Історія справи

Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 561/378/17

провадження № 61-14582св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Зарічненська районна державна адміністрація в особі органу опіки і піклування,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2017 року у складі судді Зейкан Н. М. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Григоренка М. П., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа - Зарічненська районна державна адміністрація в особі органу опіки і піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення способів участі у їх вихованні.

Позов обґрунтовано тим, що між ним та відповідачем зареєстровано шлюб, від якого мають трьох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Спільне життя сторін погіршилося, внаслідок чого з квітня 2017 року проживають окремо. Діти залишилися проживати з матір`ю ОСОБА_5 у с. Чернин Зарічненського району Рівненської області.

Позивач не може досягти з відповідачем згоди щодо зустрічей з дітьми та участі у їх вихованні, оскільки відповідач забороняє йому бачити дітей, спілкуватися з ними та забирати дітей за місцем проживання батька у м. Рівне.

З огляду на зазначене, позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_5 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дітьми та визначити такі способи його участі у вихованні дітей: кожну суботу місяця з 10:00 год до 17:00 год; кожну четверту п`ятницю місяця з 15:00 год до неділі 20:00 год з виїздом дітей за місцем проживання батька після досягнення ними віку шести років без присутності матері; на шкільні зимові та весняні канікули протягом одного тижня за місцем його проживання без присутності матері; один місяць в літній період за попереднім погодженням із матір`ю дітей (для оздоровлення та санаторного відпочинку); у свято Нового року (1-2 січня) в дні релігійного свята Різдва кожного парного року з 30 грудня о 15:00 год до 15 січня 15:00 год після досягнення дітьми віку шести років; в дні релігійного свята - Великодня кожного непарного року з п`ятниці 15:00 год до вівторка 15:00 год після досягнення дітьми віку шести років; за погодженням сторін дні, призначені для зустрічей батька з дітьми можуть переноситись на інші дні; встановити, що в дні, призначені для побачення з дітьми, батько, або за його дорученням бабуся ОСОБА_9. забирає дітей у визначений час біля будинку проживання дітей та повертає їх у визначений час до цього ж будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2017 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_5 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_4 В з дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Визначено ОСОБА_4 такі способи участі у вихованні дітей: побачення батька з дітьми: - кожну суботу місяця з 10:00 год до 17:00 год за місцем проживання матері у с. Чернин Зарічненського району Рівненської області; - четверту п`ятницю місяця з 15:00 год до неділі 20:00 год з виїздом дітей за місцем проживання батька після досягнення дітьми віку шести років; - у період шкільних зимових та весняних канікул протягом одного тижня за місцем проживання батька; - один місяць у літній період за попереднім погодженням із матір`ю дітей (для оздоровлення та санаторного відпочинку). Зустрічі батька з дітьми: - у свято Нового року (1-2 січня) у дні релігійного свята Різдва кожного парного року з 30 грудня 15:00 год до 15 січня 15:00 год після досягнення дітьми віку шести років; - у дні релігійного свята - Великодня кожного непарного року з п`ятниці 15:00 год до вівторка 15:00 год після досягнення дітьми віку шести років. За погодженням сторін дні, призначені для зустрічей батька з дітьми можуть переноситись на інші дні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дітьми повинен існувати постійний, систематичний контакт, що буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, адже спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дітей. Судом не встановлено, що спілкування позивача з дітьми буде перешкоджати їх нормальному розвитку. Консультативні висновки щодо неможливості старшого сина бачитися з батьком за місцем проживання останнього, мають рекомендаційний характер. Позивач має гарантоване законом рівне з матір`ю право на спілкування зі своїми синами та право на їх виховання, а відповідач не має права перешкоджати у здійсненні вказаного права позивачу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2017 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач чинить позивачу перешкоди у спілкуванні із дітьми, тому судом визначено спосіб участі останнього у вихованні своїх дітей із врахуванням висновку органу опіки і піклування. Апеляційний суд виходив з того, що визначення судом першої інстанції способу участі позивача у вихованні дітей з виїздом за його місцем проживання батька після досягнення ними шестирічного віку, а не семирічного віку, як про це було зазначено у висновку органу опіки й піклування, не суперечить законодавству України, яке не містить будь-яких категоричних обмежень у вказаному питанні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено незаконні судові рішення з порушенням норм матеріального права та процесуального права. Судами першої та апеляційної інстанцій не враховано істотні обставини справи, зокрема той факт, що дитина хворіє з 2015 року та має діагнози: гіперкінетичний синдром, судомний синдром, тому поїздки сина за місцем проживання його батька ОСОБА_4, зміна обстановки, розлучення з матір`ю можуть зашкодити здоров`ю дитини та ускладнити його захворювання, що суперечить інтересам сина. Суд першої інстанції без належних доказів вважав встановленим факт того, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми. Спосіб участі позивача у вихованні дітей визначено судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, без врахування висновків органу опіки та піклування, оскільки судом першої інстанції необґрунтовано зменшено вік дітей, з настанням якого позивач зможе забирати дітей за місцем свого проживання, тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню як незаконні.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5 мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином встановлені фактичні обставини справи та ухвалено обґрунтовані рішення, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 є необґрунтованими та безпідставними. Незважаючи на ухвалені у справі судові рішення про задоволення позову, зокрема рішення апеляційного суду, яке набрало законної сили, відповідач продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з дітьми.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З квітня 2017 року сторони проживають окремо, шлюбні відносини не підтримують. Позивач проживає у м. Рівне, а відповідач у с. Чернин Зарічненського району Рівненської області. Діти проживають разом з матір`ю ОСОБА_5

Згідно з висновком органу опіки та піклування Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення способів участі у вихованні дітей від 07 липня 2017 року, складеного за результатами обстеження умов проживання дітей у сім`ї матері та обстеження матеріально-побутових умов батька ОСОБА_4, умови для проживання дітей створені належні.

Орган опіки і піклування у своєму висновку рекомендував встановити способи участі батька у вихованні малолітніх дітей та зобов`язати батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не створювати ситуацій, які б негативно вплинули на психоемоційний стан дітей; зобов`язати ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_4 у зустрічах та побачення із малолітніми дітьми у встановлений йому час.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Згідно зі статтею 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Визначивши спосіб участі батька у вихованні дітей, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дітьми, наслідком чого є відсутність взаємної згоди між сторонами щодо участі батька у вихованні своїх дітей. Факт заперечення ОСОБА_5 проти запропонованого позивачем способу його участі у вихованні своїх дітей свідчить про перешкоди з боку матері у спілкуванні батька з дітьми.

За змістом статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об`єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що докази, які б свідчили про неналежне виконання позивачем своїх батьківських обов'язків та вказували на негативні наслідки у спілкуванні останнього із своїми дітьми у відсутності матері, в матеріалах справи відсутні, тому Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з визначеним способом участі позивача у вихованні своїх дітей з виїздом їх за місцем проживання батька після досягненням ними шестирічного віку, а не семирічного віку, що також зазначено у висновку органу опіки та піклування.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди із судовим рішенням.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_5 із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи, повно та всебічно дослідили докази у справі, надали їм належну оцінку та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

Г.І. Усик