Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.01.2021 року у справі №522/6374/19
Постанова КЦС ВП від 14.04.2022 року у справі №522/6374/19

Постанова

Іменем України

14 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 522/6374/19

провадження № 61-142св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Одеський національний медичний університет,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 листопада 2019 року у складі судді Варгаракі С. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С., у справі за позовом Одеського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат за навчання та виплаченої стипендії,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Одеський національний медичний університет звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат за навчання та виплаченої стипендії.

Позовну заяву мотивовано тим, що 07 липня 2009 року між Одеським національним медичним університетом та ОСОБА_1 укладено типову угоду № 254 про навчання за кошти державного бюджету з метою отримання вищої освіти. Цією угодою передбачено обов`язок ОСОБА_1 після закінчення навчання в Одеському національному медичному університеті відпрацювати три роки у закладі охорони здоров`я, куди її буде направлено за розподілом, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати до державного бюджету вартість цього навчання.

У червні 2015 року ОСОБА_1 закінчила університет та була направлена комісією по розподілу відповідно до направлення для проходження інтернатури та подальшого працевлаштування за державним замовленням до Амбулаторії загальної практики - сімейної медицини села Виноградівка Арцизького центру первинної медико-санітарної допомоги Управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації в якості лікаря загальної практики - сімейного лікаря. До проходження інтернатури та подальшого відпрацювання встановленого законодавством трирічного терміну ОСОБА_1 мала приступити з 01 серпня 2015 року.

Відповідно до листа директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» (далі - КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області») від 07 серпня 2018 року № 01-10/212 ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря-інтерна для проходження інтернатури за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина» згідно з наказом від 03 серпня 2015 року № 30.

31 липня 2017 року ОСОБА_1 на підставі наказу від 28 липня 2017 року № 17 звільнено з посади лікаря-інтерна у зв`язку із закінченням інтернатури за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина» відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за згодою сторін.

Після закінчення інтернатури ОСОБА_1 відмовилася відпрацьовувати три роки, з 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» не працює. Відповідно до розрахунків економічного відділу Одеського національного медичного університету за весь період з 01 вересня 2009 року до 30 червня 2015 року сума витрат на навчання ОСОБА_1 (без урахування стипендіального фонду) складає 65 164,00 грн.

Згідно з розрахунками Одеського національного медичного університету за період навчання з 2009 року до 2015 року ОСОБА_1 була виплачена стипендія в розмірі 14 697,57 грн.

Ураховуючи викладене, Одеський національний медичний університет просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь в інтересах державного бюджету України витрати на навчання за період з 2009 року до 2015 року в розмірі 65 164,00 грн; суму виплаченої стипендії за період з 2009 року до 2015 року в розмірі 14 697,57 грн та судові витрати у розмірі 1 921,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, позов Одеського національного медичного університету задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України суму витрат на навчання за період з 2009 року до 2015 року в розмірі 65 164,00 грн та суму виплаченої стипендії за вказаний період у розмірі 14 697,57 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суди виходили із того, що відповідач, закінчивши навчання на бюджетній формі в Одеському національному медичному університеті, за місцем направлення після закінчення інтернатури відмовилася відпрацьовувати три роки.

Отже, відповідачем не було дотримано вимоги частини другої статті 52 Закону України «Про освіту» та угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 07 липня 2009 року № 254 в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чумаченко С. О., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не повною мірою встановили фактичні обставини справи та не дослідили зібрані у справі докази, зокрема не звернули увагу на необґрунтованість відомостей щодо вартості навчання.

Крім того, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки ОСОБА_1 належним чином не повідомлено про час, день та місце розгляду справи.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від Одеського національного медичного університету не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чумаченко С. О., на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, зазначено, що справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, а тому відповідно до підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню, зупинено виконання рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 листопада 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року і витребувано з Арцизького районного суду Одеської області цивільну справу № 522/6374/19.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чумаченко С. О., не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

07 липня 2009 року між Одеським державним медичним університетом та ОСОБА_1 укладено угоду № 254, за умовами якої університет прийняв на себе обов`язки стосовно забезпечення навчання студента в університеті зі спеціальності «лікувальна справа» з метою отримання нею вищої освіти у відповідності з навчальними планами і загальними вимогами, що висуваються щодо підготовки лікарських кадрів за рахунок державного бюджету України; вся плата за цією угодою проводиться Міністерством охорони здоров`я України за рахунок бюджетних коштів відповідно до чинних нормативних актів.

Також цією угодою передбачено обов`язок ОСОБА_1 після закінчення навчання в Одеському національному медичному університетівідпрацювати три роки у закладі охорони здоров`я, куди випускник буде направлений за розподілом, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати до державного бюджету вартість цього навчання.

Відповідно до наказу Управління охорони здоров`я облдержадміністрації від 01 липня 2015 року № 130-К випускниця медичного факультету Одеського національного медичного університету 2015 року ОСОБА_1 направлена комісією по розподілу молодих спеціалістів на роботу в Амбулаторії загальної практики - сімейної медицини села Виноградівка КНП «Арцизький центр первинної медико-санітарної допомоги» на посаду лікаря - загальної практики - сімейного лікаря з 02 серпня 2015 року, призначена на посаду лікаря-інтерна КНП «Арцизький центр первинної медико-санітарної допомоги» для проходження 2 річної спеціалізації (1-й рік - 5 міс., 2-й рік - 7 міс.) за спеціальністю - загальна практика - сімейна медицина.

З листа КНП «Центр Первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» від 07 серпня 2018 року № 01-10/212 вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до наказу від 03 серпня 2015 року № 30 прийнята на посаду лікаря-інтерна для проходження інтернатури за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина». Відповідно до наказу від 28 липня 2017 року №17 ОСОБА_1 звільнена з посади лікаря-інтерна у зв`язку із закінченням інтернатури за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина» 31 липня 2017 року згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін. Після закінчення інтернатури ОСОБА_1 відмовилася відпрацьовувати три роки. З 01 серпня 2017 року і до даного часу ОСОБА_1 в КНП «Центр Первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» не працює.

Відповідно до акта Державної аудиторської служби України від 23 липня 2018 року № 04-21/12, складеного на підставі ревізії фінансово-господарської діяльності Одеського національного медичного університету за період з 01 травня 2015 року до 01 червня 2018 року, на виконання вимог пункту 4 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, та пункту 5 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367, Одеським національним медичним університетом після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладаються з ними угоди про підготовку фахівців із вищою освітою.

Відповідно до вимог пункту 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», пункту 8.14 Порядку № 992, пункту 6.21 Порядку № 367 особи, які навчалися за державним замовленням, зобов`язані відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років, а у разі не відпрацювання - відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання.

Під час ревізії шляхом співставлення списків відрахованих студентів та документів, що підтверджують працевлаштування, встановлено факти неприбуття випускників, які навчалися за державним замовленням, до інтернатури, до місця розподілу за державним замовленням, звільнення за невиконання навчальних планів. Зокрема, встановлено факт неприбуття до роботи у 2015 році ОСОБА_1 .

Витрати на навчання за державним замовленням (без урахування стипендіального фонду) ОСОБА_1 , за період з 01 вересня 2009 року до 30 червня 2015 року склали в загальній сумі 65 164,00 грн.

Згідно з розрахунковою відомістю за період з 01 вересня 2009 року до 30 червня 2015 року ОСОБА_1 отримала стипендії, премії, індексації в загальній сумі 14 697,57 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позову у цій справі є вимога Одеського національного медичного університету про стягнення з відповідача суми витрат на навчання за кошти державного бюджету та суми виплаченої їй стипендії у зв`язку з порушенням нею угоди про навчання за кошти державного бюджету з метою отримання вищої освіти.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судами встановлено і не спростовано відповідачем і матеріалами справи, що ОСОБА_1 , закінчивши навчання за кошти державного бюджету України в Одеському державному медичному університеті, відмовилась відпрацювати трирічний термін відповідно до направлення за державним замовленням.

Отже, ОСОБА_1 не було дотримано вимоги угоди № 254, укладеної 07 липня 2009 року між нею та Одеським державним медичним університетом, у частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, передбачено частиною другою статті 52 Закону України «Про освіту», пунктом 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» (чинна на час укладення угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2008 року № 070728) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367.

Відповідно до зазначених вище нормативних актів випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначено, що «вирішуючи спори про стягнення коштів за навчання судам слід керуватися таким. Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця.

На переконання Великої Палати Верховного Суду покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті, які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасних умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах» (пункти 66-68).

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 607/9099/15-ц (провадження № 61-694св17), від 19 вересня 2018 року у справі № 607/3690/17 (провадження № 61-1116св17), від 31 жовтня 2018 року у справі № 607/3681/17-ц (провадження № 61-26840св18 ), від 15 травня 2019 року у справі № 598/760/17 (провадження № 61-14476св18), від 30 січня 2019 року у справі № 607/3682/17 (провадження № 61-32084св18), від 26 червня 2019 року у справі № 607/7122/17-ц (провадження № 61-27937св18).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 , добровільно підписуючи угоду від 07 липня 2009 року № 254, погодилася на працевлаштування її навчальним закладом, отримала направлення на роботу та, навчаючись за кошти державного бюджету, погодилася відшкодувати вартість свого навчання у разі відмови відпрацювати не менше трьох років.

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чумаченко С. О., щодо необґрунтованості наданих відповідачем відомостей про вартість навчання, з огляду на таке.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем відомостей про вартість навчання відповідача.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чумаченко С. О., щодо неповідомлення ОСОБА_1 про дату і час розгляду справи, оскільки учасники справи було завчасно повідомлені про судове засідання 05 листопада 2020 року (а. с. 130, 132, 133, 141), заяви про відкладення розгляду справи не подавали, справу було розглянуто 05 листопада 2020 року за відсутності осіб, які беруть участь у справі, а дату ухвалення судового рішення правильно визначено з врахуванням положень частини п`ятої статті 268 ЦПК України, відповідно до яких датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення, тобто в даному випадку 30 листопада 2020 року.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували наведені вище норми матеріального права, надали належну оцінку правовим підставам та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року зупинено виконання рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року підлягає поновленню.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець