Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2018 року у справі №409/651/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 409/651/17

провадження № 61-8139св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області, у складі судді Третяка О. Г., від 23 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області, у складі колегії суддів: Назарової М. В., Лозко Ю. П., Єрмакова Ю. В., від 29 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області як одержувач адресної щомісячної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та отримувала вказану допомогу у період з 23 жовтня 2014 року по 22 грудня 2014 року у розмірі 2 400 грн на місяць, з 23 грудня 2014 року по 22 лютого 2015 року - 1 985 грн на місяць, з 23 лютого 2015 року по 22 квітня

2015 року - 1 516 грн на місяць, з 24 квітня 2015 року по 24 жовтня

2016 року - у розмірі 1 768 грн на місяць. Позивачем було встановлено, що при заповненні заяви ОСОБА_4 були зазначені недостовірні дані та виявлено, що у власності ОСОБА_4 знаходиться будинок АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що адресну допомогу відповідачу було призначено без достатніх правових підстав, позивач, посилаючись на статтю 1166 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_4 надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 40 459,75 грн.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області

від 23 червня 2017 року у задоволенні позову Управлінню соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської областівідмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, застосувавши положення статей 1, 5 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», пунктів 2, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (у редакції на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок № 505), виходив із недоведеності факту подачі відповідачем документів з недостовірними відомостями про відсутність у неї у власності житлового приміщення, розташованого у регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Призначена матеріальна допомога сплачувалась

ОСОБА_4 правомірно, оскільки житло, яке має у власності відповідач, розташоване на території, на якій здійснюється антитерористична операція.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської областівідхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що адресна матеріальна допомога нараховувалась ОСОБА_4 як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог чинного законодавства. Населений пункт (смт Білокуракине Білокуракинського району Луганської області), на території якого розташований належний ОСОБА_4 будинок, було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

У касаційній скарзі Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 1085-р (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 травня 2015 року № 428) смт Білокуракине Білокуракинського району Луганської області не входило до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Оскільки відповідач має у власності житлове приміщення, яке розташоване на підконтрольній Україні території, вона не мала права на отримання грошової допомоги.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що з 23 жовтня 2014 року ОСОБА_4 має статус особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 23 жовтня 2014 року № 921000131, виданою Управлінням соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області.

У період з 23 жовтня 2014 року 24 жовтня 2016 року ОСОБА_4 отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

У ході проведення верифікації даних про одержувачів виплати адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, позивачем виявлено, що ОСОБА_4 має у власності житловий будинок АДРЕСА_1

Відповідно до розпорядження начальника Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 21 вересня 2016 року ОСОБА_4 була призупинена виплата щомісячної допомоги у зв'язку із наявністю нерухомості.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року

№ 1669-VII територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

14 квітня 2014 року відповідно до Указу в.о. Президента України, Голови Верховної Ради України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня

2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та на території України розпочато проведення антитерористичної операції.

Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а Донецька і Луганська області визначені районами проведення антитерористичної операції з 07 квітня 2014 року.

Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня

2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», відповідно до якого припинена антитерористична операція, яка була розпочата у 2014 році.

Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях з 30 квітня 2018 року.

Відповідно до пункту 5 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінету Міністрів України доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

30 жовтня 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого смт Білокуракине Білокуракинського району Луганської області включено до вказаного переліку.

02 грудня 2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р визнано таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, та затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого смт Білокуракине Білокуракинського району Луганської області також включено до вказаного переліку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Порядку № 505, у редакції, що діяла

до 02 червня 2017 року, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

У новій редакції абзац 2 пункту 6 Порядку № 505 був викладений постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 370, яка набрала чинності 03 червня 2017 року.

Установивши, що смт Білокуракине Білокуракинського району Луганської області, на території якого розташований належний ОСОБА_4 будинок, включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 надмірно виплачених грошових коштів, оскільки адресна матеріальна допомога нараховувалась відповідачці як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи позивача про те, що відповідач має у власності житлове приміщення, яке розташоване на підконтрольній території України, а тому вона не мала права на отримання грошової допомоги, є необґрунтованими, оскільки зі змісту абзацу 2 пункту 6 Порядку № 505 (у редакції, яка діяла на час здійснення виплат відповідачу) вбачається, що підставою для відмови у призначенні грошової допомоги була визначена наявність у будь-кого з членів сім'ї житла, що розташоване поза межами тимчасово окупованої території України, лінії зіткнення і районів проведення антитерористичної операції.

Оскільки ОСОБА_4 має у власності тільки житлове приміщення, що знаходиться у населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, вона мала на підставі Порядку № 505 право отримувати грошову допомогу у спірний період з 23 жовтня 2014 року 24 жовтня 2016 року.

Варто зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2017 року № 370 абзац 2 пункту 6 Порядку № 505 було викладено у новій редакції, згідно з якою грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану. Однак вказана редакція Порядку № 505 не була чинною у період призначення і виплати відповідачу грошової допомоги, тому факт перебування у власності ОСОБА_4 будинку, який знаходиться на території України, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, не впливав на законність призначення і виплати відповідачу допомоги з 23 жовтня 2014 року 24 жовтня 2016 року.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 29 серпня

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта