Історія справи

Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 686/21485/17

провадження № 61-40118св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», подану представником Овчаренком Русланом Вячеславовичем, на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2018 року у складі суддів: Ярмолюка О. І., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків в порядку регресу.

Позовна заява мотивована тим, що 01 вересня 2015 між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу, що підтверджується полісом № АІ/5263543.

16 червня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля марки BMW 318i реєстраційнийномер НОМЕР_1, під керуванням відповідача, унаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки MERCEDES-BENZ реєстраційнийномер НОМЕР_2.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за наслідками якої ПрАТ «УПСК» виплатило потерпілому ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 40 000,00 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 своєчасно не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду, унаслідок чого страховик має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, ПрАТ «УПСК» просило стягнути з відповідача на свою користь 40 000,00 грн завданих збитків в порядку регресу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2018 року у складі судді Карплюка О. І. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПрАТ «УПСК» страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 40 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода не повідомив страховика про настання страхового випадку в установленому законом порядку, унаслідок чого страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому має право на регресну вимогу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ «УПСК» відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач, як особа винна у дорожньо-транспортній пригоді, притягнутий до адміністративної відповідальності, сам страховик вказані обставини визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення ОСОБА_4 страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2018 року ПрАТ «УПСК» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що нормами статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у випадку неповідомлення його про настання такої пригоди. Вказані норми права є діючими, проте апеляційним судом безпідставно не застосовані.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Сторони не скористалися своїм правом та не подавали до суду відзивів на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Судами встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є власником автомобіля марки BMW 318i реєстраційнийномер НОМЕР_1.

01 вересня 2015 року між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу, за умовами якого ПрАТ «УПСК» застрахувало відповідальність відповідача на випадок заподіяння ним шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля марки BMW 318i реєстраційнийномер НОМЕР_1 на строк з 02 вересня 2015 року до 01 вересня 2016 року про що видано поліс № АІ/5263543.

16 червня 2016 року ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки BMW 318i реєстраційнийномер НОМЕР_1 по вулиці Зарічанській у місті Хмельницькому, у порушення пункту 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, не врахував дорожню обстановку, не впевнився у безпечності маневру та допустив зіткнення з автомобілем марки MERCEDES-BENZ реєстраційнийномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, власника автомобіля, унаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

26 листопада 2016 року ОСОБА_6 повідомив ПрАТ «УПСК» про дорожньо-транспортну пригоду, а 29 листопада 2016 року звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до платіжного доручення від 10 січня 2017 року № 47724 ПрАТ «УПСК» перерахувало потерпілому ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 40 000,00 грн.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, Моторне транспортне страхове бюро України про настання дорожньо-транспортної пригоди (підпункт 33.1.2, пункту 33.1, статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами. При цьому сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення судового рішення, яке у своїй основі має базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15, від 30 березня 2016 року № 6-186цс16 та постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року справа № 369/5335/15-ц, від 18 липня 2018 року справа № 759/19724/15-ц.

Доводи касаційної скарги ПрАТ «УПСК» про наявність у нього права регресної вимоги до відповідача, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Інші доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які апеляційним судом правильно застосовані.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», подану представником Овчаренком Русланом Вячеславовичем, залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик