Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2019 року у справі №750/4390/17

Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 750/4390/17

провадження № 61-28229св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Кадиров Вячеслав Володимирович,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 липня 2017 року у складі судді Рахманкулової І. П. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М.,

Лакізи Г. П., Скрипки А. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» - Кадиров В. В., про захист прав споживача, визнання договору банківського вкладу дійсним, визнання права на відшкодування заборгованості за вкладом згідно договору.

Позовна заява мотивована тим, що 09 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 011-24500-090215, відповідно до якого відповідач прийняв у позивача грошові кошти (вклад) в сумі

200 000,00 грн зі сплатою 13 % річних на строк до 08 серпня 2015 року.

01 жовтня 2015 року позивач отримала листа за підписом представника АТ «Дельта Банк» - СичевськоїЮ. К., яким їй повідомлено про те, що вказаний договір є нікчемним в силу норм статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

29 червня 2016 року позивач звернулася до банку-агента Фонду - публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі -

ПАТ «Ощадбанк») з проханням здійснити виплату гарантованої суми відшкодування по вкладу та нарахованих відсотків згідно умов договору. На звернення позивача ПАТ «Ощадбанк» не було надано письмової відповіді про те, чи включено позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та у якій саме частині, проте пізніше позивачу стало відомо, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб їй було здійснено виплату відсотків, нарахованих на суму здійсненого вкладу в сумі

2 540,29 грн, які вона отримала 02 вересня 2016 року. Права на повернення вкладу в сумі 200 000,00 грн ОСОБА_1 є порушеними.

ОСОБА_1 просила визнати дійсним договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 011-24500-090215, що укладений 09 лютого 2015 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» та визнати за нею право на відшкодування заборгованості за вкладом згідно даного договору в сумі 200 000,00 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 липня

2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дійсним договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 011-24500-090215, що укладений 09 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь держави судовий збір в сумі

640,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 011-24500-090215 від 09 лютого 2015 року, укладений сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, а нормативно-правові акти та спірний договір не містять заборони на відкриття депозитного вкладу шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного рахунку однієї особи-резидента на рахунок іншої фізичної особи-резидента, відкриті в одному банку. З метою поновлення порушених прав позивача, суд вважав за необхідне визнати дійсним договір №011-24500-090215 від 09 лютого 2015 року, оскільки ПАТ «Дельта Банк» та уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» - Кадиров В. В. заперечують дійсність вказаного договору, вважаючи його нікчемним, що в свою чергу унеможливлює отримання позивачем гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права на відшкодування заборгованості за вкладом у розмірі

200 000,00 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд виходив із того, частиною п'ятою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання, а оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був залучений до участі у справі як відповідач, позовні вимоги щодо визнання за позивачем права на відшкодування заборгованості за вкладом згідно з договором банківського вкладу (депозиту) від 09 лютого 2015 року не підлягають задоволенню.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилено.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 липня

2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що задовольняючи позовні вимоги про визнання договору дійсним, суд першої інстанції, проаналізувавши вимоги законодавства та умови оспорюваного договору, дійшов правильного висновку про відсутність заборони на відкриття депозитного вкладу шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного рахунку однієї фізичної особи - резидента на рахунок іншої фізичної особи - резидента, що відкриті в одному банку, а тому обґрунтовано вважав, що договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 011-24500-090215 від 09 лютого

2015 року укладено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

13 вересня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанції не взято до уваги та не надано оцінку тому факту, що одночасно з укладенням ОСОБА_1 з ПАТ «Дельта Банк» договору банківського вкладу з відкриттям депозитного рахунку такі ж договори було укладено між

ПАТ «Дельта Банк» та іншими особами, зокрема: ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 На відповідні рахунки зазначених осіб кошти надійшли безготівковим внутрішньобанківським переказом шляхом штучного дроблення великого депозитного вкладу іншого клієнту банку - фізичної особи ОСОБА_16, що свідчить про технічний перерозподіл загальних пасивів банку шляхом зменшення великого вкладу третьої особи до розмірів граничної суми відшкодування з метою відшкодування через інших осіб усієї суми вкладу. Крім того, судами не ураховано, що в правилах банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк», які є публічними та обов'язковими для застосування, не міститься виключень в частині надання права на здійснення зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум від третіх осіб, а тому укладена між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» додаткова угода до договору банківського вкладу про неврахування зазначених правил свідчить про надання банком переваг одному вкладнику перед іншими вкладниками банку, що в силу закону свідчить про нікчемність цих положень.

Доводи інших учасників справи:

26 жовтня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_14 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, у якому просить касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилити, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2017 року залишити без змін.

Заперечення обґрунтовано тим, що постановою Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» було заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, а оскільки станом на 30 жовтня 2014 року договір банківського вкладу (депозиту) № 011-24500-090215 укладено не було, то зазначена постанова ніяким чином не впливає на законність оспорюваного договору. Крім того, додатковою угодою № 1 від 09 лютого 2015 року внесено зміни до пункту 1.8 статті 1 договору банківського вкладу (депозиту) від 09 лютого 2015 року в частині джерел зарахування вкладу на вкладний рахунок позивача, та погоджено не застосовувати до відносин сторін пункт 5.11 правил банківського обслуговування ПАТ «Дельта Банк». Зазначену додаткову угоду у передбаченому законом порядку не визнано недійсною. Отже, зміст пункту 1.8 статті 1 договору, в редакції додаткової угоди, має безумовну перевагу у застосуванні до відносин сторін перед правилами банківського обслуговування ПАТ «Дельта Банк». Крім того, жодної з перерахованих в частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочинів не існує, оскільки договором банківського вкладу (депозиту) від 09 лютого 2015 року не передбачалось здійснення платежу чи передання іншого майна з метою надання ОСОБА_1 переваг, прямо не встановлених законодавством.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом із матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року цивільну справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

09 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 011-24500-090215, за умовами якого банк прийняв у позивача грошові кошти (вклад) в сумі 200 000,00 грн зі сплатою 13 % річних на строк до

08 серпня 2015 року.

В той же день, 09 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 011-24500-090215, за якою сторони домовились пункт 1.8 договору викласти в наступній редакції: зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що пункт 5.11 правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений .

Згідно пункту 1.6 договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях від 09 лютого 2015 року № 011-24500-090215, банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1.

Грошові кошти в сумі 200 000,00 грн було внесено позивачем на відкритий банком вкладний рахунок № НОМЕР_1.

Згідно пункту 1.9 договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях від 09 лютого 2015 року № 011-24500-090215, нараховані проценти за вкладом виплачуються щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому проценти нараховані відповідно до умов цього договору, а також у день повернення вкладу в кінці строку дії цього договору або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Постановою Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», банк було віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового становища було запроваджено певну низку обмежень, в тому числі - заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України

від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», за яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» - Кадирова В. В.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 року № 71 та від 03 серпня 2015 року № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації було запроваджено на шість місяців та продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.

02 жовтня 2015 року Постановою Національного банку України № 664 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181).

20 лютого 2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 619 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року.

01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 отримала лист за підписом представника АТ «Дельта Банк» - Сичевської Ю. К., яким її було повідомлено про те, що договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 011-24500-090215, що укладений 09 лютого

2015 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» є нікчемним в силу норм статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

02 вересня 2016 року ОСОБА_1 отримала за договором банківського вкладу відсотки в сумі 2 540,29 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 011-24500-090215 від 09 лютого 2015 року, укладений сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, а нормативно-правові акти та спірний договір не містять заборони на відкриття депозитного вкладу шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного рахунку однієї особи-резидента на рахунок іншої фізичної особи-резидента, відкриті в одному банку. З метою поновлення порушених прав позивача, суд вважав за необхідне визнати дійсним договір №011-24500-090215 від 09 лютого 2015 року, оскільки ПАТ «Дельта Банк» та уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» - Кадиров В. В. заперечують дійсність вказаного договору, вважаючи його нікчемним, що в свою чергу унеможливлює отримання позивачем гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Проте колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з даним висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки такий зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих судових рішень.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Внесення грошових коштів на рахунок вкладника іншою особою передбачено частиною першою статті 1062 ЦК України. Зазначено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Відповідно до частини першої статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

За змістом частини другої статті 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що умови договору банківського вкладу повинні бути однаковими для всіх вкладників банку, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до осіб, які мають надані законом пільги, банк може застосувати більш сприятливі договірні умови, аніж до інших вкладників.

Банк, як публічна установа, яка надає свої послуги невизначеному колу осіб, зобов'язаний здійснювати свою діяльність відповідно до вимог законодавства та на однакових (заздалегідь встановлених) для усіх правилах обслуговування. Відступлення від правил, встановлених внутрішніми документами банку, за відсутності для цього підстав, може за певних умов свідчити про непередбачені/необґрунтовані переваги для окремого клієнта.

Пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням ради директорів ПАТ «Дельта Банк» 20 березня 2013 року (протокол № 14) зі змінами та доповненнями затвердженими рішенням ради директорів ПАТ «Дельта Банк» 14 січня

2015 року, які є обов'язковими для застосування, заборонено зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи. Зміни та доповнення до правил банківського обслуговування, в частині можливості зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, не вносилися, а тому укладення між сторонами додаткової угоди від 09 лютого 2015 року № 1, якою було викладено пункт 1.8 статті 1 договору в іншій редакції, якою передбачалося зарахування вкладу на рахунок з вкладного (депозитного) рахунку іншої фізичної особи-резидента, та не застосування, виключно для цілей цього договору, пункту 5.11 Правил, свідчить про надання банком переваг одному вкладнику перед іншими вкладниками банку, що в силу закону є нікчемним.

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 цього Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України щодо регулювання таких правовідносинах.

Вищенаведений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15. Однак, суди попередніх інстанцій вказаного не врахували.

Так, судом установлено, що договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 011-24500-090215 укладено

09 лютого 2015 року, тобто у період дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою, зокрема, заборонено проведення будь-яких операцій за чинними договорами, у результаті яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з підстав, передбачених пунктом 7 (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк» договору банківського вкладу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності підстав для визнання цього договору нікчемним, оскільки цим договором не передбачалося здійснення платежу чи передачі іншого майна з метою надання ОСОБА_1 переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Кошти на вкладний (депозитний) рахунок позивача за договором банківського вкладу від 09 лютого 2015 року у порушення вимог пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк», надійшли з рахунку іншого клієнта ПАТ «Дельта Банк» - ОСОБА_16, внаслідок чого останній, як один із кредиторів ПАТ «Дельта Банк», отримав переваги в отриманні більшої, ніж гарантована законом сума вкладу у розмірі 200 000,00 грн, оскільки кошти, зараховані на депозитний рахунок ОСОБА_1, підлягають поверненню за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не у порядку черговості, передбаченої статтею 52 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», що і було підставою визнання відповідачем зазначеного договору нікчемним.

Крім того, в матеріалах справи містяться виписки по особовим рахункам ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, які також уклали договори банківського вкладу (депозиту) з ПАТ «Дельта Банк» та зарахування грошових коштів на вкладні рахунки яких відбулось шляхом безготівкового перерахування коштів від ОСОБА_16

За таких обставин слід дійти висновку про те, що позовні вимоги

ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання договору банківського вкладу дійсним задоволенню не підлягають, оскільки заборонено зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи. Зміни та доповнення до правил банківського обслуговування, в частині можливості зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, не вносилися. Укладення між сторонами додаткової угоди від 09 лютого

2015 року № 1, якою було викладено пункт 1.8 статті 1 договору в іншій редакції, якою передбачалося зарахування вкладу на рахунок з вкладного (депозитного) рахунку іншої фізичної особи-резидента, та не застосування, виключно для цілей цього договору, пункту 5.11 Правил, свідчить про надання банком переваг одному вкладнику перед іншими вкладниками банку, що в силу закону є нікчемним.

Колегія суддів Верховного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання права на відшкодування заборгованості за вкладом згідно договору, оскільки частиною п'ятою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був залучений до участі у справі як відповідач.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання договору банківського вкладу дійсним підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В іншій частині Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 липня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2017 рокув частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору банківського вкладу дійсним скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору банківського вкладу дійсним відмовити.

В решті рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 липня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило