Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.10.2018 року у справі №711/3167/18

Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 711/3167/18

провадження № 61-44727св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи: публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області ЧуписТетяна Петрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє адвокат Хороший Іван Валентинович, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Скляренко В. М. від 21 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І., від 23 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Т. П., про зняття арешту з майна.

Позовна заява мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т. П. перебуває виконавче провадження № 55894619 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса від 22 квітня 2011 року про звернення стягнення на двокімнатну квартиру № АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5

27 лютого 2018 року приватний виконавець прийняв постанову про арешт майна боржника, а 06 березня 2018 року - постанову про описта арешт майна боржника, якою накладено арешт на вказану квартиру.

Після проведення оцінки спірної квартири, вона була передана приватним виконавцем для реалізації Черкаською філією ДП «СЕТАМ» шляхом проведення електронних торгів.

Вказував на те, що зазначена квартира була придбана ним та відповідачем під час шлюбу, тому в силу положень статті 60 СК України та статті 368 ЦК України є спільною сумісною власністю подружжя та на неї не може бути звернуто стягнення без визначення частки ОСОБА_5 у вказаному нерухомому майні.

Зазначав, що відчуження належної йому частки в квартирі на електронних торгах без його згоди є порушенням його прав як співвласника вказаного майна.

Крім того, на спірну квартиру поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки він не має іншого житла для проживання, а тому квартира не може бути реалізована.

З урахування зазначеного, ОСОБА_4 просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, який накладений постановами приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т. П. від 27 лютого 2018 року та 06 березня 2018 року в межах виконавчого провадження № 55894619.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Скасовано накладені ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 квітня 2018 року заходи забезпечення позову - зупинення реалізації (продажу) квартири на електронних торгах.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що належність майна подружжю на праві спільної сумісної власності не є правовою підставою для зняття арешту з цього майна, оскільки при передачі в іпотеку спірної квартири позивач надав згоду на укладення договору іпотеки та передачу квартири в іпотеку, при цьому не довів, які саме його права порушуються накладенням арешту на квартиру. Також судом зазначено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на який посилається позивач, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач звернувся з позовом про зняття арешту з квартири, позовних вимог щодо реалізації цієї квартири не заявляв.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів які його права як співвласника майна порушені діями приватного виконавця, так як приватний виконавець на виконання виконавчого напису нотаріуса правомірно наклав арешт на спірну квартиру, яка є спільною сумісною власністю подружжя та на передачу якої в іпотеку банку позивач надав згоду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, що подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог, не врахували, що описане майно, на яке накладено арешт, не належить на праві приватної власності відповідачу одноосібно, а є майном, яке перебуває у спільній сумісній власності, оскільки придбано під час шлюбу, а тому приватний виконавець, накладаючи арешт на всю квартиру, порушив його права як співвласника вказаного нерухомого майна.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У справі, що переглядається, установлено, що з 20 жовтня 1979 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого на підставі договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2004 року придбано квартиру № АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5

На підставі іпотечного договору від 10 вересня 2008 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5, вказана квартира передана в іпотеку банку на забезпечення зобов'язання за договором невідновлювальної кредитної лінії від 10 вересня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 20 000,00 дол. США.

Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 10 вересня 2008 року ОСОБА_4 надав свою згоду на укладення договору іпотеки та передачу в іпотеку спірної квартири.

Згідно з виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В. № 1517 від 22 квітня 2011 року запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру № АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т. П. від 27 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1517 від 22 квітня 2011 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т. П. від 27 лютого 2018 року у виконавчому провадженні № 55894619 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_5

06 березня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т. П. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на вказану квартиру.

Після проведення оцінки спірної квартири, вона була передана приватним виконавцем для реалізації Черкаською філією ДП «СЕТАМ» шляхом проведення електронних торгів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина сьома статті 51 Закону України «Про виконавче провадження»).

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Установивши, що позивач як співвласник спірного майна надав нотаріально посвідчену згоду на укладення договору іпотеки, тобто погодився на передачу ОСОБА_5 спірної квартири в іпотеку банку, на яку приватним виконавцем на виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки накладено арешт, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що накладенням арешту на предмет іпотеки права позивача як співвласника майна не порушені.

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що приватний виконавець, приймаючи постанови від 27 лютого та 06 березня 2018 року про арешт предмета іпотеки, порушив його права як співвласника спірної квартири.

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до неправильного розуміння скаржником вимог чинного законодавства України та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, у зв'язку із чим не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє адвокат Хороший Іван Валентинович, залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта