Історія справи

Постанова

Іменем України

14 лютого 2019 року

м. Київ

справа №552/1996/18

провадження № 61-43760св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року у складі судді Миронець О. К. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ :

У квітня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в якому просила припинити право власності ОСОБА_6 на частку в спільній частковій власності на домоволодіння, що складає

3/40 частин по АДРЕСА_1, сплативши з депозитного рахунку суду грошову компенсацію в сумі 86 200 грн; визнати за нею право власності на вказану частку домоволодіння, що належала відповідачу.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником 93/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Власником 3/40 частини вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями є ОСОБА_6

Відповідач у житловому будинку не проживає, її частка є незначною, тому припинення права власності на частку вказаного майно не завдасть їй істотної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 2 200 грн витрат на правову допомогу.

Повернуто ОСОБА_4 з депозитного рахунку, сплачені згідно квитанції від 04 квітня 2018 року грошові кошти у розмірі 86 200 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову, а саме знято арешт з 3/40 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, накладений ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2018 року.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що ОСОБА_6 зареєстрована і проживає у спірному житловому будинку, іншого житла не має, а частка у праві власності не є незначною. Припинення права власності відповідача на частку нерухомого майна, яке є єдиним належним їй на праві власності житлом, завдасть їй істотної шкоди та порушить принцип рівності прав співвласників, який забороняє обмеження прав одних співвласників за рахунок інших.

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про те, що належна відповідачу частка у будинку не є незначною, оскільки цієї частки недостатньою для утворення окремої частини житлового будинку. Припинення права власності відповідача на частку житлового будинку не завдасть їй істотної шкоди, оскільки остання не проживає у спірному будинку, а її частка у власності є незначною, що підтверджується висновком експерта. Висновки судів про факт реєстрації місця проживання відповідача у спірному будинку та її фактичне проживання у ньому ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються належними доказами. Судами не враховано, що ОСОБА_6 не проживає по АДРЕСА_1 понад 5 років, а фактично мешкає у квартирі свого чоловіка.

Також у касаційній скарзі позивач посилається на неправильність висновків судів про стягнення на користь відповідача 2000 грн витрат на правову допомогу та відсутність будь-яких обґрунтованих розрахунків цих витрат.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти доводів позивача заперечувала, просила залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень або пояснень до суду не направили.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При цьому право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Установивши, що ОСОБА_6 та її діти - ОСОБА_11, 01 липня 1991 року, та ОСОБА_10, 09 серпня 1997 року, зареєстровані та проживають у спірному житловому приміщенні, користуються ним та земельною ділянкою, що до нього прилягає, іншого зареєстрованого на праві власності житла ОСОБА_6 не має, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що припинення права власності відповідача на частку нерухомого майна, яке є єдиним належним їй на праві власності житлом, завдасть їй істотної шкоди та порушить принцип рівності прав співвласників, який забороняє обмеження прав одних співвласників за рахунок інших.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, оскільки немає достатніх правових підстав для припинення права власності ОСОБА_6 на належну їй частку в праві спільної часткової власності на квартиру.

Доводи касаційної скарги позивача про неможливість виділення належної відповідачу частки у натурі в окреме житлове приміщення, не спростовують наведені вище висновки судів та не є підставою для припинення права власності відповідача на частину належного їй житлового приміщення, оскільки відсутність технічної можливості реального поділу об'єкта нерухомого майна - не є безумовною підставою для припинення права власності власника на відповідну частку майна, а допускається лише за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї і, що така шкода не буде істотною. В даному випадку судами встановлено істотність шкоди, яка може бути завдана відповідачу припиненням її частки у спільному майні, яка є єдиною її власністю та житлом.

Доводи касаційної скарги позивача про проживання відповідача за адресою свого чоловіка не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про істотність завдання шкоди інтересам відповідача у разі припинення її частки у спільній частковій власності, а також встановлені судами обставини щодо її реєстрації та проживання у спірному домоволодінні разом з дітьми. Вказані доводи були предметом перевірки судами під час розгляду справи та їм надана належна оцінка, зокрема, що матеріали справи не містять даних про наявність у відповідача іншого житла, крім спірного приміщення, яким би вона мала право користуватись на законних підставах.

Посилання у касаційній скарзі на недоведеність факту реєстрації відповідача за адресою спірного домоволодіння спростовуються матеріалами справи, в тому числі довідкою управління реєстрації, зняття реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради, направленої на запит суду першої інстанції.

Стягнення витрат на правову допомогу відповідає вимогам процесуального закону.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська