Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 136/200/17

провадження № 61-18428св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року у складі суддів: Голоти Л. О., Зайцева А. Ю., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У лютого 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суд із позовом до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року його матері ОСОБА_6 він не звернувся вчасно до нотаріуса за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини, оскільки в цей час важко хворіла його малолітня дочка. Тривале лікування дочки та виниклий тягар утримання сім'ї позивач просив визнати поважними причинами пропуску строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк для подачі заяви.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2017 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_4 додатковий двохмісячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили для подання ним заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наведені позивачем причини щодо пропуску ним строку для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті матері є об'єктивними та такими, що пов'язані з істотними труднощами для нього на вчинення таких дій, зокрема: тривале медичне лікування дитини в період шестимісячного строку після смерті матері, яке пов'язане із важкими вродженими вадами дитини потребувало значних матеріальних витрат та зусиль зі сторони позивача, витрати на харчування дитини та дружини та інші витрати пов'язані із цим.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_7. про визначення додаткового строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що у ОСОБА_4 не було перешкод для подання відповідної заяви в нотаріальну контору та об'єктивно відсутні поважні причини невчинення дій з прийняття спадщини. Хвороба дітей позивача не може вважатися підставою для визнання поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки заяву мав би подати особисто чи надіслати поштовим зв'язком саме позивач.

У червні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року, у якій просить оскаржене рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що наведені ОСОБА_4 причини (хвороба дітей) щодо пропуску строку для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті матері є об'єктивними та такими, що пов'язані з істотними труднощами для нього

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.

У серпні 2017 року відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відхилити касаційну скарги та оскаржене рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані тим, що касаційна скарга є необґрунтованою. Вказує, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини. У позивача таких причин не було.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, яка була матір'ю сторін. Після її смерті відкрилась спадщина. Спадщина відкрилась за законом, оскільки особистого розпорядження на випадок своєї смерті спадкодавець не зробила.

Апеляційний суд встановив, що відповідач ОСОБА_5 прийняв спадщину, скільки постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, що підтверджується паспортними документами відповідача та довідкою органу місцевого самоврядування. Позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом першої черги, але в установлений законом строк не подав в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини

Апеляційний суд встановив, що у ОСОБА_4 не було перешкод для подання відповідної заяви в нотаріальну контору та об'єктивно відсутні поважні причини невчинення дій з прийняття спадщини

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12.

Встановивши, що ОСОБА_4 за відсутності будь-яких перешкод не вчиняв дій з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Оскільки оскаржене рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В.І. Журавель