Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 558/9/18

провадження № 61-13892св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Демидівського районного суду Рівненської області від 13 грудня 2019 року під головуванням судді Олексюк А. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Шимківа С. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та його виділ в натурі,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

У лютому 2018 року, до початку підготовчого судового засідання, ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та його виділ в натурі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області від 13 грудня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Демидівського районного суду Рівненської області від 13 грудня 2019 року без зміни.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вмотивована тим, що неявка позивача та її представника в судове засідання, призначене на 13 грудня 2019 року, є повторною неявкою належно повідомленого позивача про час та місце слухання справи, а причини такої неявки визнані судом неповажними. Судом також враховано, що процесуальна поведінка сторони позивача за зустрічним позовом є недобросовісною, що в свою чергу зумовлює суд вживати заходів до запобігання зловживанню процесуальними правами.

Апеляційний суд також зазначав, що залишення зустрічного позову ОСОБА_2 без розгляду не порушує її права на повторне звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лавренчук О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Демидівського районного суду Рівненської області від 13 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник заявника вказує, що суддею, при розгляд справи у першій інстанції було самостійно здійснено розгляд заявленого їй відводу, а під час розгляду справи неодноразово демонструвала прихильність до сторони позивача.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Троцюк О. С. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу подану ОСОБА_2 в якому у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, вказуючи на необґрунтованість її доводів та просив продовжити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу посилаючись на те, що ухвалою Верховного Суду було встановлено строк для подання відзиву до 16 грудня 2020 року, проте копію касаційної скарги з додатками було отримано лише 18 грудня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника ОСОБА_1 та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2.

У поданому відзиві представник позивача вказував, що висновки судів попередніх інстанцій про залишення зустрічного позову без розгляду правильні. Численні неявки ОСОБА_2 та її представника у судові засідання є свідомим затягуванням розгляду справи та зловживанням процесуальними правами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Демидівського районного суду Рівненської області.

09 грудня 2020 року цивільна справа № 558/9/18 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

До початку підготовчого засідання відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та його виділ в натурі.

Ухвалою суду від 05 березня 2018 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та його виділ в натурі і об'єднано її з первісним позовом.

В судові засідання зокрема 11 жовтня 2019 року, 08 листопада 2019 року, 22 листопада 2019 року та 13 грудня 2019 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 до суду не з'явилась. Про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що підтверджується судовими повістками. Заяв про розгляд справи у її відсутність чи заяв щодо причин неявки в судові засідання до суду не подала.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Лавренчук О. В. у зазначені судові засідання також не з'явився, будучи належним чином повідомлений про їх час та місце проведення.

Подав до суду клопотання про перенесення судового розгляду, призначеного на 08 листопада 2019 року, на іншу зручну для суду дату. Клопотання обґрунтоване тим, що він не може з'явитися в судове засідання, у зв'язку з незапланованим призначенням на 9-00 год 08 листопада 2019 року слідчих дій за участю його підзахисного ОСОБА_3, що унеможливлює його участь в судовому засіданні в Демидівському районному суді, та просив наступну дати слухання справи узгодити з ним у телефонному режимі.

Слухання справи відкладено на 22 листопада 2019 року.

22 листопада 2019 року адвокат Лавренчук О. В. повторно не з'явився, подавши заяву про перенесення судового розгляду на іншу зручну для суду та учасників дату. Клопотання мотивує зайнятістю 22 листопада 2019 року о 14-30 год в судовому засіданні у Луцькому міськрайонному суді Волинської області щодо його довірительки ОСОБА_4 та участю 22 листопада 2019 року о 14-50 год у судовому засіданні у Волинському апеляційному суді у справі № 158/2715/19 щодо його підзахисного ОСОБА_5. В цьому клопотанні також просив наступну дати слухання справи узгодити з ним у телефонному режимі.

Слухання справи перенесено на 13 грудня 2019 року.

В цей день від Лавренчука О. В. до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки він зайнятий у слідчих діях у кримінальному провадженні.

Апеляційним судом встановлено, що клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншій справі, адвокат Лавренчук О. В., окрім зазначених вище дат, подавав до суду 20 червня 2019 року, 22 липня 2019 року та 13 грудня 2019 року.

В судовому засіданні апеляційного суду Лавренчук О. В. пояснив, що задовольняючи його клопотання про перенесення розгляду справи, суд першої інстанції узгоджував з ним дати наступних слухань.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Судами встановлено, що в судові засідання зокрема 11 жовтня 2019 року, 08 листопада 2019 року, 22 листопада 2019 року та 13 грудня 2019 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 до суду не з'явилась. Про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що підтверджується судовими повістками. Заяв про розгляд справи у її відсутність чи заяв щодо причин неявки в судові засідання до суду не подала.

Згідно з частиною 3 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною 1 статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальна права та обов'язки.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Лавренчук О. В. у зазначені судові засідання також не з'явився, будучи належним чином повідомлений про їх час та місце проведення.

Подав до суду клопотання про перенесення судового розгляду, призначеного на 08 листопада 2019 року, на іншу зручну для суду дату. Клопотання обґрунтоване тим, що не може з'явитися в судове засідання, у зв'язку з незапланованим призначенням на 9-00 год 08 листопада 2019 року слідчих дій за участю його підзахисного ОСОБА_3, що унеможливлює його участь в судовому засіданні в Демидівському районному суді, та просив наступну дати слухання справи узгодити з ним у телефонному режимі.

Слухання справи відкладено на 22 листопада 2019 року.

22 листопада 2019 року адвокат Лавренчук О. В. повторно не з'явився, подавши заяву про перенесення судового розгляду на іншу зручну для суду та учасників дату. Клопотання мотивує зайнятістю 22 листопада 2019 року о 14-30 год в судовому засіданні у Луцькому міськрайонному суді Волинської області щодо його довірительки ОСОБА_4 та участю 22 листопада 2019 року о 14-50 год у судовому засіданні у Волинському апеляційному суді у справі № 158/2715/19 щодо його підзахисного ОСОБА_5. В цьому клопотанні також просив наступну дати слухання справи узгодити з ним у телефонному режимі.

Слухання справи перенесено на 13 грудня 2019 року.

В цей день від Лавренчука О. В. до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки він зайнятий у слідчих діях у кримінальному провадженні.

Апеляційним судом встановлено, що клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншій справі, адвокат Лавренчук О. В., окрім зазначених вище, подавав до суду 20 червня 2019 року, 22 липня 2019 року та 13 грудня 2019 року.

В судовому засіданні апеляційного суду Лавренчук О. В. пояснив, що задовольняючи його клопотання про перенесення розгляду справи, суд першої інстанції узгоджував з ним дати наступних слухань.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Частинами 1 , 2 , 5 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого Частинами 1 , 2 , 5 статті 223 ЦПК України строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до Частинами 1 , 2 , 5 статті 223 ЦПК України судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.

З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення зустрічного позову ОСОБА_2 без розгляду.

Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги про те, що суддею, при розгляд справи у першій інстанції було самостійно здійснено розгляд заявленого їй відводу, а під час розгляду справи неодноразово демонструвала прихильність до сторони позивача не заслуговують на увагу з огляду на таке.

На час вирішення цієї заяви в Демидівському районному суду Рівненської області правосуддя здійснювали двоє суддів, а відповідно до частини 5 статті 40 ЦПК України якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Вказане також підтверджується змістом ухвали Демидівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2019 року, якою у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука О. В. про відвід головуючого судді Олексюк А. О. у справі за первинним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ спільного майна та його виділ в натурі відмовлено.

Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи без врахування висновку, викладеного у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бартая проти Грузії", відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що посилання у касаційній скарзі на висновок Європейського суду з прав людини у справі "Бартая проти Грузії" не є прийнятним, оскільки у вказаній справі зазначалося про розгляд національним судом справи без захисника, тоді як у цивільній справі участь у судовому засіданні беруть сторони, треті особи або їх представники, а не захисники (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 922/1191/13, від 04 лютого 2020 року у справі № 914/240/18).

Інші аргументи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та їм надана належна правова оцінка.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Демидівського районного суду Рівненської області від 13 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький