Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.04.2019 року у справі №201/18551/17

Постанова

Іменем України

09 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 201/18551/17

провадження № 61-7811св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Солостар",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добровольців 10", товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фірма "Мрія",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Солостар" на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2018 року у складі судді Ходаківського М. П. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Солостар" (далі - ТОВ Солостар") звернулося з позовом до ОСОБА_1, треті особи: відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добровольців 10" (далі - ОСББ "Добровольців 10"), товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фірма "Мрія" (далі - ТОВ "Дніпропетровська фірма "Мрія") про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ТОВ "Солостар" є власником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 тому числі й квартири АДРЕСА_1 у цьому будинку.

У зазначеному житловому приміщенні за відсутності правових на те підстав проживає відповідач, яка вимогу про усунення перешкод у користуванні власністю не виконала, чим порушує права власника вільно розпоряджатися та володіти належним йому майном, тому просив виселити її у судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Солостар" відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1,про виселення якої заявлений позов, була вселена до зазначеного приміщення у порядку, встановленому законом, у зв'язку з чим була зареєстрована у ньому та тривалий час проживає. Доказів того, що відповідач самовільно зайняла спірне приміщення позивач суду не надав. На час вселення мешканців приміщення мало статус гуртожитку. Судом не встановлено, що в подальшому статус будинку змінювався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ТОВ Солостар" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ "Солостар" аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, неповно з'ясували обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, а обставини, які суди вважали встановленими не доведені належними та допустимими доказами, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують правомірність проживання відповідача у спірній квартирі.

Оскаржуваними рішеннями встановлено, що відповідач вселилася у спірне житлове приміщення у встановленому законодавством порядку, при цьому відсутнє посилання на норму матеріального права, яка б підтверджувала законність вселення та правомірності проживання відповідача у квартирі, яка є власністю ТОВ "Солостар".

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ТОВ "Солостар" до ОСОБА_1, треті особи: відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОССБ "Добровольців 10 ", ТОВ "Дніпропетровська фірма "Мрія", про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та витребувано з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у січні 1998році ОСОБА_1 отримала ордер на жилуплощу у гуртожитку на АДРЕСА_1 на підставі рішенняадміністрації і профспілкового комітету КП "Дніпропетровська фірма "Мрія" та їй було надано право на зайняття кімнати АДРЕСА_1 разом із сином.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 27 грудня 2017 року у вересні 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Меньшиковою К. О. зареєстровано право власності ТОВ "Солостар" на жилі приміщення у будинку АДРЕСА_1 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Солостар" від 19 вересня 2017 року та технічного паспорта від 01 вересня 2017 року.

28 листопада 2017 року позивач надіслав на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу про необхідність звільнення житлової площі, яка не виконана.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За положеннями статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При зверненні до суду з позовом ТОВ "Солостар" мотивувало свої вимоги про виселення відповідача нормами ЦК України, якими врегульовано питання захисту права власності. Разом із тим, виселення є категорією житлового законодавства та врегульовано положеннями Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).

Предметом спору є житлове приміщення у гуртожитку.

Регулювання відносин з користування гуртожитками пов'язане із спеціальним правовим статусом цього житла. Тому норми глави 4 ЖК УРСР, Примірного положення про гуртожитки, а також інші норми житлового законодавства щодо гуртожитків є спеціальними відносно норм цивільного законодавства. Якщо відносини не врегульовані спеціальним законодавством про гуртожитки, необхідно керуватися загальними нормами про договір найму житла як інституту житлового права.

Вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і підстави вселення у гуртожиток.

Якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі статтею 132 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в статті 125 ЖК УРСР, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Суди встановили, що ОСОБА_1, про виселення якої заявлений позов, вселена до спірного житлового приміщення у порядку, встановленому законом, у зв'язку із чим була зареєстрована у ньому та тривалий час проживає. При цьому, належних та допустимих доказів того, що відповідач самовільного його зайняла, суду не надано.

На час вселення відповідача у житлове приміщення житловий будинок мав статус гуртожитку.

При цьому, судами не було встановлено, що при внесенні ТОВ "Дніпропетровська фірма "Мрія" до статутного капіталу ТОВ "Солостар" житлового будинку АДРЕСА_1 було змінено статус цього будинку.

Зміна власника гуртожитку не є підставою для виселення його мешканців.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відсутність передбачених законом підстав для виселення відповідачів із спірного житлового приміщення є правильним.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач займає спірне житлове приміщення самовільно, без законних на те підстав, оскільки ніколи не перебувала у трудових відносинах із позивачем, є безпідставними. Суди встановили, що ОСОБА_1 вселилась до квартири АДРЕСА_1 у порядку, встановленому законом, на підставі ордеру, у зв'язку з чим була зареєстрована у ній.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржені судові рішеннявідповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Солостар" залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук