Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2018 року у справі №638/8636/17

Постанова

Іменем України

13 травня 2020 року

м. Київ

справа № 638/8636/17-ц

провадження № 61-40480 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: прокуратура Полтавської області, Державна казначейська служба України;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у складі судді Семіряда І. В. від 24 жовтня

2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Піддубного Р. М.,

від 20 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 11 квітня 2013 року

по 07 листопада 2016 року він неодноразово звертався до прокуратури

із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, однак у порушення вимог статті 214 КПК України його повідомлення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено не було, у зв`язку з чим він вимушений був оскаржувати бездіяльність відповідача у судовому порядку. На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Полтави від 12 березня 2014 року прокуратурою Полтавської області внесені відомості до ЄРДР за його заявою від 23 грудня 2013 року про вчинення кримінального правопорушення, за яким він є потерпілим. Незаконною бездіяльністю посадових осіб прокуратури Полтавської області йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що він на протязі тривалого часу був вимушений звертатися та відвідувати суди різних інстанцій щодо поновлення своїх порушених прав. У результаті незаконних дій посадових осіб прокуратури його стан здоров`я значно погіршився, у зв`язку з чим він, як інвалід 2 групи, був вимушений проходити відповідне лікування. Порушений його звичний ритм життя, що призвело до погіршення

та позбавлення можливості у реалізації своїх звичок та бажань, принижено його честь, гідність, що у свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути

з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодуванняморальної шкоди 647 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня

2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 10 тис. грн з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив

із того, що позивачем доведено факт заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями прокуратури, проте не обґрунтовано завищено розмір заявленої ним суми на відшкодування такої шкоди, а тому суд, виходячи із засад розумності та справедливості, визначив її розмір

у 10 тис. грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2018 року апеляційні скарги прокуратури Полтавської області та Державної казначейської служби України залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2017 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, які полягали у зміні його нормального життєвого ритму у зв`язку з необхідністю неодноразово звертатись до правоохоронних та судових органів

за захистом своїх прав, що підтверджується ухвалами суду щодо бездіяльності посадових осіб слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та прокуратури Полтавської області. При цьому суд керувався положеннями статті 56 Конституції України, статтями 23, 1173, 1174 ЦК України.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі заступника прокурора Полтавської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Дзержинського районного суду м. Харкова. Зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2017 року

до закінчення перегляду судових рішень у касаційному порядку.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади, призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника прокурора Полтавської областімотивована тим, що суди не врахували, що посадовими особами органів прокуратури Полтавської області будь-яких протиправних дій стосовно позивача вчинено не було. Сам факт звернення позивача із заявами до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про порушення його прав. Зазначає, що реалізація позивачем права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого та задоволення таких скарг слідчим суддею не свідчить про незаконність прийняття рішень, а зводяться до реалізації права на здійснення функцій контролю у порядку кримінального судочинства. Також судами не зазначено, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір на відшкодування моральної шкоди у 10 тис. грн та якими доказами це підтверджується.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу,

в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними

та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Незаконною бездіяльністю посадових осіб прокуратури Полтавської області йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що він на протязі тривалого часу був вимушений звертатися та відвідувати суди різних інстанцій щодо поновлення своїх порушених прав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У період з 2013 року по 2016 рік ОСОБА_1 неодноразово звертався

до прокуратури Полтавської області із заявами про вчинення у відношенні нього окремими посадовими особами прокуратури Полтавської області

та слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавської області кримінальних правопорушень, проте відомостей до ЄРДР прокуратурою внесенні не були.

У подальшому ОСОБА_1 оскаржувалась така бездіяльність відповідача у судовому порядку.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Полтави

від 22 листопада 2013 року зобов`язано прокурора Полтавської області внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 15 жовтня

2013 року про скоєне правопорушення, на його думку, начальником слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавської області Ющук Д. М. та слідчими Лоскот С. С. і Дичук І. А. та розпочати досудове розслідування.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Полтави

від 12 березня 2014 року визнано бездіяльність заступника начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області Миронова А. В. щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 23 грудня 2013 року та зобов`язано його внести до ЄРДР заяву ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення

від 23 грудня 2013 року вчинене слідчим слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавської області Дичук І. А. та розпочати досудове розслідування.

Прокуратурою Полтавської області на підставі вищевказаних ухвал внесені відомості до ЄРДР за заявами ОСОБА_1 від 15 жовтня 2013 року

та 23 грудня 2013 року щодо вчинення у відношенні нього посадовими особами слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України

в Полтавської області кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 КК України, за яким він є потерпілим.

Зазначені обставини позивач вважав підставою для відшкодування моральної шкоди.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Полтавської областіпідлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових

чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури

або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала

у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність

дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов`язано відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою

для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, Верховний Суд виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами

факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований.

Доводи ОСОБА_1 про те, що обґрунтованість його позовних вимог підтверджується судовою практикою Верховного Суду безпідставні, так як

у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач, інші фактичні обставини справи.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня

2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України провідшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади, відмовити.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк