Історія справи

Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 465/926/06

провадження № 61-30741 св 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

суб'єкт оскарження - Державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції Барилко Людмила Володимирівна,

стягувач - ОСОБА_6

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року у складі судді Мартинишин М.О. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області) Барилко Л.В., в якій просить суд визнати неправомірною його бездіяльність щодо непроведення обчислення заборгованості за аліментами за виконавчим провадженням №3005860 та ненадання у відповідь на заяву боржника від 14 грудня 2016 року відповідного розрахунку заборгованості за аліментами згідно з вимогами чинного законодавства, а також щодо не врахування добровільних оплат, сплачених ним протягом періоду з квітня 2015 року по вересень 2016 року в рахунок сплати аліментів у добровільному порядку на банківські рахунки, відкриті на ім'я доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у Приватному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» у сумі 32 410,00 грн та зобов'язати державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Барилко Л.В. обчислити розмір заборгованості за аліментами за виконавчим провадженням №3005860 з врахуванням чинного законодавства, зокрема вимог пункту 10-4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а також з врахуванням добровільних оплат, сплачених ним з квітня 2015 року по вересень 2016 року в рахунок сплати аліментів в добровільному порядку на банківські рахунки, відкриті на ім'я доньки ОСОБА_7, 28 січня 2001р.н. у Приватного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в сумі 32 410,00 грн та повідомити про такий розрахунок заборгованості боржнику ОСОБА_4

В обґрунтування своєї скарги зазначав, що державним виконавцем Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області Барилко Л.В. при виконанні судового рішення про стягнення аліментів за виконавчим провадженням №3005860 здійснено розрахунок заборгованості проіндексованих аліментів у сумі 57 698, 58 грн.

Оскільки такий розрахунок заборгованості проіндексованих аліментів суперечив нормі пункту 10-4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, він, як боржник у відповідному виконавчому провадженні, звернувся 14 грудня 2016 року із заявою до Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області про здійснення перерахунку заборгованості суми індексації аліментів за виконавчим провадженням №3005860 з врахуванням сум, сплачених добровільно ним на користь його доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 32 410,00 грн та складення нового розрахунку заборгованості суми індексації розміру аліментів згідно з чинним законодавством. Однак такі вимоги його заяви не були задоволені державним виконавцем Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області Барилко Л.В., а у відповідь на таку заяву була надана відповідь начальником Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області від 10 січня 2017 року № 183 Стасишин А.Р. про те, що для зарахування заборгованості по індексації аліментів ОСОБА_4 необхідно звернутись в суд.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, виходив з того, що у пункті 10-4 Порядку індексації грошових доходів населення зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти. Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом України від 17 травня 2016 року № 1368-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі». Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації, не повинен перевищувати 50 відсотків грошового доходу платника аліментів.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із обґрунтованості висновку суду першої інстанції, що на час проведення державним виконавцем розрахунку індексації аліментів норма пункту 10-4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок), не була чинною, а тому державний виконавець правомірно відповідно до статті 58 Конституції України при здійсненні відповідного розрахунку не застосував положення вказаного пункту Порядку, а керувався чиним на час проведення розрахунку законодавством, у зв'язку з чим скарга є безпідставною.

У поданій у листопаді 2017 року касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2017року та задовольнити скаргу на бездіяльність державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Барилко Л.В. щодо нездійснення розрахунку розміру аліментів, визначених у твердій сумі, згідно з рішенням Франківською районного суду м. Львова від 28 лютого 2006 року та виконавчого листа №2-926/06 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.

29 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, судами неправильно застосовано статтю 15 Закону України „Про виконавче провадження", частину другу статті 179 Сімейного кодексу України (далі - СК України), пункти 1, 4 частини першої, частину третю статті 32 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Державним виконавцем безпідставно не було зараховано суми добровільно сплачених ним коштів на банківські карткові рахунки його дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, неправильно застосувано пункт 10-4 Порядку, не застосовано положення статті 71 Закону України „Про виконавче провадження" № 1404- VIII в редакції від 02 червня 2016 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом касаційної інстанції встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують з огляду на таке.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні у Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області (державний виконавець Барилко Л.В.) знаходиться виконавчий лист № 2- 926/06, виданий Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 в розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 09 грудня 2005 року і до повноліття дитини.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 липня 2016 року у справі №465/926/06 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_6, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2016 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_6 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Барилко Л.В. щодо непроведення індексації сум аліментів за виконавчим листом № 2-926/06, виданим 16 березня 2006 року на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2006 року.

Зобов'язано державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Барилко Л.В. здійснити перерахунок розміру аліментів, що підлягають стягненню за виконавчими листом Франківського районного суду м. Львова № 2-926/06 від 16 березня 2006 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з врахуванням індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 09 грудня 2005 року та обрахувати у зв'язку з цим розмір заборгованості за аліментами боржника ОСОБА_4 з врахуванням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» про що видати стягувачу ОСОБА_6 довідку.

Зобов'язано державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Барилко Л.В., при виконанні виконавчого листа Франківського районного суду м. Львова №2-926/06 від 16 березня 2006 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліментів на дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500,00 грн щомісячно, проводити індексацію розміру аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Вищезазначена ухвала Апеляційного суду Львівської області від 18 липня 2016 року у справі № 465/926/06 набрала законної сили з моменту її проголошення та є обов'язковою до виконання.

Державним виконавцем Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області проведено розрахунок розміру аліментів із врахуванням індексації відповідно до Закону України «Про індексацію доходів населення», починаючи з грудня 2005 року по серпень 2016 року та нараховано заборгованість у сумі 57 698, 58 грн.

Розрахунок розміру аліментів із врахуванням індексації, проведений державним виконавцем Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області скеровано для відома сторонам виконавчого провадження.

До Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області 29 вересня 2017 року надійшла заява ОСОБА_4 про скерування вказаної заборгованості в бухгалтерію за місцем його роботи у ТзОВ «СП «Ройек Львів».

Боржник ОСОБА_4 оскаржив до суду дії державного виконавця Барилко Л.В. Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області щодо проведення розрахунку індексації аліментів з підстави недотримання норми пункту 10-4 Порядку, який набрав законної сили 24 листопада 2016 року, а індексацію аліментів нараховано за серпень 2016 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року №836, внесено зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а саме доповнено пункт 10-4. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти. Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом України від 17 травня 2016року № 1368-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі". При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 відсотків грошового доходу платника аліментів."

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) дії органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що він просив скласти новий розрахунок заборгованості з врахуванням сплати ним добровільних сум на користь доньки.

Судами встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2006 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліменти на дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 09 грудня 2005 року і до повноліття дитини.

Відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно статті 181 СК України зокрема, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з пунктом 2 статті 2 Закону (в редакції чинній на час постановлення судового рішення) виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов'язковості виконання рішень.

Статтею 4 Закону визначено вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі, зокрема зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішення.

Отже, державний виконавець виконує рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на вказані норми права та встановлені обставини, добровільне зарахування заявником коштів на банківський рахунок, відкритий на ім'я дочки, не дає підстави державному виконавцю не виконувати рішення суду з урахуванням його резолютивної частини.

Частиною восьмою статті 71 Закону передбачено, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Отже, заявник вправі звернутися до суду з заявою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів.

Щодо посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на статтю 72 Закону, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Стаття 72 Закону регулює звернення стягнення на допомогу з державного соціального страхування та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства.

Порядок стягнення аліментів регулюється статтею 71 Закону.

Лише посилання суду апеляційної інстанції не на ту статтю Закону, яка регулює порядок стягнення аліментів, а на статтю, яка регулює звернення стягнення на допомогу з державного соціального страхування та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, з урахуванням установлених сум обставин та викладених висновків, які відповідають чинному законодавству, не може бути підставою для скасування рішення суду.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні скарги.

Судами попередніх інстанцій досліджено всі наявні у справі докази у їх сукупності та надано їм належну оцінку, з урахуванням вимог чинного законодавства суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушень з боку державного виконавця під час проведення виконавчих дій, який діяв у межах повноважень, відповідно до Закону та рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно із статтею 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні повноваження встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

Г.І. Усик