Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.12.2023 року у справі №279/4170/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 279/4170/22

провадження № 61-2742св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод МДФ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б., та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2022 року у складі судді Недашківської Л. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (далі - ПрАТ «Коростенський завод МДФ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі - ТОВ «УХЛК») про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання.

В обґрунтування позову зазначав, що проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , поблизу якого здійснюють свою діяльність ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК». Протягом всього часу, від дня відкриття підприємств, зазначеними суб`єктами господарювання грубо порушується його право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання, створюється ризик та загроза життю та здоров`я, ризик виникнення найнебезпечніших хвороб, які в подальшому можуть призвести до смерті. Разом із сусідами - іншими мешканцями, проживаючими по АДРЕСА_1, він неодноразово звертався до місцевих органів влади, контролюючих органів щодо масового порушення конституційних, екологічних прав зі сторони відповідачів. Однак, заходи досудового врегулювання вказаного питання не дали результатів, а порушення відповідачів мають триваючий характер.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК»на свою корить по 200 000 грн з кожного на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря й стану довкілля на території домоволодіння позивача, з іншої сторони. При цьому, установивши, що позивач дізнався про порушення свого права з висновку експертизи від 12 липня 2019 року, відповідно до якої діяльність відповідачів призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами, а позов подано 08 вересня 2022 року, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк позовної давності, наслідком чого є відмова у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення у справі, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Коростенський завод МДФ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн та судовий збір в розмірі 2 481 грн.

Стягнуто з ТОВ «УХЛК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн та судовий збір в розмірі 2 481 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що висновки місцевого суду про доведеність факту порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря та причинно-наслідкового зв`язку між їх діяльністю та забрудненням атмосферного повітря на території садиби позивача є правильними.

При цьому апеляційний суд вважав безпідставними висновки місцевого суду про відмову у задоволенні позову через пропуск строку позовної давності, зазначивши, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, завданої порушенням його права на безпечне для життя та здоров`я довкілля, є вимогами, що випливають із порушень його особистих немайнових прав, на які, в силу вимог статті 268 ЦК України, позовна давність не поширюється.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22 лютого 2023 року ПрАТ «Коростенський завод МДФ» через засоби поштового зв`язку звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 50 000 грну відшкодування моральної шкоди і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

03 березня 2023 року ТОВ «УХЛК» подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та в частині стягнення з нього 50 000 грну відшкодування моральної шкоди і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційні скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

15 вересня 2023 року від ТОВ «УХЛК» до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач підтримав вимоги касаційної скарги.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та витребувано матеріали цивільної справи.

10 березня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «УХЛК».

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_1 .

Поряд з його будинком, по АДРЕСА_2 , розташовані ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК».

Діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ», за основним видом КВЕД 16.21 - виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону, здійснюється на підставі: дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 26 грудня 2016 року № 1810700000-61 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років, з 26 грудня 2016 року по 26 грудня 2023 року; дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 квітня 2017 року № 1810700000-61а на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років, з 11 квітня 2017 року по 11 квітня 2024 року; експертного звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» № 149/14 щодо розгляду проектної документації по проекту (позитивний) «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли по вул. Жовтневій, 11-б в м. Коростені » на замовлення ПрАТ «Коростенський завод МДФ» від 09 лютого 2015 року; висновку Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 лютого 2017 року № 7-03/13-2647/10-17 за матеріалами оцінки впливу на навколишнє природне середовище «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли по вул. Жовтневій ,11-б в м. Коростені », за зверненням ПрАТ «Коростенський завод МДФ», згідно з яким визнано екологічну допустимість прийнятих у наданих матеріалах рішень та надано їм позитивну оцінку за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства України.

Діяльність ТОВ «УХЛК», за видом КВЕД 16.10 - лісопильне та стругацьке виробництво, а також за видом КВЕД 16.23 - виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, здійснюється на підставі: експертного звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 30 грудня 2015 року № 120/15 щодо розгляду проектної документації по проекту «Будівництво деревообробного комбінату по вул. Жовтневій, 11-б в м. Коростені» на замовлення ТОВ «УХЛК», згідно з яким виявлено помилки та зроблено ряд зауважень до проектної документації; дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 січня 2016 року № ГУ115160191278 щодо будівництва деревообробного комбінату по вул. Жовтневій, 11-б в м. Коростені , ТОВ«УХЛК»; сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії IV-№ 165170521474 від 21 лютого 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта деревообробного комбінату по вул. Жовтневій, 11-б в м. Коростені ; сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії IV № 163171920848 від 11 липня 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта деревообробного комбінату по вул. Жовтневій, 11-б в м. Коростені ; дозволу Житомирської обласної державної адміністрації від 26 квітня 2017 року № 1810700000-116 на викиди ТОВ «УХЛК» забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 10 років, з 26 квітня 2017 року по 26 квітня 2027 року.

Згідно листа Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації ПрАТ «Коростенський завод МДФ» неодноразово (у 2012, 2013, 2014 та 2015 роках) перевірялися в ході планових та позапланових перевірок.

Під час проведення перевірок виявлялися ряд грубих порушень, таких як наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу.

Виявлені порушення фіксувалися актами перевірок, надавалися приписи з метою їх усунення, у 2012 році Державною екологічною інспекцією у Житомирській області винесено рішення про тимчасову заборону діяльності ПрАТ «Коростенський завод МДФ» до повного усунення порушень, а також обраховано збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 196 000 грн, які у подальшому були повністю відшкодовані.

Останньою перевіркою інспекції у 2015 році встановлено, що ПрАТ «Коростенський завод МДФ» усі необхідні документи екологічного характеру отримано, грубі порушення вимог природоохоронного законодавства усунуто.

Окрім того, у листі від 06 березня 2017 року Державна екологічна інспекція зазначила, що під час здійсненої в період з 26 жовтня 2016 року по 14 листопада 2016 року планової перевірки ПрАТ «Коростенський завод МДФ» виявлені наступні порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано під час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний склад викидів забруднюючих речовин, а також позитивний висновок державної експертизи по робочому проекту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли, джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стартова труба відводу димових газів енергоблоку) не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб.

Протягом періоду з 22 по 29 червня 2017 року проводилась позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». За результатами даної перевірки виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, а саме: не пронумеровані джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; не надані документи у галузі охорони атмосферного повітря: паспорти газоочисних установок на джерелах викидів, інструкцію з експлуатації ГОУ, наказ про призначення осіб, відповідальних за технічний стан ГОУ, журнали проведення поточних та планових ремонтів та обліку робочого часу ГОУ, довідки щодо постановки на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря.

Позивач в обґрунтування вимог послався на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, у справі № 283/518/17-ц за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Коростенський завод МДФ», ТОВ «УХЛК» про припинення діяльності юридичних осіб та відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням відповідачами прав позивача на безпечне довкілля, як на таке, що ухвалене в аналогічній справі.

Під час розгляду справи № 283/518/17 було проведено комісійну інженерно-екологічну експертизу № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року та зазначено, що дослідження повітря здійснювалося й на території домогосподарства позивача по АДРЕСА_1 .

З висновку експертизи слідує, що діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК»(як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами.

Експертами також зазначено, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК» за межами санітарно-захисної зони.

За результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», враховуючи свідчення фахівців, які проводили відбір проб та вимірювання, встановлено, що стаціонарні джерела викидів, на яких відбирались проби та проводились вимірювання, не працювали в максимальному режимі (працювали з потужністю 0,25 - 4 % від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та 13 % від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ТОВ «Українська холдингова компанія»). Разом з тим, навіть при такому режимі роботи стаціонарних джерел викидів у житловій забудові спостерігались перевищення граничнодопустимої концентрації суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом (пилу) та груп сумацій.

На підставі викладеного, експерти дійшли висновку, що при звичайних режимах роботи джерел викидів ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК» фактичні концентрації досліджуваних забруднюючих речовин в житловій забудові значно вищі за виявлені та, ймовірно, перевищують ГДК м.р.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2022 року не є предметом касаційного перегляду , оскільки постановою Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2023 року воно скасовано та апеляційним судом ухвалено нове судове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції

відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною першою статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

За змістом пунктів «а», «з» статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище; подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров`ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Стаття 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

Статтею 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Частиною першої та другою статті 293 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» зазначив, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня.

Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»).

Забруднення довкілля є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України»).

У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути безпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною порівняно з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричинені облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу, були достатньо тісно пов`язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних чи душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Встановивши факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля де проживає позивач, з іншої, до чого призводить така діяльність відповідачів, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 .

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 279/3026/20.

При визначенні розміру відшкодування суд врахував характер порушених прав позивача та обґрунтовано стягнув на його користь по 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди з кожного з відповідачів.

При цьому правильними є висновки апеляційного суду про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яке є невід`ємним від права людини на життя, на яке, в силу вимог статті 268 ЦК України, не поширюються вимоги про позовну давність.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційних скарг про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявниками постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов