Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.03.2023 року у справі №648/1508/18
Постанова КЦС ВП від 13.03.2023 року у справі №648/1508/18
Ухвала КЦС ВП від 18.08.2020 року у справі №648/1508/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року

м. Київ

справа № 648/1508/18

провадження № 61-11213св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Херсонобленерго»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 29 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Сокирко Л. М., та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 травня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» (далі - АТ «Херсонобленерго») про визнання незаконними дій по відключенню електроенергії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 8 серпня 2003 року нею та відповідачем укладено договір про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 .

23 березня 2017 року відповідач незаконно припинив постачання електричної енергії за вказаною адресою, начебто, у зв`язку із наявністю заборгованості за електроенергію.

На адвокатський запит відповідач надав копію відривного талону до попередження 283 з датою формування документа - 6 січня 2017 року та датою вручення - 13 січня 2017 року і підписом споживача, який не належить ОСОБА_1 .

Вона фактично не отримувала зазначене попередження, за її особовим рахунком була відсутня заборгованість за спожиту електроенергію станом на 23 березня 2017 року.

10 травня 2017 року електропостачання було відновлено.

З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просила визнати незаконними дії АТ «Херсонобленерго» по припиненню 23 березня 2017 року електропостачання до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки попередження про припинення електропостачання було вручене не споживачу або взагалі не було вручене і є підробкою, крім того у неї на момент припинення електропостачання була відсутня заборгованість за спожиту електроенергію.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 29 жовтня 2019 року позов задоволено.

Визнано незаконними дії АТ «Херсонобленерго» по припиненню 23 березня 2017 року електропостачання будинку АДРЕСА_1 .

Стягнено з АТ «Херсонобленерго» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії відповідача по відключенню електроенергії до помешкання позивача є неправомірними та такими, що вчинені всупереч вимог пункту 27 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, які втратили чинність 26 червня 2018 року, (далі - Правила) відповідно до яких попередження про відключення електричної енергії надсилається побутовому споживачу поштою або вручається особисто під підпис.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 18 травня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Херсонобленерго» залишено без задоволення, а рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 29 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що перед винесенням позивачу попередження представником енергопостачальника не було особисто встановлено покази лічильника. Зазначаючи про те, що контролер не допускався до огляду лічильника, представники відповідача не надали належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного факту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

28 липня 2020 року АТ «Харківобленерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 29 жовтня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 травня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 29 жовтня 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 18 травня 2020 року АТ «Харківобленерго» вказуєнеправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 766/10600/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 296/8537/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 та зареєстрована у ньому.

У будинку періодично проживає та зареєстрований її син ОСОБА_2 зі своєю сім`єю.

З особового рахунку споживача судами встановлено, що у ІІ півріччі 2016 року ОСОБА_1 оплачувала спожиту електроенергію нерегулярно (відсутні платежі у серпні, жовтні та грудні). Також ОСОБА_1 несвоєчасно передавала постачальнику електроенергії покази лічильника.

Обсяг спожитої електричної енергії є невисоким (у серпні - 2 кВт, у вересні - 61 кВт), оскільки, як встановлено з відомостей обходу контролера, мешканці у зазначеному вище будинку проживали лише в окремі періоди.

23 березня 2017 року здійснено відключення електричної енергії будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

30 березня 2017 року ОСОБА_1 , дізнавшись про відключення електричної енергії, звернулася до АТ «Херсонобленерго» щодо неправильних контрольних показів приладу обліку, знятих у січні 2017 року.

За її заявою 18 квітня 2017 року енергопостачальником проведено обстеження та знято контрольні покази, які становили «4701», внаслідок чого на 18 квітня 2017 року було нараховано до сплати 152,42 грн.

Тобто зазначений борг є поточним, який утворився на день відключення, а саме на 30 березня 2017 року.

Як стверджує представник відповідача, 19 січня 2017 року АТ «Херсонобленерго» попередило ОСОБА_1 про відключення електроенергії у зв`язку з наявною на 1 грудня 2016 року заборгованістю в сумі 230,67 грн шляхом вручення попередження її сину ОСОБА_2 .

Проте даний факт заперечувала як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 .

Електропостачання до будинку позивача відновлено 10 травня 2017 року після оплати нею боргу в сумі 152,42 грн, який визначено при обстеженні лічильника та знятті показів працівниками відповідача 18 квітня 2017 року.

Крім того, апеляційним судом зі змісту попередження, долученого представником АТ «Херсонобленерго» до апеляційної скарги, встановлено, що перед винесенням попередження показники лічильника «4550» були зняті працівниками енергопостачальника станом на 1 грудня 2016 року, період заборгованості визначений енергопостачальником з 1 жовтня 2016 року до 30 листопада 2016 року.

Однак цей факт спростовується витягом з особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , згідно з яким останні покази «4550», на які споживачу було винесено попередження, представником енергопостачальника занесені на підставі пункту 30 Правил, тобто на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії за попередній період, про що зроблена відповідна позначка, тобто представником енергопостачальника вони не знімались, що суперечить вимогам пункту 27 Правил.

Проаналізувавши інформацію, яка міститься у відомостях обходу контролера, апеляційний суд зазначив, що представник енергопостачальника у деякі місяці не міг зняти контрольні покази лічильника, зазначаючи у відомості про те, що покази заносяться на підставі пункту 30 Правил (на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії за попередній період).

Спірна ситуація між сторонами у справі виникла через занесення представником енергопостачальника на особовий рахунок позивача протягом трьох місяців перед винесенням попередження відомостей про споживання нею електричної енергії в об`ємі 165 кВт - на підставі показів за жовтень 2016 року.

Однак згідно з відомостями контролера останнє зняття показів контролером мало місце у червні 2016 року, а покази лічильника у жовтні 2016 року зафіксовані на підставі пункту 21 Правил, що не заперечувалося представниками відповідача.

Обхід дільниці, де знаходиться домоволодіння позивача, проводився контролером кожного місяця у період з 16 до 24 числа. У відомості обходу, який проведено контролером 20 грудня 2016 року зазначено, що станом на цю дату за ОСОБА_1 рахується борг у сумі 22 грн.

Також з відомостей апеляційним судом встановлено, що у листопаді та грудні 2016 року покази лічильника у будинку ОСОБА_1 контролером не зафіксовані, оскільки мешканці у будинку не живуть.

Таким чином, інформація у попередженні, яке виписано ОСОБА_1 про те, що останні покази лічильника становлять «4550», - зняті представником енергопостачальника і на ці покази за нею рахується борг у сумі 230,67 грн, спростовується матеріалами справи.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 отримала відповідь на свою скаргу, перевіреною комісією відповідача, в якій зазначено, що на 1 грудня 2016 року на покази лічильника «4550» утворилась заборгованість у сумі 230,67 грн, у зв`язку з чим 19 січня 2017 року їй було виписане попередження. Оплата, яку вона здійснила 5 січня 2017 року в сумі 104,22 грн та 9 березня 2017 року в сумі 72,82 грн, не покрила борг, тому 23 березня 2017 року їй було припинено постачання електричної енергії.

30 березня 2017 року споживач звернулась до ПрАТ ЕК «Херсонобленерго» з приводу неправильних контрольних показів приладу обліку, знятих у січні 2017 року.

18 квітня 2017 року було проведено обстеження та знято контрольні покази, які становили «4701». При внесенні їх до бази даних встановлено від`ємне значення - обсяг спожитої енергії було завищено електропостачальником на 218 кВт, а переплата становила 173,31 грн.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов`язки енергопостачальників або інших суб`єктів, визначених законом щодо постачання та розподілу електричної енергії, встановлюються законом, що регулює відносини у сфері постачання та розподілу електричної енергії.

Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами Правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На час виникнення спірних правовідносин діяли Правила, які час розгляду справи втратили чинність.

Пунктом 20 Правил визначено, що розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Як зазначено у пункті 21 Правил знімання показів засобів обліку провадиться енергопостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Побутовий споживач, як правило, знімає покази засобу обліку на перше число місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). Якщо знімання показів проводиться побутовим споживачем, електропостачальник (електророзподільне підприємство) має право контролювати правильність знімання показів засобів обліку. Передані побутовим споживачем та отримані у порядку, визначеному у договорі, та/або зняті електропостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку протягом періоду, що починається за два робочі дні до кінця розрахункового місяця та закінчується на третій робочий день наступного розрахункового періоду (календарного місяця), вважаються даними на перше число календарного місяця. Зняті споживачем чи отримані та/або зняті енергопостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку в інший день вважаються вихідними даними для визначення показів засобу обліку на перше число календарного місяця шляхом додавання (віднімання) середньодобового споживання, помноженого на кількість днів (діб) між датою зняття показів та першим числом календарного місяця.

Середньодобове споживання визначається виходячи з даних про покази засобу обліку, зафіксовані між двома послідовними зняттями, та кількості днів між цими зняттями показів. Платіжний документ, який виписується енергопостачальником, формується ним за обсяг електричної енергії, спожитий протягом календарного місяця (з першого числа розрахункового місяця, по перше число місяця, наступного за розрахунковим).

Під час зняття показів засобу обліку представниками електропостачальника (електророзподільного підприємства) проводиться контрольний огляд цього засобу обліку. У разі відмови побутового споживача в доступі до об`єкта споживача або незабезпечення побутовим споживачем безперешкодного доступу представників електропостачальника до засобу обліку для проведення ними зняття показів (контрольного огляду) такий факт фіксується в акті про недопуск.

Пунктом 27 Правил передбачено, що у разі несплати або неповної оплати за спожиту електричну енергію у строки, визначені пунктом 20 цих Правил, електропостачальник на 30 день надсилає побутовому споживачу поштою або вручає особисто під підпис попередження про відключення електричної енергії.

У попередженні про відключення електричної енергії електропостачальник зазначає: останні покази засобу обліку, які були зняті працівниками електропостачальника, суму заборгованості за спожиту електричну енергію, період, за який ця заборгованість виникла, обсяг спожитої електричної енергії у зазначений період (з розбивкою обсягів електричної енергії, спожитої в кожному розрахунковому періоді), тарифи (у тому числі блочні, які діяли у відповідному періоді), дату відключення електроустановок об`єкта споживача від електропостачання у разі несплати цієї заборгованості, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи і дату.

У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30-ий день після отримання побутовим споживачем попередження енергопостачальник має право відключити побутового споживача від електричної мережі.

Відповідно до пункту 30 Правил якщо доступ до засобу обліку неможливий, представник енергопостачальника виписує платіжний документ на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії за попередній період, про що робиться відповідна позначка в особовому рахунку побутового споживача.

Згідно з пунктом 35 енергопостачальник має право відключити побутового споживача у разі: самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження засобу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил, або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості.

Встановивши, що перед винесенням позивачу попередження представником енергопостачальника не було особисто встановлено покази лічильника, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Також судами правильно зазначено, що після оплати 9 березня 2017 року за спожиту електричну енергію за лютий 2017 року, позивач користувалася електричною енергією до 23 березня 2017 року і, як встановлено комісією відповідача, ця заборгованість є поточною.

Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 766/10600/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 296/8537/16-ц, суд касаційної інстанції відхиляє.

У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 766/10600/17 Верховний Суд виклав висновок про те, що позивач не виконав обов`язку зі сплати заборгованості по електричній енергії та звірки взаєморозрахунків, тому відповідач обґрунтовано відключив житловий будинок від постачання електричної енергії. Енергопостачальною компанією дотримано порядок повідомлення про відключення та порядок відключення споживача від електричної енергії.

Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 296/8537/16-ц виклав висновок про те, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що відключення будинку позивача від електроенергії відбулося правомірно та з дотриманням порядку, передбаченого Правилами, оскільки останній не повідомляв покази приладу обліку електричної енергії, а наявну заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 20 222,08 грн на вимогу відповідача не сплатив.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20),на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать практиці Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Постанова суду апеляційної інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказав.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго» залишити без задоволення.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 29 жовтня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук