Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.04.2019 року у справі №226/1650/18

Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 226/1650/18

провадження № 61-7838св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мирноградська центральна міська лікарня, правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради,

третя особа - Мирноградська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 11 грудня 2018 року у складі судді Клепки Л. І. та постанову Донецького апеляційного суду

від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Санікової О. С., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мирноградської центральної міської лікарні (далі - Мирноградська ЦМЛ), правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради (далі - КНП «Мирноградська ЦМЛ»), третя особа - Мирноградська міська рада, про поновлення на роботі.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона працювала у Мирноградській ЦМЛ на посаді лікаря стоматолога стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на 0,5 ставки. 23 березня 2018 року її було попереджено про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням займаної нею посади згідно з наказом від 16 березня 2018 року № 101 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської ЦМЛ, скорочення чисельності та штату працівників», прийнятого на виконання рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської ЦМЛ» №VII/43-26, та відповідно до штатного розпису Мирноградської ЦМЛ, який мав діяти з

23 травня 2018 року, у зв`язку з чим вона 22 травня 2018 року підлягає звільненню з роботи відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Наказом відповідача від 22 травня 2018 року № 147 внесені зміни до наказу

від 16 березня 2018 року № 101, яким вивільнення працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, що підлягали звільненню за скороченням штату, за ініціативою голови первинної профспілки було відтерміновано до 11 червня 2018 року.

Наказом Мирноградської ЦМЛ від 11 червня 2018 року № 198-к її звільнено з посади лікаря стоматолога стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами з 11 червня 2018 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.

Посилаючись на те, що її звільнення у зв`язку зі скороченням штату відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки відповідно до діючого національного законодавства реорганізація можлива лише щодо юридичної особи, а не до її невідокремленого структурного підрозділу, яким є стоматологічна поліклініка, а також на невручення їй повторного попередження про звільнення з роботи з 11 червня 2018 року та за відсутності згоди первинної профспілкової організації Мирноградської ЦМЛ, позивач просила скасувати наказ Мирноградської ЦМЛ від 11 червня 2018 року № 198-к про звільнення з роботи, поновити її на роботі на посаді лікаря стоматолога на 0,5 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами Мирноградської ЦМЛ, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 червня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 11 грудня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення, їй були запропоновані всі наявні у відповідача вакансії, які відповідали її кваліфікації та освіті, від яких вона відмовилася, а рішення первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування, що у сукупності дає підстави для висновку, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства України про працю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Димитровського міського суду Донецької області від 11 грудня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Димитровського міського суду Донецької області

від 11 грудня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 28 лютого 2019 року, ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки рішенню Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року № VII/43-26, зокрема відсутності в ньому дати або посилання на подію, з настанням якої має відбутися виключення зі складу Мирноградської ЦМЛ посад зубопротезної лабораторії. Вказане рішення органу місцевого самоврядування не приймалося в оприлюдненій 19 лютого 2018 року редакції, а отже не може вважатися таким, що набуло чинності та таким, що підлягало виконанню. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що відповідач не звертався до первинної профспілкової організації про надання згоди на її звільнення з 11 червня 2018 року, а тому помилково застосували частину сьому статті 43 КЗпП України. Крім того, в обох зверненням відповідача до профспілкової організації про надання такої згоди зазначається дата її звільнення - 23 травня 2018 року. Вона була попереджена про скорочення займаної нею посади та наступне звільнення 22 травня 2018 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, інших попереджень вона не отримувала, а тому оскільки 22 травня 2018 року відповідач її не звільнив, вважала, що попередження про її звільнення з

22 травня 2018 року втратило силу. З наказом від 22 травня 2018 року № 147 про перенесення дати звільнення на 11 червня 2018 року, вона була ознайомлена не 22 травня 2018 року, а 24 травня 2018 року, що свідчить про невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи. Вказувала на допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, зокрема щодо залишення її позовної заяви без руху, що свідчить про вияв до неї надмірного формалізму, натомість суд не звернув увагу на неналежне підтвердження повноважень представників відповідача та третьої особи щодо здійснення представництва їх інтересів в суді та подання документів.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від Мирноградської ЦМЛ та Мирноградської міської ради, у яких вони зазначали, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про зміну сторони відповідача правонаступником задоволено. Залучено КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» як правонаступника Мирноградської центральної міської лікарні до участі у справі.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, у редакції чинній на момент подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частин першої статті 400 ЦПК України, у редакції чинній на момент подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзивів, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 17 листопада

1972 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді лікаря зубного стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на 0,5 ставки та була членом первинної профспілкової організації Мирноградської ЦМЛ.

Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами) та зубопротезна лабораторія включені в організаційну структуру лікарні, яка є комунальним закладом (розділ 7 Статуту Мирноградської ЦМЛ в редакції

2016 року).

Згідно із штатним розкладом Мирноградської ЦМЛ, затвердженим міським головою Мирноградської міської ради 02 січня 2018 року, станом на 01 січня 2018 року чисельність штатних одиниць стоматологічної поліклініки становила 27,75 одиниць, зубопротезної лабораторії - 17,0 одиниць.

Рішенням Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні»

№ VII/43-26, чинним на час розгляду справи, із організаційної структури Мирноградської ЦМЛ виключено стоматологічну поліклініку зі спеціалізованими прийомами (27,75 штатних одиниць) і зубопротезну лабораторію (17 штатних одиниць), та утворено і включено до складу організаційної структури лікарні стоматологічний кабінет у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами на 3,5 штатних одиниць: лікаря-стоматолога-терапевта 0,5 од., лікаря-стоматолога-хірурга - 0,5 од., лікаря-стоматолога-дитячого - 0,5 од., лікаря стоматолога-ортопеда - 0,5 од., сестри медичної - 1,0 од., молодшої медичної сестри (санітарки) - 0,5 од.

20 лютого 2018 року Мирноградською ЦМЛ на виконання вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» повідомлено первинну профспілкову організацію лікарні про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії та вивільнення працівників за скороченням штату, що підтверджується листом голови профспілкової організації, яким була прийнята дана інформація до відома.

На виконання рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року головним лікарем Мирноградської ЦМЛ Хохловою Р. І. видано наказ

від 16 березня 2018 року № 101 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників», до якого наказом від 22 травня 2018 року № 147 внесено зміни щодо дати скорочення чисельності та штату працівників зазначених установ (перенесено на 11 червня 2018 року), яким із організаційної структури лікарні виключено відділення «Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами» зі штатними посадами в кількості 27,75 штатних одиниць, в тому числі посади лікаря зубного в кількості 1,5 штатних одиниць, яку на 0,5 ставки обіймала ОСОБА_1 , та відділення зубопротезної лабораторії з штатними посадами в кількості 17 штатних одиниць, та утворення і включення до складу організаційної структури лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами (стоматологічний кабінет - 3,5 штатних одиниць).

Зазначені зміни закріплені у розділі 7 Статуту Мирноградської ЦМЛ, затвердженого рішенням Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року № УП/43-26.

23 березня 2018 року на засіданні комісії з реорганізації, ОСОБА_1 персонально була попереджена про її наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням її посади. Наказ головного лікаря Мирноградської ЦМЛ Хохлової Р. І. від 22 травня 2018 року

№ 147 про перенесення дати звільнення було доведено до відома осіб, чиї посади підлягали скороченню, в тому числі ОСОБА_1 що підтверджується її підписом в додатку до вказаного наказу.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідач запропонував позивачу вакантні у лікарні посади: сестри медичної пологового відділення (1,0 ставки), сестри медичної палатної отоларингологічного відділення (1,0 ставки), сестри медичної перев`язної цього ж відділення (0,5 ставки), сестри медичної приймального відділення (1,0 ставки), сестри медичної педіатричного відділення (1,0 ставки), сестри медичної гінекологічного відділення (1,0 ставки), молодшої медичної сестри травматологічного відділення (0,5 ставки), сестри медичної операційної травматологічного відділення (0,1 ставки), молодшої медичної сестри жіночої консультації (1,0 ставки), сестри медичної пологового відділення (0,1 ставки), сестри медичної хірургічного відділення (1,0 ставки), кухонного робітника, рентгенлаборанта рентгенологічного відділення (1,0 ставки), від яких вона відмовилась.

07 травня 2018 року адміністрація Мирноградської ЦМЛ направила до профспілкової організації, членом якої є позивач, подання з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря зубного 0,5 ставки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату з 23 травня 2018 року.

21 травня 2018 року первинна профспілкова організація прийняла рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача. Повторне подання адміністрації від 22 травня 2018 року первинна профспілкова організація не розглядала.

Наказом Мирноградської ЦМЛ від 11 червня 2018 року № 198-к ОСОБА_1 звільнена з посади лікаря зубного стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (0,5 ставки), за скороченням штату згідно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Підстава звільнення - рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 № VII/43-26 і наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 16 березня 2018 року № 101.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно із частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Розглядаючи трудовий спір, з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Твердження заявника про те, що відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на відсутність згоди Мирноградської міської організації профспілки працівників охорони здоров`я на її звільнення є неспроможними, оскільки суди попередніх інстанцій надали належну оцінку рішенню профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення позивача від 21 травня 2019 року, визнавши, що відмова профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення позивача не містить достатньої аргументації та обґрунтування незаконності звільнення позивача або неврахування власником фактичних обставин, які б свідчили про порушення трудових її прав. Відповідачем було задоволено клопотання голови профспілки від 22 травня 2018 року про відтермінування звільнення працівників

до 11 червня 2019 року, а повторне звернення Мирноградської ЦМЛ до профспілкової організації щодо надання згоди на звільнення працівників, в тому числі позивача, профспілковий комітет не розглядав.

Посилання заявника на те, що оскільки 22 травня 2018 року вона не була звільнена, попередження відповідача про скорочення займаної нею посади та наступного її звільнення 22 травня 2018 року втратило силу, а з новим вона не була ознайомлена, що на її думку, свідчить про порушення Мирноградською ЦМЛ вимог частини першої статі 49-2 КЗпП України, є безпідставним, оскільки відтермінування дати звільнення працівників Мирноградської ЦМЛ, в тому числі позивача, відбулося за клопотанням голови профспілкової організації і було направлено на дотримання гарантування трудових прав усіх працівників Мирноградської ЦМЛ, а отже не призвело до порушення трудових прав позивача, і не потребувало додаткового виконання відповідачем вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, встановивши, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а також те, що ОСОБА_1 була належним чином попереджена про наступне вивільнення за два місяці до звільнення, що їй пропонувалися інші вакантні посади у Мирноградській ЦМЛ, від яких вона відмовилася, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлених ним обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та належної оцінки суду, які суд касаційної інстанції, відповідно до повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі переоцінювати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 11 грудня

2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак