Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 484/3221/17

провадження № 61-22510 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., УсикаГ. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно: квартиру АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_1 в автогаражному кооперативі «Лада-2» по

вул. Грушевського у м. Первомайську, Миколаївської області та легковий автомобіль ВАЗ-2106. Позивач та ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_4 за заповітом від 09 березня 2004 року. Крім того, вони та відповідач

ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом, оскільки позивач та ОСОБА_3 є дітьми спадкодавця, а ОСОБА_2 - її чоловіком. Разом з спадкодавцем на день смерті проживав лише ОСОБА_2, позивач та ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини за законом не зверталися, про існування заповіту позивачу стало відомо лише у серпні 2017 року з листа нотаріуса.

Посилаючись на викладене, просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 тривалістю в три місяці.

Рішенням Первомайського міськрайонного суд Миколаївської області від

15 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці, після набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Первомайську Миколаївської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що причини пропуску позивачем встановленого законодавством строку для звернення із заявою про прийняття спадщини є поважними, оскільки він не проживав разом зі спадкодавцем, на час відкриття спадщини не знав про наявність заповіту, про наявність якого йому стало відомо лише після спливу шестимісячного строку, а тому вимоги позивача про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, є обгрунтованими. Зазначив, що такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, згідно якого необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Первомайського міськрайонного суд Миколаївської області від 15 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені позивачем перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини не є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливлюють вчинення ним дій щодо подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, позивач є сином спадкоємця, а тому його необізнаність про існування заповіту не перешкоджала йому як спадкоємцю першої черги звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом. Зазначив, що посилання суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, є помилковими, оскільки фактичні обставини та підстави позову у даній справі не є тотожними фактичним обставинам справи № 6-496цс17, де позивач не був спадкоємцем першої черги.

У травні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 січня

2018 року.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної оцінки тому факту, що спадкування за законом здійснюється лише у разі відсутності заповіту спадкодавця, при цьому про наявність заповіту заявнику стало відомо лише після спливу встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вказував на те, що суд апеляційної інстанції проігнорував особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті та вважав необгрунтованим висновок про незастосування до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, оскільки викладений у цій справі правовий висновок підлягає застосуванню незалежно від черговості спадкоємців.

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, у якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обгрунтованою, оскільки позивач доказів поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не надав.

У червні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла відповідь

ОСОБА_1 на відзив, у якій заявник вказав, що спадкоємець не несе відповідальність за дії нотаріуса щодо своєчасного повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини та виклик спадкоємців за заповітом. Ураховуючи наведене та його необізнаність про існування заповіту, вважав поважними причини пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3, у якій вона зазначила, що викладені у позовній заяві ОСОБА_1 обставини відповідають дійсності, а тому вона визнає позов та просить його задовольнити.

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

За змістом частин першої 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1, 1959 року народження, та відповідач ОСОБА_3, 1963 рокународження, є дітьми ОСОБА_4, а відповідач ОСОБА_2 - її чоловіком з

28 травня 1999 року.

09 березня 2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу

ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 806, у якому вона заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних долях квартиру АДРЕСА_2, гараж НОМЕР_1 в автогаражному кооперативі «Лада-2», розташованого по вул. Грушевського у

м. Первомайську, Миколаївської області, легковий автомобіль моделі ВАЗ-2106, з умовою довічного проживання у зазначеній квартирі її чоловіка

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла.

На час відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_1 разом з спадкодавцем проживав лише відповідач ОСОБА_2

11 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4

Позивач та відповідач ОСОБА_3 у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

З матеріалів справи убачається, що листом від 02 серпня 2017 року Перша Первомайська державна нотаріальна контора Миколаївської області повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про заведення спадкової справи за заявою ОСОБА_2, наявність заповіту ОСОБА_4 на їх ім'я та сплив

03 травня 2016 року строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, про існування складеного на його ім'я заповіту, заявнику стало відомо з повідомлення нотаріальної контори лише 02 серпня 2017 року, тобто після спливу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, який закінчився 03 травня 2016 року.

При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно ураховувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про поважність причин пропуску заявником строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Висновок суду апеляційної інстанції про не застосування до спірних правовідносин вищезгаданого правового висновку Верховного Суду України з огляду на нетотожність фактичних обставин даної справи обставинам справи

№ 6-496цс17, де позивач був спадкоємцем не першої черги, є безпідставним, оскільки віднесення спадкоємців до певної черги не впливає на застосування правил частини третьої статті 1272 ЦК України та визначення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова Апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2018 року підлягає скасуванню, з залишенням без змін рішення Первомайського міськрайонного суд Миколаївської області від 15 січня 2018 року.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2018 року скасувати, рішення Первомайського міськрайонного суд Миколаївської області від 15 січня 2018 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик