Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.11.2018 року у справі №754/888/14

Постанова

Іменем України

14 травня 2020 року

м. Київ

справа № 754/888/14-ц

провадження № 61-45992св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 березня 2014 року у складі судді Ярошенка С. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2014 року, з урахуванням уточненої позовної заяви (а. с. 32-36),

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 30 березня 2011 року ОСОБА_3 із хуліганських мотивів пошкодив автомобіль «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , а також наніс удар головою в обличчя ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.

Порушена відносно ОСОБА_3 кримінальна справа, за указаними обставинами хуліганських дій, постановою судді Деснянського районного суду міста Києва

від 03 листопада 2011 року закрита, а ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності за пунктом 4 частини першої статті 6 КПК України, пункту «в» статей 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року.

Враховуючи, що відповідач не відшкодував матеріальну шкоду, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - матеріальну шкоду у сумі 9 118,76 грн, моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн та витрати на проведення експертизи у сумі 500,00 грн, на користь ОСОБА_2 - моральну шкоду у сумі 20 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 березня

2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 9 618,76 грн у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

У задоволенні іншої частин позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, та, стягуючи моральну шкоду за заподіяння тілесних ушкоджень та матеріальну шкоду за заподіяння матеріального збитку, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення особи від кримінальної відповідальності за амністією, не є реабілітуючою обставиною відносно особи, щодо якої застосовано амністію, а тому, оскільки закриття кримінальної справи з підстав амністії не знімає вини і не звільняє винну особу від обов?язку відшкодування шкоди в цивільно-правовому порядку, суд вважав позовні вимоги обґрунтованими.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 березня 2014 року залишено без задоволення.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено.

Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 березня 2014 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

12 жовтня 2018 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 березня 2014 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що жодних доказів встановлення вини ОСОБА_3 , у інкримінованому йому злочині, матеріали справи не містять. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 03 листопада 2011 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності, а справу закрито. Вказана постанова не містить висновку про те, що вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину доведена зібраними у справі доказами чи/або ним визнається вина у скоєнні злочину. Вироку суду, що набрав законної сили, відносно заявника по цій кримінальній справі, в матеріалах справи немає.

Висновки судів щодо наявності матеріальної та моральної шкоди зроблені виключно на припущеннях.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду міста Києва.

22 листопада 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням від 13 квітня 2020 року № 1022/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-45992св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 березня 2014 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що згідно постанови про притягнення особи як обвинуваченої від 27 вересня 2011 року ухваленої слідчим СВ РУ ГУ МВС України у місті Києві, а також постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 03 листопада 2011 року про закриття кримінальної справи за амністією відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року поблизу будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 безпричинно з хуліганських спонукань наніс приблизно 2-3 удари руками та ногами по автомобілю «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , заподіявши механічні пошкодження у вигляді вм`ятин на передніх правих дверях, пошкодження молдингу, нанесення подряпин на капоті, на передніх та задніх дверях зліва, крилі та кришці бензобака зліва, заподіявши власнику автомобіля матеріальний збиток у сумі 9 118,76 грн.

В продовження хуліганських дій, ОСОБА_3 нецензурно висловлюючись в громадському місці, у відповідь на зауваження про припинення хуліганських дій, наніс ОСОБА_2 удар головою в обличчя, чим завдав йому фізичний біль, а також, відповідно до висновку судово-медичної експертизи а № 278/і від 22 липня 2011 року, заподіяв легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на спинці носа, крововилив на слизовій оболонці верхньої губи по центру та зліва; на правій боковій поверхні язика. Тоді ж, ОСОБА_2 каретою швидкої медичної допомоги доставлений до медичного закладу, де йому була надана медична допомога.

Згідно протоколу допиту ОСОБА_3 як обвинуваченого, та його пояснень в суді апеляційної інстанції, відповідач своєї вини в умисному заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , а також заподіянню матеріальної шкоди ОСОБА_1 не визнає, оскільки він лише декілька разів ударив ногою по колесу автомобіля «Honda Civic», реєстраційнйи номер НОМЕР_1 , 30 березня 2011 року, в результаті чого не міг заподіяти механічні пошкодження, що зазначені в обвинуваченні, а також не мав наміру завдавати тілесні ушкодження ОСОБА_2 , з яким випадково зіткнувся головами.

Відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 1662

від 31 березня 2011 року заподіяні ОСОБА_2 30 березня 2011 року тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров?я).

Згідно висновку судово-медичної експертизи, проведеної в ході досудового слідства № 287/і від 22 липня 2011 року, виконаної Київським міським бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 30 березня 2011 року були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на спинці носа на фоні фіолетового синця, крововиливи на слизистій оболонці верхньої губи по центру та зліва; на правій боковій поверхні язика. Указані тілесні ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров?я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу.

Постановою слідчого від 23 липня 2011 року ОСОБА_2 визнано потерпілим по справі по обвинуваченню ОСОБА_3 в хуліганських діях.

Відповідно до висновку № 6016 експертного дослідження від 11 квітня

2011 року, виконаного ЗАТ «Експерт-Сервіс», матеріальний збиток заподіяний ОСОБА_1 , як власнику автомобіля «Honda Civic», реєстраційний номер

НОМЕР_1 , склав 8 919,64 грн. Згідно ремонтної калькуляції № 6016, виконаної цим же експертним органом, вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля, склала 9 118,76 грн.

Постановою слідчого від 20 вересня 2011 року ОСОБА_1 визнано по цій же справі потерпілим та постановою від 20 вересня 2011 року визнано цивільним позивачем на суму 9 618,76 грн у зв?язку з пошкодженням його автомобіля «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У відповідності з поданням слідчого СВ Деснянського РУГУ МВС України у місті Києві про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи на підставі пунктів «в», «є» статті 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 03 листопада 2011 року кримінальна справа закрита, а ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності за пунктом 4 частини першої статті 6 КПК України, пункту «в» статей 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року.

ОСОБА_3 , як обвинувачений, проти закриття кримінальної справи відносно нього не заперечував.

Указана постанова не оскаржувалась.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов?язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що внаслідок протиправних дій відповідача, що підтверджуються постановою про притягнення ОСОБА_3 , як обвинуваченого, від 27 вересня 2011 року ухваленої слідчим СВ РУ ГУ МВС України у місті Києві, а також постановою Деснянського районного суду міста Києва від 03 листопада 2011 року про закриття кримінальної справи за амністією відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду, а ОСОБА_1 було заподіяно матеріальну шкоду, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування такої шкоди за рахунок відповідача на користь позивачів.

Аргументи заявника про те, що він звільнений від кримінальної відповідальності до якої судом не притягався, а тому, на його думку, позовні вимоги протирічать вимогам Конституції України, є безпідставними, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності за амністією - є звільненням з нереабілітуючих підстав. Із аналізу частини другої статті 86 КК України, звільнення від покарання за амністією - не виправдовує особу у скоєних нею протиправних діяннях і не звільняє цю особу від відшкодування шкоди в цивільно-правовому порядку.

Також є безпідставними доводи заявника про не встановлення судами попередніх інстанцій належності на праві власності автомобіля саме ОСОБА_1 , оскільки такі аргументи заявника спростовуються постановою про притягнення особи як обвинуваченої від 27 вересня 2011 року ухваленої слідчим СВ РУ ГУ МВС України у місті Києві, а також постановою Деснянського районного суду міста Києва

від 03 листопада 2011 року про закриття кримінальної справи за амністією відносно ОСОБА_3 .

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 березня 2014 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 березня 2014 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська