Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 939/1280/22

провадження № 61-13851св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Тетерівське лісове господарство»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Косів Леонід Теодорович, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,

від 03 серпня 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернуласядо суду з позовом до

ДП «Тетерівське лісове господарство» про відшкодування моральної шкоди.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона з 09 липня 2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та проживала разом з ним однією сім`єю.

3. ОСОБА_2 працював в ДП «Тетерівський лісгосп» на посаді водія.

4. 19 квітня 2022 року під час виконання своїх трудових обов`язків, у робочий час внаслідок наїзду автомобіля на вибуховий пристрій, який залишено військовослужбовцями держави-окупанта, ОСОБА_2 загинув.

5. За результатами проведення спеціального розслідування нещасного випадку складено відповідний акт за формою Н-1, яким підтверджено, що вказаний нещасний випадок стався в робочий час, під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків.

6. Посилалася на те, що у зв`язку з втратою чоловіка вона зазнала тяжких моральних страждань.

7. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на свою користь відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

8. ДП «Тетерівський лісгосп» заперечувало проти задоволення позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що проведеним спеціальним розслідуванням нещасного випадку, що стався 19 квітня 2022 року, не було встановлено вини роботодавця у його настанні. Зазначало, що зазначений нещасний випадок стався хоч і в робочий час та при виконанні ОСОБА_2 трудових обов`язків, однак внаслідок дії обставин непереборної сили. Зауважувало, що потерпілий знав про особливу небезпеку проведення робіт на територіях, де відбувалися бойові дії.

9. Отже у цій справі вирішувалося питання наявності підстав для відшкодування роботодавцем моральної шкоди, завданої близьким родичам загиблого працівника, смерть якого сталася при виконанні трудових обов`язків внаслідок воєнних (бойових) дій на території України.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Бородянського районного суду Київської області у складі судді Міланіч А. М. від 28 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ДП «Тетерівський лісгосп» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нещасний випадок з потерпілим ОСОБА_2 стався у тому числі з вини відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці працівників на підприємстві, а тому позивачка, як його дружина, яка зазнала непоправної втрати рідної людини, має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди. Заявлений позивачкою розмір такого відшкодування суд вважав таким, що відповідає глибині моральних страждань, а також принципам розумності та справедливості.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

12. Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Тетерівський лісгосп» задоволено. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків судів першої інстанції щодо наявності правових підстав для покладення обов`язку з відшкодування завданої позивачці моральної шкоди на відповідача. Зазначено, що відповідач не вчиняв будь-яких дій, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого, що було підтверджено актом спеціального розслідування групового нещасного випадку. ОСОБА_2 мав можливість відмовитися від виконання відповідного розпорядження, якби була створена виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я, проте приступив до виконання своїх функціональних обов`язків, самостійно визначивши на власний розсуд безпечний маршрут.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 21 вересня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Косів Л. Т., подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року та залишити в силі рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року.

15. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,

що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановахВерховного Суду України від 10 жовтня 2011 року у справі

№ 6-46цс11, від 07 листопада 2011 року у справі № 6-41цс11, а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що нещасний випадок, який стався з її чоловіком, настав у зв`язку з виконанням останнім своїх трудових обов`язків за розпорядженням відповідача. Зазначає, що ДП «Тетерівський лісгосп», не маючи документів про розмінування території, видало усне розпорядження своєму працівнику та оформило шляховий лист на службовий вантажний автомобіль, направивши його у небезпечну місцевість. Вважає, що відповідач, достовірно знаючи про небезпеку, не забезпечив ОСОБА_2 безпечні умови праці.

17. Висновки суду апеляційної інстанції щодо самостійного визначення потерпілими маршруту руху суперечать встановленим актом спеціального розслідування обставинам, зокрема, що маршрут слідування автомобіля визначав шляховий лист.

18. Належних доказів наявності у відповідача даних про розмінування території та дозволу на проведення робіт на спірній ділянці матеріали справи не містять. Вважає, що підстави для звільнення відповідача від відповідальності відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

20. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженняпостанови Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 939/1280/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

21. 01 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

23. 07 листопада 2023 року ДП «Тетерівський лісгосп» подало відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

24. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції належним чином встановив фактичні обставини справи та надав належну правову оцінку висновку комісії з розслідування нещасного випадку, правильно врахувавши відсутність вини відповідача у його настанні. Наполягає, що смерть

ОСОБА_2 настала внаслідок дії вибухонебезпечного предмету, а не службового автомобіля, в якому він перебував. За цим фактом відкрито кримінальне провадження.

25. Зауважує, що до настання зазначеного нещасного випадку, підприємству не було відомо про те, що територія, де він стався, була замінована, з огляду на те, що вона не була окупована, а неподалік від безпосереднього місця, де стався нещасний випадок, інші працівники лісгоспу виконували свої службові обов`язки і ними не було виявлено жодних небезпечних предметів. Вважає, що потреби в отримання документів, які б свідчили про розмінування, не було.

26. Зосереджує увагу на тому, що підприємством створені безпечні умови праці з дотриманням вимог законодавства у сфері охорони праці. ОСОБА_2 мав можливість відмовитися від роботи, яка небезпечна для його життя та здоров`я, натомість приступив до її виконання та самостійно визначив маршрут слідування, що підтвердив другий потерпілий від зазначеного нещасного випадку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27. ОСОБА_2 був чоловіком ОСОБА_1 і працював на посаді водія автотранспортних засобів транспортного цеху ДП «Тетерівський лісгосп».

28. 18 квітня 2022 року ОСОБА_2 отримав усне розпорядження від начальника транспортного цеху ДП «Тетерівський лісгосп» Савченка С. Д. про те, що 19 квітня 2022 року він разом із старшим майстром лісу ОСОБА_3 повинен займатись вивезенням лісопродукції з кварталу 53 виділу 3 Мирчанського лісництва.

29. 19 квітня 2022 року, близько 07 год. 30 хв., ОСОБА_2 прийшов на роботу, отримав шляховий лист та вантажним автомобілем марки КАМАЗ 43101, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , поїхав у с. Поташня Бородянського району Київської області за старшим майстром лісу ОСОБА_3 , після чого вони разом заїхали до лісу та, проїхавши приблизно 3 км по лісовій дорозі, наїхали на вибуховий пристрій, внаслідок чого стався вибух, ОСОБА_2 загинув на місці, а ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження.

30. Згідно з актом спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 19 квітня 2022 року близько 08 год. 30 хв., форми Н-1/П від 29 липня 2022 року, вказаний нещасний випадок стався в робочий час, під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків. Осіб, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, не встановлено.

31. З пояснювальної записки старшого майстра лісу ОСОБА_3 , що міститься в матеріалах розслідування нещасного випадку, встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , отримавши усне завдання від керівництва стосовно вивезення лісопродукції, сівши до автомобіля, самостійно визначили маршрут, який на їхню думку був безпечним, оскільки 15 квітня 2022 року ОСОБА_3 був задіяний в ліквідації пожежі, під час якої частково їхав по тій дорозі, де стався нещасний випадок, до того ж цей маршрут був перевірений Збройними Силами України та повідомлено, що ця ділянка безпечна для користування.

Позиція Верховного Суду

32. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

33. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

37. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

38. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини (частини перша та друга статті 27 Конституції України).

39. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці) частина четверта статті 43 Конституції України).

40. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства (частина перша статті 6 Закону України «Про охорону праці»).

41. Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

42. Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування України про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог (частина перша статті 23 Закону України «Про охорону праці»).

43. Статтею 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

44. Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця (частина перша статті 160 КЗпП України).

45. Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

46. За змістом статей 23 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

47. Про порядок вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи під час виконання трудових обов`язків було зазначено Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19, згідно з висновками якої вирішення питання про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

48. Відповідно до статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

49. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП «Тетерівський лісгосп» та в робочий час, при виконанні трудових обов`язків, здійснюючи керування службовим вантажним автомобілем, загинув внаслідок наїзду на вибуховий пристрій, ймовірно встановлений комбатантами держави-окупанта. Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку від 20 липня 2022 року, складеного за формою Н-1/П, встановлено: вид події: події суспільного життя (страйк, оголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо); причини: техногенні, природні, екологічні та соціальні - соціальний конфлікт (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо). На підставі зазначеного комісією зі спеціального розслідування одноголосно вирішено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 є таким, що пов`язаний з виробництвом, однак осіб, дії або бездіяльність яких призвела до настання нещасного випадку, комісією не встановлено.

51. Нещасним випадком визнається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо (пункт 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337).

52. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій керувалися обставинами щодо доведення вини ДП «Тетерівський лісгосп» при виконанні вимог статей 153 160 КЗпП України, статті 13 Закону України «Про охорону праці», що може мати наслідком відшкодування позивачці моральної шкоди на підставі статей 23 1167 1168 ЦК України.

53. Колегія суддів зазначає, що передбачені статтею 237-1 КЗпП України, статтями 23 1167 1168 ЦК України положення передбачають загальні умови для відшкодування моральної шкоди. Водночас, згідно з встановленими у цій справі фактичними обставинами, нещасний випадок, який стався 19 квітня 2022 року з потерпілим ОСОБА_2 , мав місце неподалік с. Стара Буда на лісовій дорозі Мирчанського лісництва квартал 56 виділ 17, на території, яка була у березні 2022 року була окупована військами держави-окупанта, які залишили на цій території багато вибухо-небезпечних предметів (пункт 3 акту спеціального розслідування групового нещасного випадку від 20 липня 2022 року). Крім того, у визначенні виду події та її причини нещасного випадку комісією зі спеціального розслідування зазначено війну (пункт 5 зазначеного вище акту).

54. Слід враховувати, що інженерне забезпечення - є одним з основних видів бойового забезпечення, воно являє собою комплекс інженерних завдань і заходів, що виконуються для досягнення успіху в бою. Незалежно від виду бою, в якому влаштовуються інженерні загородження, вони за конструкцією, розташуванням на місцевості повинні відповідати задуму бою; забезпечувати високу ефективність і раптовість впливу на противника; допускати швидке встановлення (влаштування) на місцевості із застосуванням засобів мінування. Основу інженерних загороджень складають мінно-вибухові загородження, які влаштовуються у вигляді мінних полів, груп мін, одиночних мін, а також різних фугасів та зарядів, що використовуються з метою влаштування руйнувань.

55. Міни, що встановлюються попри заборону відповідно до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію та додаткового протоколу II до неї, є особливо небезпечними.

56. Загибель ОСОБА_2 очевидно є непоправною втратою для ОСОБА_1 та спричиняє сильні моральні страждання. Однак за ці моральні страждання роботодавець - об`єкт критичної інфраструктури не може нести відповідальність, оскільки смерть ОСОБА_2 настала внаслідок проведення державою-окупантом на території України бойових дій.

57. Колегія суддів вважає, що судами не встановлено порушень з боку ДП «Тетерівський лісгосп» приписів статей 153 160 КЗпП України, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці».

58. У цьому контексті колегія суддів враховує встановлений на підставі спеціального розслідування групового нещасного випадку факт дотримання відповідачем вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», забезпечення організації роботи з питань охорони праці на підприємстві в задовільному стані, проведення навчань, вступних, первинних та повторних інструктажів з питань охорони праці, згідно з вимогами Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (пункт 3 акту спеціального розслідування групового нещасного випадку від 20 липня 2022 року).

59. У цій справі не доведено, що роботодавцю було відомо про продовження бойових дій у районі Мирчанського лісництва та замінування доріг чи ділянок лісу одиночними мінами.

60. Також судами не встановлено обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від одиночного вибухового пристрою, ймовірно встановленого протягом березня-квітня 2022 року комбатантами держави-окупанта на лісовій дорозі.

61. У той же час ДП «Тетерівський лісгосп» провело належне розслідування нещасного випадку на виробництві. У позовній заяві ОСОБА_1 повідомила, що за фактом загибелі її чоловіка управлінням СБУ у Київській області проводиться досудове розслідування.

62. Під час проведення військових операцій необхідно постійно дбати про безпеку цивільного населення, цивільних осіб та цивільних об`єктів. Слід ужити усіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об`єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму (норма 15 дослідження Міжнародного Комітету Червоного Хреста «Звичаєве міжнародне гуманітарне право», яке є збіркою практики держав у сфері міжнародного гуманітарного права з метою виявлення норм, що набули характеру звичаєвих і вперше опубліковане видавництвом Кембриджського університету у 2005 році).

63. Держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на рф як на державу, що здійснює окупацію (частини п`ята та дев`ята статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

64. Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо, зокрема за таким напрямом: людські втрати та пов`язані з ними соціальні витрати - напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли внаслідок збройної агресії рф, а також витрати, пов`язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг (пункт 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 20 березня 2022 р. № 326

65. Велика Палата Верховного Суду викладала правові висновки щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією, зокрема у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (щодо відшкодування державою завданої терористичним актом майнової шкоди (у розмірі реальної вартості майна) через пошкодження об`єкта комерційної нерухомості на підконтрольній Україні території в м. Маріуполі); від 22 вересня 2020 року у справі № 910/378/19 (щодо відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству внаслідок викрадення належного товариству обладнання на підконтрольній Україні території, де проводилася АТО), від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 (щодо відшкодування державою моральної шкоди, завданої через смерть матері, що настала внаслідок терористичного акту на непідконтрольній Україні території, де проводилася АТО). Крім того, Верховним Судом сформовано висновок щодо обмеження судового імунітету рф у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором (постанови Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19, від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц).

66. Відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

67. Водночас, з метою підтримки осіб, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії рф проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, а у разі загибелі (смерті) зазначених осіб - на підтримку членів їхніх сімей, було прийнято Закон України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії рф проти України».

68. Згідно з частинами першої, другою статті 1 зазначеного Закону, право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю мають особи з числа працівників об`єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії рф проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам.

69. У разі загибелі (смерті) осіб, зазначених у частині першій цієї статті, у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії рф проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю призначається і виплачується членам їхніх сімей.

70. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у частині першій цієї статті, належить один із подружжя, який не одружився вдруге (пункт 2 частини третьої статті 1 зазначеного Закону).

71. Порядок та розмір надання такої допомоги визначені статтями 2, 3 цього Закону.

72. Якщо особа одночасно має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги, одноразової страхової виплати або одноразової компенсації за шкоду життю та здоров`ю, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється виключно в порядку та розмірах, визначених цим Законом. Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю виплачується за рахунок коштів державного бюджету (частини четверта, сьома статті 3 Закону).

73. Крім того, частиною четвертою статті 6 Закону встановлено, що до завершення формування реєстру об`єктів критичної інфраструктури відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» перелік об`єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

74. Об`єктами критичної інфраструктури - є об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

75. З огляду на основний вид діяльності ДП «Тетерівський лісгосп» (02.10 лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві), а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року

№ 1109 Перелік секторів критичної інфраструктури, вказане підприємство, яке здійснює діяльність з ведення лісового господарства, відноситься до об`єктів критичної інфраструктури.

76. Враховуючи строки та порядок проведення розмінування, працівники лісового господарства, які працюють безпосередньо у лісовій смузі, мають високий ризик контакту із встановленими при проведенні воєнних (бойових) дій вибуховими пристроями.

77. Враховуючи, що смертельний нещасний випадок, який мав місце 19 квітня 2022 року з водієм ДП «Тетерівський лісгосп» (об`єкту критичної інфраструктури) під час виконання ним трудових обов`язків, стався саме у зв`язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій у районі, в якому такі дії проводилися (на території Київської області у лютому-березні 2022 року), внаслідок спрацювання одиночного вибухового пристрою, то відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути за обставин цієї справи покладені на ДП «Тетерівський лісгосп», який відноситься до сфери критичної інфраструктури.

78. Колегія суддів зауважує, що передбачений державою Україна розмір грошової допомоги у зв`язку із загибеллю працівника об`єктів критичної інфраструктури гарантує можливість отримання позивачкою справедливої сатисфакції понесених моральних страждань, з огляду, зокрема, на те, що є значно вищим, ніж заявлений ОСОБА_1 розмір відшкодування моральної шкоди у справі, яка переглядається в касаційному порядку.

79. З урахуванням наведеного, апеляційний суд хоч і дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для покладення на роботодавця обов`язку з відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі ОСОБА_2 , який стався з працівником 19 квітня 2022 року, однак помилився щодо мотивів такої відмови.

80. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, четверта статті 412 ЦПК України).

81. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції змінити та викласти її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині підстави для зміни постанови апеляційного суду відсутні.

Керуючись статтями 402 403 409 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Косів Леонід Теодорович, задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович