Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2019 року у справі №199/2353/18

Постанова

Іменем України

13 січня 2020 року

м. Київ

справа № 199/2353/18

провадження № 61-18414св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Амур-Нижньодніпровська районна у місті Дніпрі рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2019 рокуу складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення індексації та пені за несвоєчасну сплату аліментів, та позбавлення батьківських прав щодо спільного сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року з відповідача були стягнуті на її користь аліменти до досягнення сином повноліття, у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з 30 березня 2016 року.

Оскільки ОСОБА_2 аліменти не сплачує, розмір індексації станом на 01 березня 2018 року у зв`язку з несвоєчасною сплатою аліментів становить 2 773,40 грн.

Державним виконавцем надано розрахунки заборгованості, однак не надано розрахунків пені та індексації.

Відповідач своїх батьківських обов`язків, зокрема, обов`язку виховувати та утримувати дитину до досягнення повноліття, не виконує протягом тривалого часу та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання. Натомість негативно впливає на сина своєю поведінкою. Через неадекватну, агресивну поведінку ОСОБА_2 по відношенню до неї та сина неодноразово зверталася до поліції. Після відвідувань відповідачем сина, дитина перебуває під наглядом лікаря невропатолога.

Окрім того, відповідач вимагав від неї грошові кошти за надання дозволу на реєстрацію сина за її місцем проживання, у зв`язку з чим доводилося звертатися до Служби у справах дітей.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 індексацію за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 2 773, 40 грн, неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у сумі 7 610 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів умисного ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків без поважних причин, тому відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, для позбавлення його батьківських прав.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_1 оскаржила його в указаній частині в апеляційному порядку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2019 року в оскарженій частині залишено без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося до апеляційного суду і в апеляційному порядку не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали належної правової оцінки доказам, які свідчать про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав, в іншій частині рішення не оскаржується і в цій частині відповідно до вимог статті 400 ЦПК України касаційним судом не переглядається.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дитина проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 .

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року стягнуто із ОСОБА_2 щомісячно на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_4 у розмірі 1 000 грн щомісячно і до повноліття дитини, починаючи із 30 березня 2016 року.

Постановою ДВС від 19 жовтня 2017 року відкрите виконавче провадження.

Згідно довідки, виданої Криничанським районним відділом ДВС 26 лютого 2018 року №13.34-47/1021, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 березня 2018 року складає 24 000 грн.

Відповідно до характеристики, виданої сільським головою Новоселівської сільської ради від 17 травня 2018 року, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із своєю хворою матір`ю ОСОБА_6 1944 року народження, яка потребує догляду, що підтверджується актом обстеження від 14 серпня 2018 року.

ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, на обліку в управлінні соціального захисту не перебуває, соціальної допомоги не отримує та за період з 4 кварталу 2017 року по 1 квартал 2018 року доходів не має.

Відповідач не перебуває на обліку у лікарів психіатра або нарколога, що підтверджується довідками від 10 серпня 2018 року КЗ ОЗ «Криничанська районна лікарня» ДОР.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради від 01 липня 2018 року №4/4-1064 вказаний орган вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він злісно ухиляється від виховання сина та його матеріального забезпечення.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, згідно з пунктом 2 якої ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 указувала на необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки останній не виконує своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, негативно впливає на нього своєю поведінкою.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 указував на те, що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивач перешкоджає йому бачитися з дитиною. Натомість син сприймає його як батька, жодних негативних емоцій зустріч з батьком у нього не викликає. Має на утриманні матір похилого віку, яка потребує постійної сторонньої допомоги, у зв`язку з чим він не має можливості працевлаштуватися на постійне місце роботи, перебуває у скрутному майновому становищі та має лише тимчасові заробітки. У найближчий час має намір погасити заборгованість зі сплати аліментів та матеріально допомагати утримувати сина.

Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання сина і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, а також те, що батько дитини виявляє намір спілкуватись з нею, проживає з хворою матір`ю, яка потребує догляду, що є поважною причиною неможливості його працевлаштування та перебування у скрутному матеріальному становищі, проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Сам по собі факт наявності заборгованості зі сплати аліментів не є достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, стосуються переоцінки доказів, та зводяться до незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, вказаним доводам і відповідним доказам була надана відповідна правова оцінка судами попередніх інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2019 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук