведеної експертом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Маланчук О. І., встановлено, що вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами експертизи складає не менше 99,9999%.

З висновку експерта відомо, що з правами та обов`язками експерта, передбаченими статтею 72 ЦПК України, вона ознайомлений, відповідно до частини сьомої статті 102 ЦПК України попереджена про кримінальну відповідальність за статтями 384 385 КК України за завідомо неправдивий висновок, за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків.

Відповідно частини другої статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю, чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів-фахівців у одній галузі знань.

09 січня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Сівацьким А. М. подав клопотання про призначення комісійної біолого-генетичної (молекулярно-генетичної) експертизи, на вирішення якої просив поставити експертам такі питання: чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Якщо так, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Проведення експертизи представник позивача просив доручити експертам КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Клопотання обґрунтоване тим, що позивач у цій справі має намір використовувати у судовому процесі лише неупереджені результати експертизи, а також для остаточно правильного результату експертизи щодо батьківства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 15 лютого 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Сівацького А. М. відмовлено. Суд першої інстанції керувався тим, що судом за клопотанням представника позивача адвоката Сівацького А. М. призначена судова біологічно-генетична (молекулярно-генетична) експертиза, проведення якої доручено експертам КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». Керівником експертної установи не надано доручення провести експертизу декільком експертам, позивачем чи його представником суду не направлялися клопотання щодо уточнення змісту та обсягу поставлених на дослідження питань, повідомлень про неможливість проведення експертом дослідження за поставленими питаннями через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів не надходило. Висновок складений судово-медичним експертом Маланчук О. І. , експертом-імунологом судового відділення судово-медичної генетики, яка має стаж роботи за фахом «судово-медична імунологія» з 2019 року, 5-й кваліфікаційний клас судового експерта, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за статтями 384 385 КК України. Крім того, питання, поставлені представником позивача для дослідження, відносяться до вирішення біологічно-генетичної (молекулярно-генетичної) експертизи і експерт уже надала відповіді на них.

Позивач ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою звернувся до суду з клопотанням про призначення комісійної біолого-генетичної (молекулярно-генетичної) експертизи, на вирішення якої просив поставити експертам такі питання: чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Якщо так, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Клопотання мотивував тим, що він як позивач має намір використовувати у судовому процесі лише неупереджені результати експертизи, а також для остаточно правильного результату експертизи щодо батьківства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою всебічного, повного і об`єктивного вирішення справи.

Апеляційний суд в ухвалі від 05 липня 2023 року, відмовляючи у задоволенні клопотання, керувався тим, що судом першої інстанції вже призначалася судова біологічно-генетична (молекулярно-генетична) експертиза, яка проведена експертом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» за клопотанням представника Коржа І. І. Висновком від 05 листопада 2022 року № 2047, який складено судово-медичним експертом Маланчук О. І., на питання, що поставлені представником позивача у клопотанні, поданому до суду апеляційної інстанції, вже надано відповідь, тому наявні підстави для відмови в задоволенні цього клопотання.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 у клопотаннях про призначення експертних досліджень у судах першої та апеляційної інстанцій вказав лише про має намір використовувати у судовому процесі тільки неупереджені результати експертизи, однак ні у вказаних клопотаннях, ні у касаційній скарзі не навів достатньо обґрунтованих мотивів того, чому висновок експерта від 05 листопада 2022 року № 2047 може бути визнаний необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або чому такий висновок викликає сумніви в його правильності, повноті та обґрунтованості.

При цьому сама по собі незгода позивача із висновком експерта

від 05 листопада 2022 року № 2047 не є підставою для призначення повторної експертизи. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 727/222/20, провадження № 61-3061св22.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин та переоцінки доказів.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «RUIZ TORIYA v. SPAINE», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява № 49684/99, § 2).

Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскарженого судового рішення. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», заява № 19164/04, пункт 47).

Щодо клопотання про призначення експертизи

У серпні 2023 року до Верхового Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення експертизи.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не може призначати у справі експертизу, встановлювати обставини справи та здійснювати оцінку доказів, у зв`язку з тим, що в силу положень статті 400 ЦПК України це знаходиться поза межами його повноважень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про призначення комісійної молекулярно-генетичної експертизи залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 23 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Сердюк СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк