Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 609/67/18

провадження № 61-43444св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: товариство з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд», ОСОБА_1,

представник позивачів - ОСОБА_2,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан»,

представники відповідача: Вовчук РусланМиколайович, Тендюк Олександр Анатолійович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,

представник товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» - Адамович Євген Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 і товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 31 липня 2018 рокуу складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» (далі - ТОВ «ПрофАгроТрейд») і ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан» (далі - СТОВ «Агро-Лан»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія»), про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовна заява мотивована тим, щоОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,99 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

01 січня 2012 року на підставі договору оренди землі, зареєстрованого управлінням Державного комітету із земельних ресурсів 05 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 передав вищевказану земельну ділянку у платне користування СТОВ «Агро-Лан» строком на п'ять років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Листом від 05 вересня 2017 року ОСОБА_1 повідомив СТОВ «Агро-Лан» про відсутність намірів продовжувати договір оренди землі, строк дії якого закінчується 05 жовтня 2017 року, оскільки його не влаштовують істотні умови договору. Просив протягом трьох днів після отримання цього листа повернути його земельну ділянку і надіслати підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки. Відповіді на цей лист ОСОБА_1 не отримав.

06 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ «ПрофАгроТрейд» було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав у строкове платне користування ТОВ «ПрофАгроТрейд» земельну ділянку площею 1,99 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При поданні цього договору на державну реєстрацію, ОСОБА_1 і ТОВ «ПрофАгроТрейд» дізналися, що речове право на земельну ділянку площею 1,99 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, зареєстровано за СТОВ «Агро-Лан» на підставі договору оренди землі від 20 травня 2017 року.

Вважали, що договір оренди землі від 20 травня 2017 року підлягає визнанню недійсним, оскільки він був зареєстрований у період дії іншого договору від 01 січня 2012 року укладеного між тими самими сторонами, строк дії якого закінчувався лише 05 жовтня 2017 року. Крім того, СТОВ «Агро-Лан» проігнорувало заяву ОСОБА_1 про небажання продовжувати договір оренди землі від 01 січня 2012 року.

На підставі вказаного, ТОВ «ПрофАгроТрейд» і ОСОБА_1 просили суд визнати недійсним договір оренди землі від 20 травня 2017 року, укладений між СТОВ «Агро-Лан» і ОСОБА_1, на підставі якого 30 червня 2017 року за № 1292272461234 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки за СТОВ «Агро-Лан».

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року позов ТОВ «ПрофАгроТрейд» і ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 20 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і СТОВ «Агро-Лан».

Стягнуто з СТОВ «Агро-Лан» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням вказаного, оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним, оскільки він був укладений і зареєстрований до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі від 01 січня 2012 року, укладеного між тими самими сторонами і з приводу оренди цієї самої земельної ділянки, що є порушенням вимог статей 31, 33 Закону України «Про оренду землі», частини п'ятої статті 116 ЗК України. При цьому, законодавством не передбачено автоматичне розірвання попереднього договору внаслідок укладення нового, якщо на це немає волі сторін правочину.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 31 липня 2018 року рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ПрофАгроТрейд» і ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ПрофАгроТрейд» і ОСОБА_1 на користь СТОВ «Агро-Лан» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057,20 грн (по 528,60 грн з кожного).

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що укладаючи оспорюваний договір оренди землі від 20 травня 2017 року, сторони домовилися про припинення договору оренди землі від 01 січня 2012 року, тобто дійшли згоди про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новацію), що відповідає частині другій статті 604 ЦК України. Таким чином, оскільки волевиявлення ОСОБА_1 при укладенні договору оренди землі від 20 травня 2017 року було вільним і відповідало його внутрішній волі, свободі договору, цей правочин за формою і змістом відповідає вимогам закону і був спрямований на настання правових наслідків. ОСОБА_1 не довів, що оспорюваний договір оренди землі не підписував, оскільки таких позовних вимог взагалі не заявляв, призначити судово-почеркознавчу експертизу не просив. Таким чином, підстав для задоволення позову ТОВ «ПрофАгроТрейд» і ОСОБА_1 немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ТОВ «ПрофАгроТрейд» і ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року справу за позовом ТОВ «ПрофАгроТрейд», ОСОБА_1 до СТОВ «Агро-Лан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», про визнання недійсним договору оренди землі призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що переглядаючи справу, апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема, порядок підготовки справи до апеляційного розгляду. Так, ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 06 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі і надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали. Ця ухвала ТОВ «ПрофАгроТрейд» була отримана 17 липня 2018 року, а 27 липня 2018 року товариство направило відзив на апеляційну скаргу, який був отриманий судом 01 серпня 2018 року. Розглянувши справу 31 липня 2018 року, без урахування відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд обмежив процесуальні права учасника справи.

Також апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, положень статті 604 ЦК України. Так, в указаній статті визначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Відмовляючи у задоволенні позову, суд не врахував, що оспорюваний договір оренди землі не містить вказівки на колишнє й нове зобов'язання та намірів сторін вчинити новацію. Вказане свідчить, що цей договір не містить домовленості сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами.

Крім того, суд у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не перевірив доводів позивача. Так, під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 вказував, що оспорюваний договір не підписував, тому у позовній заяві просив витребувати у відповідача оригінал цього договору, для того, щоб у подальшому мати можливість заявити клопотання про проведення почеркознавчої експертизи щодо вчинення підпису у договорі оренди землі від 20 травня 2018 року ОСОБА_1 Однак, відповідач оригінал цього договору не надав, позбавивши позивача можливості довести обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,99 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

01 січня 2012 року між ОСОБА_1 і СТОВ «Агро-Лан» укладено договір оренди землі, зареєстрований управлінням Державного комітету із земельних ресурсів 05 жовтня 2012 року, за умовами якого ОСОБА_1 передав у платне користування СТОВ «Агро-Лан» земельну ділянку площею 1,99 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на п'ять років (а. с. 86-89).

Суди також виходили з того, що 20 травня 2017 року між ОСОБА_1 і СТОВ «Агро-Лан» укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав у платне користування СТОВ «Агро-Лан» земельну ділянку площею 1,99 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на сім років (а. с. 47-50).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 30 червня 2017 року за СТОВ «Агро-Лан» на підставі договору оренди землі від 20 травня 2017 року було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 1,99 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

10 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 і СТОВ «Агро-Лан» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20 травня 2017 року, згідно з якою сторони досягли згоди, що новим орендарем земельної ділянки площею 1,99 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, є ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

07 вересня 2017 року ОСОБА_1 направив СТОВ «Агро-Лан» заяву, в якій повідомив товариство про відсутність намірів продовжувати договір оренди землі від 01 січня 2012 року, строк дії якого закінчується 05 жовтня 2017 року, оскільки його не влаштовують істотні умови договору. Просив протягом трьох днів після отримання цього листа повернути його земельну ділянку і надіслати підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки (а. с. 15-16).

06 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ «ПрофАгроТрейд» укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ «ПрофАгроТрейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,99 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (а. с. 17-18).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 і ТОВ «ПрофАгроТрейд» - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов'язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд дійшов висновку про припинення зобов'язання за договором оренди землі від 01 січня 2012 року, оскільки між сторонами цього договору досягнуто домовленість про заміну первісного зобов'язання за цим договором новим зобов'язанням - за договором оренди землі від 20 травня 2017 року (новація).

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частин другої і четвертої статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є:

спосіб припинення зобов'язання;

вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання);

є двостороннім правочином (договором);

нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на зміну цього зобов'язання.

Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні:

нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне;

сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов'язання;

вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання;

наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим;

дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається);

зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі;

допустимість заміни первісного зобов'язання новим.

Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.

Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання.

Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Переглядаючи справу, апеляційний суд не врахував, що оспорюваний договір оренди землі від 20 травня 2017 року не містить вказівки на первинне і нове зобов'язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче і замінити новим.

Вказане свідчить, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку, що між ОСОБА_1 і СТОВ «Агро-Лан» було досягнуто домовленість про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами (новацію), що відповідно до статті 604 ЦК України є підставою для припинення зобов'язання.

Отже, апеляційний суд не дослідив оспорюваний договір оренди землі, як самостійний правовстановлюючий договір, укладений під час дії попереднього чинного договору між тими самими сторонами та доводів позивача про наявність правових підстав для визнання його недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, то оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ітовариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» - ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 31 липня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта