Постанова

Іменем України

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 691/481/18

провадження № 61-5280св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Мліївська сільська рада Городищенського району Черкаської області, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3) постійно проживає в м. Шпола Черкаської області. ЇЇ батьками були: батько - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася її рідна сестра ОСОБА_6, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 одружилася з ОСОБА_7 та змінила прізвище з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_8". В шлюбі у неї народився син, племінник позивача, ОСОБА_9.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 померла. Після її сестри ОСОБА_10, її син ОСОБА_9 спадщину на своє ім'я не переоформив, оскільки є особою, яка фактично прийняла спадщину після смерті матері.

Після смерті ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини звернувся його двоюрідний дядько - ОСОБА_2, за заявою якого була відкрита спадкова справа.

На момент смерті, її сестра ОСОБА_10 мала у власності земельну частку (пай), площею 1,84 га, яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району, Черкаської області, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Позивач вважала, що вона є єдиною спадкоємицею майна померлої сестри та померлого рідного племінника, що фактично прийняв спадщину після своєї матері, оскільки їхні батьки та її чоловік на даний час є померлими. Інших спадкоємців, крім неї, немає, оскільки вона є найближчою родичкою за ступенем спорідненості з її рідним померлим племінником.

У вересні 2017 року вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_10, але нотаріус в усній формі відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи тим, що вона пропустила шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, тому їй було запропоновано звернутися до суду з цим позовом.

Позивач зазначала, що вона має тяжкий фізичний стан, через який не мала змоги вчасно подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. З 2001 року вона хворіє на посттромбофибитичний синдром обох кінцівок, набряково-виразкової форми з вираженим больовим синдромом, порушення кровообігу ІІІ ступеню, деформуючий артроз кульшових суглобів, гіпертонічна хвороба серця, має інвалідність 2 групи. Вона позбавлена можливості самостійно рухатися та потребує стороннього догляду, що підтверджується довідкою Шполянської центральної районної лікарні від 11 грудня 2017 року та довідкою МСЕК про інвалідність 2 групи.

Просила суд визначити їй додатковий строк у три місяці з дня вступу рішення суду в законну силу, який необхідний для подання нею заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори Городищенського районної нотаріальної контори Черкаської області, після смерті її рідної сестри - ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, та після смерті її рідного племінника - ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, який є таким, що фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері - її рідної сестри - ОСОБА_10.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність хвороб у позивача не було тією підставою, яку судом можна було б визнати такою, яка об'єктивно перешкоджала звернутись їй до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, а позивач звернулася до суду з вказаним позовом 27 квітня 2018 року, тобто більше ніж через шість років, при цьому знайшовши можливість, зокрема через представника, пред'явити свої права на спадщину.

Позивач не надала суду відмови нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_9 та доказів щодо врегулювання спору у досудовому порядку, зокрема шляхом звернення до спадкоємця, який прийняв спадщину для надання їй згоди на подання нею заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, хоча достеменно знала, що такий спадкоємець є.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач має тяжкий фізичний стан, через який не змогла вчасно звернутися із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, суд не надав належної оцінки медичним документам.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мліїв Городищенського району Черкаської області, померла ОСОБА_10 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 05 січня 2018 року, а. с. 22).

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 17 січня 2012 року, а. с. 23).

З довідки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Симиренківське" (СТОВ "Симиренківське") с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області від 20 вересня 2017 року № 104 вбачається, що за життя ОСОБА_10 була власником земельної частки (паю) в СТОВ "Симиренківське" в розмірі 1,84 га, земельна ділянка № НОМЕР_3, сертифікат № 0146367 (а. с. 25).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Мліївської сільської ради від 05 січня 2018 року № 12, ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно із записами у погосподарській книзі № 49 на 2016-2020 роки, була головою домогосподарства на АДРЕСА_1. Інших зареєстрованих та проживаючих осіб, у тому числі малолітніх і неповнолітніх, немає (а. с. 16).

Довідкою Виконавчого комітету Мліївської сільської ради від 07 березня 2018 року № 128 встановлено, що ОСОБА_10 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала на АДРЕСА_1. Разом з померлою до дня її смерті проживав однією сім'єю та вів спільне господарство син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 17).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Мліївської сільської ради від 07 березня 2018 року № 129 ОСОБА_9 до дня смерті проживав на АДРЕСА_1 (а. с. 18).

ОСОБА_10 є рідною сестрою позивача ОСОБА_1, факт спорідненості яких встановлено рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року (а. с. 31-33).

ОСОБА_2 здійснив поховання за власні кошти ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (довідка Виконавчого комітету Мліївської сільської ради від 07 березня 2018 року № 130, а. с. 19).

ОСОБА_2 прийняв спадщину після ОСОБА_9 в установленому законом порядку.

З метою прийняття спадщини, після покійної сестри ОСОБА_10, позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса.

Постановою приватного нотаріуса Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Соколової О. М. від 05 січня 2018 року № 3/02-14, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_10, у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини, відсутністю документу, що підтверджує родинні стосунки та правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) (а. с. 24).

Син ОСОБА_10 - ОСОБА_9 був спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері та фактично прийняв спадщину, тому ОСОБА_1, яка є спадкоємцем другої черги за законом після смерті сестри, не має право на отримання спадщини після смерті ОСОБА_10.

Доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті племінника ОСОБА_9 матеріали справи не містять, як і не містять вмотивованої відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_9.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина 3 статті 1272 ЦК України).

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Встановивши, що ОСОБА_1 із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після племінника ОСОБА_10 не зверталась і рішення з цього приводу нотаріусом не приймалось, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за відсутності доказів щодо врегулювання спору у досудовому порядку, зокрема шляхом звернення до спадкоємця, який прийняв спадщину для надання їй згоди на подання нею заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, за відсутності постанови нотаріуса про відмову їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, відсутні підстави вважати порушеними її спадкові права, а отже позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини є передчасними та необґрунтованими.

Крім того, суди врахували, що ОСОБА_1 як на поважність пропуску шестимісячного строку, після смерті сестри та племінника, для подачі заяви нотаріусу, зазначала про тяжкий фізичний стан, хронічні хвороби та інвалідність.

Із наданих позивачем довідок вбачається, що ОСОБА_1 може працювати касиром, вахтером, а тому підстав вважати, що вона не мала фізичної можливості особисто подати заяву нотаріусу немає. Наявність хронічних захворювань та інвалідність позивача не є поважними причинами пропуску вказаного строку та не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали б позивачу, у встановлений законом строк, звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень статті 1272 ЦК України.

ОСОБА_1 вже зверталась до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якій зазначала ті ж причини пропуску шестимісячного строку, на підтвердження чого надавала ті ж самі докази, а в постанові Апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після сестри ОСОБА_10, дана оцінка наданим позивачем довідкам та викладені висновки щодо відсутності поважності причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, в установлений законом шестимісячний строк, після смерті рідної сестри ОСОБА_10.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач має тяжкий фізичний стан, через який не змогла вчасно звернутися із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, суд не надав належної оцінки медичним документам, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Верховний Суд звертає увагу, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська